Україна і світ: як борються зі снігом тут і там
Цукор, пісок, роботи, тунелі, сонячні батареї — далеко не всі способи боротьби зі снігом на автошляхах різних країн. Україна придивляється до світового досвіду.
Засніжена зимова дорога може викликати приємні емоції у будь-якого романтика, але не у водія.
Снігопади створюють комунальним службам чимало незручностей. У різних країнах з ними борються по-різному.
У США діє "правило трьох годин". Після масштабного снігопаду головні магістралі повинні бути розчищені через три години.
В Україні іноді не діє навіть "правило двох діб". Цьому є пояснення: дорожня галузь страждає від хронічного недофінансування. У моменти пікових навантажень не вистачає техніки, людей і пального, аби вчасно розчистити дороги.
Однак повернімося до США. Така прогнозованість мотивує місцеві компанії з обслуговування вкладатися у строгі дедлайни. При цьому фірми отримують хорошу оплату: година роботи одиниці снігоприбиральної техніки може коштувати 70-400 дол залежно від умов роботи і складності ділянки.
Водії знають, що протягом трьох годин після снігопаду багато доріг можуть бути не розчищені, тому вони не виїжджають і не заважають працювати техніці.
Деякі міста застосовують особливі методи боротьби зі снігом та ожеледдю. У Чикаго перед снігопадом дороги поливають сумішшю з цукровим сиропом. Це допомагає частково запобігти появі ожеледиці, коли сніг почне танути. Також це більш екологічний спосіб боротьби з намерзанням, ніж застосування солей.
Влада Сіетла пішла ще більш дружним до природи шляхом. Вона робить снігове полотно придатним для їзди, посипаючи його звичайним піском. Авто лише з переднім або заднім приводом можуть відчувати труднощі на деяких вулицях, але для США з їх популярністю позашляховиків ця проблема не є глобальною.
Правда, посипання дороги піском має суттєвий мінус: він швидко видувається. Через півгодини на трасі з трафіком середньої жвавості його вже може не бути.
У Швеції придумали, як з цим боротися. Там дрібний пісок змішують з гарячою водою в пропорції 7 до 3, а далі цю суміш розбризкують на вулицях. В результаті сніг не тане, але його поверхня стає схожою на наждачний папір. На відміну від простого розкидання піску, цього способу вистачає на три-сім днів.
Свої природні переваги використовують ісландці. Маючи багато гейзерів, країна вирішила прокласти труби під головними вулицями міст. Завдяки геотермальній енергії сніг тане, ледь потрапляючи на землю. Витрати виходять вельми помірними — тільки на будівництво і профілактику системи.
У Японії в деяких гірських регіонах за сезон може випасти по п'ять-шість метрів снігу. Японці не затягують з його прибиранням, а щодня розчищають дороги потужною технікою. Через це до кінця зими утворюються високі снігові тунелі, які є справжньою окрасою зимових японських гір.
Однак "будівництво" лабіринтів коштує недешево. У місті Саппоро місцевий бюджет на прибирання снігу витрачає майже 900 тис дол на день.
У менш холодних районах країни для розчищення доріг від снігу використовують воду. Коли температура ґрунту не опускається нижче нуля градусів, то вода не замерзає і нею змивають сніг. Встановлення таких систем на власних ділянках коштує 7-10 тис дол, а вздовж доріг — суттєво дорожче.
Також у японських містах можна зустріти роботів, які збирають сніг і упаковують його у квадратні брикети. Такі брикети легко складати на узбіччі, щоб потім вивезти за місто. Роботи виглядають кумедно і розважають іноземців.
У Канаді сніг вивозять на мобільні полігони і топлять. У 2002 році влада Торонто купила три такі "топильні" машини за 8 млн дол. При цьому міські витрати на утримання кілометра полотна при ста снігопадах на рік перевищують 5,5 тис дол.
Серед нових способів боротьби із заторами варто виділити краудсорсинг інформації. Схожі технології використовує Твіттер і деякі GPS-сервіси.
Первинна інформація про стан доріг надходить від самих користувачів. Далі її отримують комунальні підприємства, підрядники і водії. Перші можуть дізнатися, які з ключових доріг варто розчистити в першу чергу, тоді як автомобілісти будують маршрути з урахуванням заторів і все ще засніжених доріг.
У США запропонували додавати в дорожні суміші керосин. Виявилося, це значно підвищує здатність дороги акумулювати тепло, щоб віддавати його тоді, коли випав сніг. При цьому вартість полотна не відрізняється від звичайної.
Нестандартно до снігового питання підійшли в Китаї. Там недавно в одну з доріг вбудували сонячні батареї. Тепер у світлий час доби дорога накопичує енергію і витрачає її для заправки електромобілів та підігріву асфальту вище 0 градусів.
Звичайно, це, скоріше, випробування цікавого концепту, тому говорити про ціни та економічну ефективність фотогальванічних доріг ще рано.
В Україні багато залежить від міста і конкретної ділянки дороги. В останні роки з розчищенням снігу непогано справляється Київ. Звичайно, з поправкою на запарковані вулиці, по яких снігоприбиральна техніка не може проїхати.
При цьому складно оцінити витрати, пов'язані безпосередньо з прибиранням снігу. Для всієї країни ця сума перевищує 1,5 млрд грн. Також на загальному тлі виділяються ділянки доріг, обслуговування яких відбувається в рамках контрактів OPRC на ремонт і подальше утримання підрядником.
У вересні-жовтні підрядник звітує про наявність техніки, запасів солі, піску, інших витратних матеріалів. Коли починається снігопад, підрядник повинен підтримувати дороги в адекватному стані, інакше його чекають суттєві штрафи.
Зимове утримання доріг — непросте завдання для виконавця, тому у світі використовують найрізноманітніші технології. В Україні також починають з'являтися вдалі кейси зимового утримання доріг, які задають напрямок для подальшого поліпшення практики боротьби зі снігопадами та ожеледицею.
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь вчора о 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко вчора о 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості Дана Ярова 30.05.2025 11:46
- Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву? Олексій Гнатенко 30.05.2025 11:13
- Як аграрний бізнес стає жертвою рейдерства і як цьому запобігти Сергій Пагер 30.05.2025 09:08
- Відсутність доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору: судова практика Арсен Маринушкін 30.05.2025 08:39
- Мінфін проігнорував вимоги громадськості підвищити акциз на ТВЕН Артур Парушевскі 29.05.2025 18:58
- Підроблені документи: правовий компас Дмитро Зенкін 29.05.2025 16:47
- Хрестоматія винахідництва. Системно-синергетична методика Вільям Задорський 29.05.2025 14:43
- Кібербезпека: до яких викликів готуватися у 2025 році Андрій Михайленко 29.05.2025 14:12
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1238
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 346
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 144
- Промптинг як нова необхідна навичка: чому вона важлива для кожного 122
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 92
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 36811
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 33344
-
Малюк плете "Павутину". Як СБУ атакувала дронами аеродроми РФ і які наслідки це матиме
19174
-
Ядерна тріада Росії під ударом – прямі та непрямі наслідки
Думка 12787
-
Польща обирає президента. Хто з кандидатів кращий для України – Тшасковський чи Навроцький
12353