В даній статті встановлюється правомірність залучення батька, що виховує дітей без матері, до надурочних робіт.
В окремих випадкахнайманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється дане правилона батька, що виховує дитину без матері?
Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалістьробочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (КонституціяУкраїни від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – КонституціяУкраїни)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Працедавецьє одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Така думкапояснюється тим, що вказана особа згідно з трудовим договором, надає безпечну йздорову роботу різним трудівникам, які бажають працювати для значногопокращення соціально-економічного розвитку правової України та істотногозростання матеріального добробуту її порядного народу.
Правовий статус, яким володіє працедавець,будучи дуже багатогранним, охоплює права, що гарантовані йому, та обов’язки, якіпокладені на нього. Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 62 КЗпП України дана особаможе застосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергувизначені даним законом та іншими нормативно-правовими актами.
Однак треба знати про те, що вказаномуправилу властиві значимі винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу передбаченовідповідними законами. Вказаному судженню притаманне своє обгрунтовуючепояснення.
Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовуєтьсяна високоякісне утвердження різних за своєю сутністю людських цінностей, які всвою чергу отримали належне визнання в цивілізованому суспільстві. До когорти останніх,належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, про що передбачено ч. 3ст. 51 Конституції України.
Чіткий та недвозначний зміст даної юридичноїнорми в частині з’ясування суб’єктногоскладу найманих працівників, кожного з яких не може залучати до надурочнихробіт, конкретизується іншим законом. Що це означає?
Окремих працівників працедавець не можезалучати до зазначених робіт. Зокремазгідно з ч. 1 ст. 63 КЗпП України вищезазначеними трудівниками є: 1. вагітніжінки та жінки, що мають дітей, вік яких не перевищує 3-ох років; 2. неповнолітні особи; 3. працівники, щонавчаються в загальноосвітніх школах і в професійно-технічних училищах безвідриву від виробництва в дні занять.
Але вищевказаному переліку не притаманний строговичерпний характер. Зокрема ч. 2 ст. 63 КЗпП України закріплено безпосереднювказівку про те, що національним законодавством можуть бути передбачені й іншікатегорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.
Зокремаодними з трудівників, яких працедавцеві не дозволено залучати до вищезгаданихробіт, є батько, який в свою чергу виховує дітей без матері. Даний фактпідтверджується ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 1861 КЗпП України.
Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчинятивідповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/або протиправними.Наприклад, вищезазначеній особі не дозволено застосувати надурочні роботи довідповідних працівників, одним з яких в свою чергу є батько, що виховує дітейбез матері.
