Протидія торгівлі людьми: виклики в умовах воєнного стану

Торгівля людьми - серйозна проблема, що порушує базові права людини на життя, свободу та особисту недоторканність.

Цей злочин несе жахливі наслідки: рабство, катування, жорстоке поводження чи обмеження свободи пересування, а також охоплює різноманітні форми експлуатації, включаючи сексуальну експлуатацію, примусову працю, трудову експлуатацію, примусове жебракування та інші форми.

Злочинці, які займаються торгівлею, часто використовують обман, насильство, загрозу або економічний тиск для контролю над потерпілими. Вони можуть здійснювати вербування через фальшиві обіцянки кращого життя, стабільної роботи чи освіти, а потім перетворювати їх на предмети торгівлі та експлуатації. Постраждалі часто залишаються в обставинах крайнього відчаю, позбавлені будь-якої надії на звільнення або поліпшення свого становища.

Статистика

У 2022 році Національною соціальною сервісною службою було встановлено всього 47 статусів осіб, постраждалих від торгівлі людьми. Проте у 2023 році ця цифра зросла до 118, включаючи 47 жінок, 53 чоловіків та 18 дітей, то у першому півріччі 2024 року фіксується - 121, всі вони - громадяни України.

Найбільше людей постраждали від використання у збройних конфліктах (55 осіб) та трудової експлуатації (22 особи). Причому серед постраждалих є не лише дорослі, а й діти. Більшість з них експлуатували на території України та тимчасово окупованих територіях – 89 осіб, тоді як 29 осіб - за кордоном.

Злочини та вплив війни

Особи, які потрапили в полон змушені були під примусом копати окопи, будувати блокпости, прибирати території та місця утримання, викопувати трупи тощо. Дітей вивозять в табори на окуповану територію АР Криму, де їх змушували виготовляти російську символіку, роздавати її та агітувати за агресора. У разі непокори їх обмежують у їжі та воді, тримають у підвалах. Російські військові контролюють всі переміщення дітей, забороняють спілкуватися з рідними, забирають телефони. За найменшу провину замикають в карцері.

З початку повномасштабного вторгнення через вимушену міграцію до країн Європи та переміщення всередині країни багато переселенців стикаються з проблемами працевлаштування та фінансової нестабільності. Це може підштовхнути їх до нелегальної діяльності, підвищуючи ризик стати потерпілими від злочинів. Особливо це стосується дітей. Багато дітей було  переміщено за кордон, що також створює ризик потрапити в ситуацію торгівлі людьми.

Необхідні дії та рекомендації

Тому перед Нацсоцслужбою та міжнародними партнерами стоять важливі завдання:

• забезпечити дотримання прав дітей, які отримали статус тимчасового захисту за кордоном, а не є біженцями;
• налагодити доступ до таких дітей для їх законних представників та консульських установ, щоб гарантували їхню безпеку
• проводити спільні інформаційні кампанії за кордоном у співпраці з країнами, де перебувають українські діти.

Кейси

Зараз діти багато часу проводять в Інтернеті для навчання, пошуку інформації, нових друзів або підробітку, і небезпека може виникнути несподівано, адже не всі, хто здається дружнім у мережі, є тими, за кого себе видають.

Сексуальна експлуатація та насильство над дітьми досі залишається трагічною реальністю для багатьох країн і є однією з світових проблем, що потребує постійної уваги. Ці злочини мають довгострокові наслідки, які можуть вплинути на все життя.

Щоб вирішити це, потрібно об'єднати зусилля та дотримуватися принципів співпраці й захисту прав людини, що включає розробку єдиної політики протидії торгівлі людьми як на центральному, так і на місцевому рівнях. До цього процесу мають бути залучені правоохоронні органи, державні структури, місцеві органи самоврядування, громадські та міжнародні організації.

По-перше, необхідно допомогти людям розрізняти це явище та ідентифікувати себе як постраждалих. Для цього потрібні інформаційні кампанії, які розповідатимуть, що таке торгівля людьми і куди можна звернутися за допомогою: Нацполіції, місцевих адміністрацій, служб у справах дітей, центри соціальних служб, відповідальних за проведення процедури встановлення статусу постраждалих. По-друге, важливо підвищувати обізнаність населення про можливості отримання допомоги. Наприклад, навчання для працівників транспортної сфери допоможе їх розпізнавати потенційних потерпілих, що дозволить запобігати злочинам. По-третє, цифровізація процедури встановлення статусу постраждалої особи, що вирішить питання своєчасності та доступності отримання допомоги. Це, своєю чергою, забезпечить швидкий спосіб подачі документів задля спрощення процесу формування пакета документів для тих, хто вважає себе постраждалим від торгівлі людьми.