В цій статті я пропоную ознайомитися, як оформити частку у майні колишньому подружжя через суд
В попередній статті ми розглянули як оформити частку у спільному майні вже колишнього подружжя, після смерті чоловіка/дружини в досудовому порядку. Більш детально з нею можна ознайомитися за посиланням.
В цій статті я пропоную ознайомитися, яким чином можливо оформити частку у майні колишнього подружжя в судовому порядку.
Оформлення права власності на частку спільному майні подружжя (надалі - частка) в судовому порядку передбачає ряд критеріїв, наявність яких необхідно передбачити при підготовці позову та для подальшого його задоволення судом.
Зазначу основні з таких критеріїв:
Отримання у нотаріуса письмової відмови у видачі Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.
Як зазначалося в моїй попередній статті, з метою оформлення своєї частки, колишньому чоловіку/дружині необхідно звернутися до нотаріуса для отримання відповідного Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Як що ж у видачі такого Свідоцтва одному з подружжя нотаріусом було відмовлено, видається письмова відмова у його видачі, яка вручається колишньому чоловіку/дружині.
Отже, у чоловіка/дружини буде документ, який підтверджує, що ним було здійснено дії, для оформлення частки в досудовому порядку. А тому, єдиним способом оформлення частки є подача позовної заяви до суду.
Дотримання строку позовної давності при подачі позовної заяви до суду.
1 варіант
Зокрема, йдеться про строк наданий законодавцем для поділу спільного майна подружжя після розірвання шлюбу (коли на момент відкриття спадщини шлюб розірвано та жодних спорів щодо поділу майна не було) в судовому порядку.
У відповідності до ст. 72 СК України, позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Як вбачається, якщо на момент поділу майна шлюб не було розірвано, то позовна давність не застосовується.
Якщо на момент смерті одного з подружжя їх шлюб було розірвано, то такий строк становить 3 роки та починає свій відлік з того моменту, коли один із подружжя дізнався про порушення свого права (наприклад, з тієї дати, коли дізнався/міг дізнатися, що інший з подружжя відчужив спільне майно або здійснив інші дії відносно такого майна). Тобто, такий строк не починає свій відлік з дати розірвання шлюбу подружжя, незалежно від того, коли його було розірвано.
З цього приводу, слід зазначити і висновки Верховного Суду.
У постанові від 28 серпня 2024 справі № 478/1133/23 (провадження N 61-8953св24) суд зазначив «..Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та здійснюючи поділ спірного будинку, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач звернувся до суду із позовом в межах позовної давності, оскільки про порушення свого права на майно дізнався лише у липні 2023 року, коли відповідачка звернулася до нього з позовом про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком, а тому саме з цього часу почав перебіг строк позовної давності.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.»
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений і у постанові від 19.07.2024 у справі N 756/5792/23 (провадження N 61-8413св24).
Також доречно навести приклад.
Шлюб між подружжям було розірвано в 2017. Жодних спорів щодо поділу майна між подружжям не було. Право власності на все майно зареєстровано за одним із подружжя.
В червні 2022 один із подружжя дізнався про те, що іншим було продано їх спільне майно третій особі в 2020.
В цьому випадку, строк позовної давності у 3 роки починає свій відлік з того моменту, коли один із подружжя дізнався/повинен був дізнатися, коли було продане їх спільне майно, таким періодом є червень 2022.
Отже, з врахуванням того, що строк позовної давності складає 3 роки, інший з подружжя, який виявляє намір здійснити поділ спільного майна може звернутися до суду з такими вимогами до червня 2025 (включно) (без врахування того, що зможе довести, що такий строк пропустив з поважних причин).
2 варіант
Якщо жодних спорів по поділу спільного сумісного майна між колишнім подружжям не було, то строк позовної давності починає свій відлік з моменту відкриття спадщини внаслідок смерті колишнього чоловіка/дружини.
Такі висновки були викладені Чернівецьким апеляційним судом у постанові від 11.02.2021 при розгляді справи№ 726/679/20 (провадження №22-ц/822/241/21), «Обставини вселення ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 не можуть свідчити про порушення права власності ОСОБА_6 і вказувати на початок перебігу позовної давності за відсутності доказів наявності спору між бувшим подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо права користування жилим приміщенням.
За таких обставин строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 розпочався з часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_6 , прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та встановлення вчинення ОСОБА_6 заповіту, тобто з травня 2020 року».
Визначення кола осіб, які мають бути Відповідачами у такій справі.
Як ми пам’ятаємо, розглядаємо випадок, коли один із подружжя є померлим. А, отже, відповідний позов щодо оформлення відповідної частки має бути поданий іншим з подружжя до тих осіб, які пов’язані з особою померлого дружини/чоловіка.
В такому випадку, позов може бути подано як до спадкоємців померлого чоловіка/дружини, так і до відповідних органів місцевого самоврядування (в разі відсутності спадкоємців).
