Минув понад місяць від скандального рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційною ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі – КК) – «Декларування недостовірної інформації».
Попри гучні заяви парламентарів щодо необхідності швидкого відновлення кримінальної відповідальності за брехню у декларації, справа дійшла до діла лише 4 грудня 2020. У Верховній Раді України прийнято законопроект № 4460‑Д, який, за словами депутатів, є компромісним варіантом наявних у Раді законодавчих ініціатив.
В частині кримінальної відповідальності законопроект доповнює КК двома статтями:
• ст. 366-2 КК«Декларування недостовірної інформації».
Частина 1. Умисне внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від близько 1 млн грн до близько 9 млн грн (в залежності від розміру прожиткового мінімуму).
Покарання: Штраф (від 42,5 тис. грн до 51 тис. грн) або громадські роботи (від 150 до 240 год).
Частина 2. Умисне внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 9 млн грн.
Покарання: Штраф (від 51 тис. грн до 85 тис. грн) або громадські роботи (від 150 до 240 год), або обмеження волі на строк до 2 років.
• ст. 366-3 КК «Умисне неподання декларації».
Покарання: Штраф (від 42,5 тис. грн до 51 тис. грн) або громадські роботи (від 150 до 240 год).
При цьому, і за ст. 366-2 КК, і за ст. 366-3 КК визначене додаткове покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Згідно процедури, надалі законопроект буде підписаний Головою ВРУ та переданий на підпис Президенту. Відкритим залишається питання накладення Президентом вето, оскільки, з однієї сторони у влади є чітка ціль – повернути кримінальну відповідальність за недостовірне декларування до кінця 2020 року (часу вже не так багато), з іншої – законопроект самого ж Президента передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, така ж позиція була озвучена ним на засіданні Нацради з питань антикорупційної політики.
2. Що з обмеженням волі?
По-перше, відповідно до КК, декларування недостовірної інформації за ч. 2 ст. 366-2 КК є нетяжким злочином. Враховуючи визначені засади призначення покарання та судову практику, реальне обмеження волі буде призначатися чиновникам настільки рідко, що це буде сенсаційна подія.
По-друге, даний злочин НЕ визнаний корупційним (перелік у примітці до ст. 45 КК), а тому до нього не будуть застосовуватися обмеження щодо призначення покарання (іспитовий строк, або як кажуть у народі «условка»). Тобто, у випадку призначення чиновнику обмеження волі існує висока ймовірність його звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.
По-третє, буде продовжуватися практика укладання угод про визнання винуватості.
Якщо підозрюваний та його захисник побачать неперспективність справи, то вигідніше укласти угоду з прокурором і одразу визначити в ній покарання у вигляді штрафу або звільнення від відбування покарання з іспитовим строком. Суду залишиться лише її затвердити.
Такий шлях був популярний і за існування попередньої норми - ст. 366-1 КК, зокрема, і в практиці Вищого антикорупційного суду.
По-четверте, існує можливість звільнення від кримінальної відповідальності згідно з ст. 47 КК (передача на поруки) та ст. 48 КК (зміна обстановки).
Для першого варіанту необхідно, щоб особа щиро покаялась, злочин було вчинено вперше, а трудовий колектив звернувся із клопотанням про взяття на поруки. Для другого варіанту потрібен факт вчинення злочину вперше, а також зміна обстановки внаслідок якої діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Враховуючи специфіку злочину, ймовірність звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 47, 48 КК невелика, однак, відкидати цей варіант не можна.
3. Що очікує на чиновників у випадку обмеження волі?
Розглянемо варіант призначення реального покарання у вигляді обмеження волі, оскільки теоретично такий розвиток подій можливий.
Це покарання необхідно відбувати у виправних центрах (НЕ у виправних колоніях). Для візуалізації, виправні центри в Україні це комплекс будівель радянського зразка, з гуртожитками, їдальнями, виробничими цехами, майстернями, іншими промисловими зонами.
У виправних центрах засуджені можуть мати портативні персональні комп'ютери, гроші, мобільні телефони, користуватися засобами мобільного зв'язку. Якщо у засудженого гарна поведінка і він має сім'ю, то після відбуття 6 місяців може проживати за межами гуртожитку із сім’єю. Крім цього, засуджені можуть проживати зі своїми сім'ями в орендованих квартирах в межах виправного центру.
Тобто, тюрми, кайданків, роби та інших класичних ознак ув’язнення не буде.
Не зовсім погоджуюсь із думкою, що умови відбування покарання у виправних центрах є «курортними». Все ж таке це достатньо серйозне обмеження звичного способу життя та відсутність підвищеного комфорту для чиновників. При цьому забезпечується реальність покарання, якої фактично не існує при сплаті штрафу, який є копійками проти розміру незадекларованого майна.
Отже, станом на цей час «посадки» відміняються. Якщо норми КК не зазнають змін, то вочевидь продовжиться практика накладення штрафів за недостовірне декларування, і як результат - невдоволення активістів та суспільства, які вимагають хліба та видовищ відносно чиновників-корупціонерів.
