Чому нам потрібна зоополіція?
Раніше, за жорстоке поводження із тваринами була передбачена фактично сміхотворна відповідальність, штраф в 800 грн. Сьогодні ж все змінилось. Але ще є над чим працювати.
З року в рік ми чуємо про нові випадки жорстокого поводження з тваринами: від жахливих випадків із домашніми тваринами та злочинів догхантерів - до не гуманних умов утримання тварин у цирку.
Чого лише вартий резонансний випадок з догхантером Олексієм Святогором. Під час розгляду справи сотні людей збирались під судом з вимогою справедливого покарання.
Раніше, за жорстоке поводження із тваринами була передбачена фактично сміхотворна відповідальність, штраф в 800 грн. У 2017 році Верховна Рада України прийняла зміни до законодавства, якими посилила відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Зокрема штрафи підвищено до 300-500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
До цього суспільство прийшло не відразу. Ще декілька років тому “Марш за права тварин” збирав не більше сотні небайдужих активістів, сьогодні ж він збирає по декілька тисяч людей. Зокрема, минулого року такий або цей Марш відвідало понад 6 000 людей. У 2019 він пройшов вже в 24 містах, навіть на станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Це свідчить про активний інтерес суспільства до проблеми захисту тварин.
Однак, ми майже не чуємо гучних кейсів та судових вироків винуватцям жорстокого поводження з тваринами. Минулого року, вперше за всю історію незалежної України, було оголошено підозру громадянину за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України (жорстоке поводження з тваринами) і Київський суд в Одесі обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Інший випадок стався в Київській області, Броварська прокуратура висунула обвинувачення молодій парі, яка знущались над понад сотнею тварин, їм світить 8 років позбавлення волі. Але і цих випадків не відбулося б, якби не тиск громадськості та зоозахисників.
В чому проблема? Відповідь дуже проста. Поліція зайнята сотнями та тисячами інших справ. Питання жорстокого поводження з тваринами в них, м’яко кажучи, не в пріоритеті. До речі, в цьому контексті важливо не допустити підміни понять. Справді, ми маємо величезні проблеми у всій правоохоронній системі, тисячі справ взагалі не розслідуються, незавершена реформа правоохоронних органів фактично привела до колапсу всю систему. Однак, це не причина замовчувати проблему жорстокого поводження з тваринами.
Піднімають цю проблематику громадські активісти. Минулого року в Києві запрацювала волонтерська ініціатива так званої “зоополіції”. Мобільна бригада, яка оперативно реагує на будь-які повідомлення жорстокого поводження з тваринами. До екіпажу входять юрист, лікар-ветеринар та волонтери. Це повністю приватна ініціатива. Але вона межує на грані з законом. Фактично їхня діяльність регламентована лише статтею 207 Кримінального Кодексу України, яка дозволяє цивільним особам затримувати правопорушників та буквально “привозити” їх до поліції.
Як вирішити ситуацію? В першу чергу, необхідно внести зміни до законодавства якими дозволити місцевим органам влади створювати “зоополіцію”. Вона матиме чіткі повноваження, а головне ресурси на здійснення своєї діяльності.
Окрім питання жорстокого поводження, зоополіція також може слідкувати за дотриманням власниками тварин правил утримання собак у місті і, за необхідності (наприклад, коли на собаках відсутній намордник), застосовувати адміністративні штрафи. Те саме стосується екзотичних тварин, деякі люди тримають їх в своїх квартирах, це не тільки створює проблеми сусідам, а й суттєво шкодить самим тваринам, які просто не пристосовані до життя в квартирних умовах.
Гуманне відношення до тварин невід’ємна частина здорового цивілізованого суспільства. Впевнений, якщо в Києві запрацює зоополіція такого роду проблем стане суттєво менше. Над цим і працюємо.
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь вчора о 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко вчора о 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 351
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 257
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 184
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 145
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 137
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 52781
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 47592
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10420
-
"Поганий день для Путіна". Реакції західних посадовців на атаку СБУ по аеродромах Росії
9124
-
Імітація замість переговорів – що принесла чергова зустріч у Стамбулі
Думка 9116