Якщо в одних руках зосередити все — це саме та схема, що дає вседозволеність. Від контрактування чого завгодно, до прийняття бракованих мін
На ідеї створення агенцій, в функціонал яких закладено було, що це державні підприємства, які займаються єдиною функцією - це контрактування. На цьому наполягали наші партнери. В різних країнах НАТО - різне вирішення цього питання. В одних це одна агенція, в інших – дві, а в США це агенція, яка контрактує виключно імпорт. Тобто ідеальної моделі немає та кожен обирає свою.
Але головне в усіх країнах НАТО те, що агенція не втручається в політику закупівель, не втручається в бюджетний процес, не втручається в формування переліку та обсягів, не втручається в написання технічних специфікацій, не втручається в прийом товару по якості.
Логіка ж зрозуміла? Якщо в одних руках зосередити все, це саме та схема, коли роби що хочеш, контрактуй що хочеш, приймай браковані міни і т.д.
Що відбулось? На старті, коли зайшла нова команда, було створено департамент політик, який мав прописувати та доводити до агенцій політику закупівель, мав обробляти перелік та обсяги, які надавав Генеральний штаб, мав встановлювати орієнтовну вартість, того що закуповується, був отримувачем бюджетної програми за двома напрямками: тилове забезпечення та зброя.
ДОТ та АОЗ мали займатись лише одним — отримавши кошти та перелік того, що треба закуповувати та лише якісно контрактувати. Все.
Що вийшло? За два роки вдруге переформатовують департамент. Спочатку розформували департаменти, що контрактували в стінах МО зброю та тиловий напрямок. Це було логічно, коли створили агенції. А прямо зараз відбувається наступне переформування департаменту. У що – поки ніхто не знає. Навіщо – також велике питання. Що з цього вийде – невідомо. Під час війни ставити на паузу роботу департаменту, у якого дві бюджетні програми, не те що дивно, а страшно.
Що ще? Агенції, що одна, що інша, почали втручатися в питання бюджетування, в формування переліку та обсягів, в прийомку і, навіть, в написання технічних вимог.
Що одна, що друга агенції почали диктувати тилу та ГШ свою політику. На кшталт: цього на ринку не має, серветку 240 на 240 мм виробники порізати не можуть, цього не буде ніколи, це не можливо.
Тил та ГШ змінюють перелік та обсяги, агенції втручаються в процеси прийомки по якості, агенції втручаються в написання технічних умов.
Для чого це все, спитаєте ви мене? Коли все зосереджено в одних руках, відбуваються і яйця по 17, і неякісні куртки.
Коли ставлять на стоп департамент під час війни - це, як на мене, державна зрада.
Що з цього вийде? А не знаю. Думаю, дуже скоро ми почнемо чути цікаві історії, в розрізі найкращих часів Резнікова. А може й цікавіші.
