Ваша касаційна скарга необгрунтована

Що робити суддям Верховного Суду із небажаними, складними та невизначеними справами, які не підпадають під "трафарети" раніше прийнятих рішень? Є інструмент!

(Ця стаття є продовженням статті "Президент на службі Верховному Суду" про прийнятий Верховною Радою України 15 січня цього року Закон № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку", автором якого був Президент Володимир Зеленський).

За пропозицією Президента Володимира Зеленського Законом № 460-IX вдосконалено такий перевірений "фільтр" Верховного Суду від прийняття касаційних скарг, як відмова у відкритті касаційного провадження у справі через необґрунтованість касаційної скарги. Якщо раніше Верховний Суд міг відмовити у відкритті касаційного провадження лише відзначивши, що касаційна скарга є необгрунтованою, то тепер він відмовить у відкритті касаційного провадження за скаргою на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та на постанову суду апеляційної інстанції, якщо визнає касаційну скаргу необґрунтованою та якщо уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК).

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) Верховний Суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК).

У цих заплутаних двох останніх реченнях ключовим є "необґрунтована касаційна скарга". Зміст наведених норм ЦПК зводиться до того, що Верховний Суд при вирішенні питання відкрити касаційне провадження чи відмовити у його відкритті, має визначити, обґрунтована чи необґрунтована ця касаційна скарга. Кодекс не містить роз'яснення того, що слід вважати під обґрунтованістю касаційної скарги. На відміну, наприклад, від судового рішення. Поняття "обґрунтованості судового рішення" викладено у частині п'ятій статті 263 ЦПК: "обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні". Таке пояснення обґрунтованості судового рішення не можна застосувати до обґрунтованості касаційної скарги.

Прикметник "обґрунтований" згідно Словника української мови означає "який достатньо потверджується чим-небудь; аргументований, переконливий" (Словник української мови: в 11 томах. Том V. – Київ, Видавництво "Наукова думка", 1974. – Стор. 480). "Необгрунтований" – позбавлений достатньої кількості фактів, доказів; бездоказовий (той самий словник. Том V. – Стор. 344).

Касаційна скарга містить тільки позицію учасника справи щодо судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції. Касаційна скарга – це лише умовиводи учасника справи, не згодного із рішенням суду. За своїм змістом касаційна скарга є запереченням учасником справи законності рішення суду нижчої інстанції. Однак такі умовиводи учасника справи не можуть і не повинні бути переконливими або непереконливими для Верховного Суду без матеріалів самої судової справи. Адже позиція учасника справи може відповідати дійсним обставинам справи, доказам, які є у справі, а може бути і вигаданою. Аргументи касаційної скарги можуть не відповідати критеріям достовірності. Суддя Верховного Суду може перевірити достовірність таких аргументів, лише якщо звірить зміст касаційної скарги зі змістом матеріалів справи і лише на підставі цього зробить власний висновок. Проте це неможливо без відкриття касаційного провадження.

Виходить, що за відсутності того, що слід вважати "обґрунтованою касаційною скаргою", судді мають визначити, є ця касаційна скарга обґрунтованою чи необґрунтованою. У разі, якщо судді визначать, що касаційна скарга є обґрунтованою, вони відкривають касаційне провадження. У такому випадку ніякого значення поняття "обґрунтованості касаційної скарги" вже не має. Інший учасник судового процесу, який у подальшому буде заперечувати проти аргументів касаційної скарги, не може, наприклад, у відзиві на касаційну скаргу посилатись на необґрунтованість касаційної скарги і помилковість відкриття суддею касаційного провадження. Це не матиме ніякого процесуального наслідку для касаційного провадження. Така касаційна скарга буде розглянута.

Стаття 394 ЦПК не містить форми обговорення колегією суддів питання про відкриття касаційного провадження. Якщо навіть допустити, що між суддями колегії виникла дискусія про те, чи є касаційна скарга обґрунтованою чи необґрунтованою, то така дискусія носить характер тлумачення права. Судді колегії мають тлумачити норми права не загалом, а стосовно обставин конкретної справи. Для цього треба аналізувати матеріали справи. Проте до відкриття касаційного провадження судді Верховного Суду не мають доступу до матеріалів справи, у якій подано касаційну скаргу.

Вважаю, що право суддів Верховного Суду відмовити у відкритті касаційного провадження у справі через необґрунтованість касаційної скарги суперечить положенням Конституції України:
- праву захищати свої права у суді, оскаржувати в суді рішення органу державної влади, а отже і суду першої та/або апеляційної інстанції (частина перша і друга статті 55),
- неможливістю обмеження права, передбаченого статтею 55 Конституції України (частина перша і друга статті 64),
- забезпеченню права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, як основній засаді судочинства (пункт 8 частини другої статті 129).

Суддя Верховного суду США Олівер Венделл Голмс молодший (англ. Oliver Wendell Holmes Jr.), відомий теоретик та філософ права, який вважається одним з найкращих суддів в американській історії, стверджував, що закон – це прогнозування того, що зроблять судді в конкретній справі.

Невизначеність у ЦПК поняття обгрунтованості касаційної скарги і критеріїв цього дозволяє суддям Верховного Суду називати касаційні скарги необгрунтованими і відмовляти у відкритті касаційного провадження. Але це є неприйнятним у правовій державі. Не повинен Верховний Суд ігнорувати касаційні скарги на стадії відкриття касаційного провадження, лише назвавши такі скарги "необгрунтованими". Наявність пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України породжує можливість суддям Верховного Суду легковажити пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України і відмовляти у відкритті касаційних проваджень із посиланням на необґрунтованість касаційних скарг. Право Верховного Суду відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК набуває особливої ваги у зв'язку із тим, що особа вже не може оскаржити таке рішення Верховного Суду. Судді Верховного Суду знають про це і можуть зловживати цим правом, аби не розглядати небажані, складні та невизначені справи, які не підпадають під "трафарети" раніше прийнятих рішень.

Ідея уникнення розгляду скарги, якщо назвати її необгрунтованою, є спасальною для українських суддів. Минулого року я підготував конституційну скаргу для мого клієнта до Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ЦПК, зокрема і пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК. Ухвалою другої колегії суддів другого Сенату Конституційного Суду України від 11 вересня 2019 року у справі № 3-228/20199(5110/19) у складі Слідченка Ігоря Дмитровича, Лемака Василя Васильовича, Тупицького Олександра Миколайовича відмовлено у відкритті конституційного провадження. В ухвалі вказано, що "суб'єкт права на конституційну скаргу не навів обгрунтування тверджень щодо неконституційності положень пункту 5 частини другої, абзацу першого частини четвертої, частини п'ятої статті 394 Кодексу (ЦПК), чим не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України". У зазначеній нормі Закону "Про Конституційний Суд України" вказано, що у конституційній скарзі зазначаються обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону. І знову має місце твердження суддів про необгрунтованість скарги, хоча аналізу аргументів конституційної скарги в ухвалі Конституційного Суду України нема. То як можна оцінити обгрунтованість змісту без його розгляду? Абсурд.

Далі буде.