Також необхідно врахувати такі обставини:
1) коли спадкоємці прийняли спадщину;
2) чи може бути поданий позов до таких осіб, якщо строк на прийняття спадщину не закінчився, а отже можуть з’явитися і інші спадкоємці (особи, права та інтереси яких також може бути порушено).
Тобто, при подачі позову необхідно визначити належні сторони, для уникнення ухвалення судового рішення не на користь того з подружжя, яким було подано позов.
Як доречний приклад, зазначимо і висновки суду апеляційної інстанції викладені у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 17.04.2019 у справі № 705/3089/18 (провадження № 22-ц/793/378/19), яка підтверджує, що в такій категорії справ має бути визначено належних Відповідачів. В іншому випадку, є велика ймовірність отримати відмову від суду в задоволенні такого позову.
Фабула справи:
Колишня дружина звернулася до суду з позовом до міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно.
Позов мотивувала тим, що після смерті її чоловіка залишилося спільне майно, яке вона хотіла оформити на себе і на дочку. Але, з огляду на те, щоміж нею та її покійним чоловіком шлюб було розірвано (ще до настання його смерті), успадкувати таке майно вона не змогла. Нотаріусом, звісно, було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину колишнього чоловіка.
У зв’язку з зазначеним, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено: визнано за дружиною право власності на 1/2 частину квартири, як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Але, в подальшому, судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові колишній дружині, зокрема, з підстав неналежного визначення Відповідачів по справі.
Зокрема, у своїй постанові, суд апеляційної інстанції зазначив наступне,
«Належними відповідачами в таких категоріях справ є інші співвласники майна, спадкоємці померлого власника, а у відсутності таких, не прийняття або відмови від спадщини ними - представницький орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, на території якої знаходиться спадкове майно.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлена права на спадкування після смерті ОСОБА_3, оскільки на момент смерті останнього сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, їх шлюб було розірвано заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2014 року.
Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_4, яка прийняла спадщину в жовтні 2018 році.»
Разом з тим, розглядаючи спір суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що під час розгляду справи все спадкове майно успадкувала дочка померлого та не залучив її до участі у справі в якості відповідача, вирішивши спір про задоволення позовних вимог до органу місцевого самоврядування.
Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки в даному випадку немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, що беруть участь у справі.».
Тобто, Судом апеляційної інстанції було відмовлено колишній дружині в задоволенні її позову, лише з тих підстав, що нею було невірно визначено Відповідача, до якого мав би бути поданий такий позов.
Врахування критеріїв при розгляді аналогічних спорів.
Верховним Судом було сформовано три критерії, які підлягають встановленню для поширення режиму спільної сумісної власності на майно, набуте одним із подружжя:
1. набуття майна на момент перебування подружжя у шлюбі;
2. придбання майна за спільні кошти подружжя;
3. придбання майна в інтересах сім'ї.
Деякий час суди робили висновок, що наявність цих трьох елементів повинен доводити той з подружжя, хто звертається до суду. Однак, на сьогоднішній день Верховний Суд зазначає про презумпцію спільності майна подружжя. Тобто, доводити, що об’єкт не є у спільній сумісній власності, має та сторона, яка заперечує таку презумпцію.
Окремо зазначимо відносно критерію «набуття майна на момент перебування у шлюбі».
Однією із головних обставин при розгляді такої справи в суді, буде досліджуватися той факт, що спільне майно було придбано у період перебування подружжя у шлюбі.
Також може постати питання і відносно перебування подружжя у фактичних шлюбних відносинах на період придбання такого майна.
Оскільки, трапляються випадки, коли подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі, але шлюбні відносини між ними фактично припинені (зокрема, проживання в різних житлових приміщенням, різних країнах, відсутність ведення спільного побуту та ін.).
А, отже, під час судового розгляду буде досліджуватися обставина перебування подружжя у фактичних шлюбних відносинах під час придбання спільного майна, особливо в тому разі, коли майно буде зареєстровано за одним із подружжя.
Доречно зазначити і про судову практику Верховного суду з цього питання.
Так, розглядаючи справу про поділ спільного майна подружжя (фактичні шлюбні відносини були припинені раніше ніж було розірвано шлюб) Верховний Суд у своїй постанові від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21 сформував висновок «На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.Тому саме на відповідача покладається обов`язок спростувати презумпцію права спільної сумісної власності подружжя».
*Вказані вище критерії для подачі відповідного позову до суду в цій категорії справ є основними, але не є вичерпними, а, отже, визначаються в кожному конкретному випадку окремо.
Висновок
Для подачі позову до суду одним із подружжя з відповідними вимогами про отримання частки у спільному майні колишнього подружжя та подальшого його задоволення судом, необхідно врахувати такі обставини:
1. Наявність письмової відмови нотаріуса у видачі одному із подружжя Свідоцтва про правовласності на частку в спільному майні подружжя.
2. Дотримання строку позовної давності при подачі позову до суду.
3. Визначення осіб, які мають бути Відповідачами у такій справі.
4. Врахувати критерії щодо набуття спільного майна:
набуття майна на момент перебування подружжя у шлюбі;
