У ЗСУ відсутні штатні посади закупівельників: чому це проблема та що з цим робити?

Якщо у вас є регулярна функція закупівель, то має бути і посадова особа, яка займається цим.

“Мені вже нереально витягувати два напрямки роботи”.

“У прикордонників - цілі відділення закупівельників...”.

“Зверху посад, відділів понапридумували, а у військових частинах - “навіщо”?”.

“Хто буде займатися закупівлями у бойових бригадах? Начальники служб, які воюють?..”.

Це - приклади реальних повідомлень серед військових на професійних майданчиках у соцмережах. Автори цих дискусій є організаторами закупівель у своїх частинах.

Ці обговорення демонструють наявність однієї величезної і давньої проблеми у Збройних Силах України: у військових частинах ЗСУ досі відсутні посади закупівельників.

Чому це взагалі проблема?

Як і на будь-якому підприємстві, мають бути фінансист, бухгалтер, інженер. Вони відповідають за виконання своїх функцій. А якщо у вас є регулярна функція закупівель, то очевидно, що має бути певна посадова особа, яка займається цим.

Крім того, закон про публічні закупівлі передбачає: закупівлями через систему «Prozorro», звітування та планування займається саме спеціальна уповноважена особа.

І закон визначає два найбільш реалістичні шляхи реалізації цієї норми:

1) Має бути спеціальна посада закупівельника.

2) Цю функцію виконує особа, яка перебуває на іншій посаді. Для неї закупівля – це  додаткова робота з відповідною додатковою оплатою.

Більша частина Сил оборони давно йде першим шляхом, запровадивши посаду закупівельника. Це - Нацгвардія, ДСНС, прикордонники, Управління держохорони…

Але військові частини ЗСУ наразі працюють саме другим шляхом. Тобто за схемою, коли закупівлями зазвичай займаються логісти, діловоди, начальники різних служб... Цей список - невичерпний. З одним лише “але”: ніякої доплати за виконання цієї роботи немає. Тому що в армії відсутній спосіб доплатити за те, чого не існує.

І якщо навіть знайти можливість для таких доплат, - це не розвʼяже проблему. Тому що закупівля - це складний багатоетапний процес, який починається з планування бюджету та закінчується звітуванням. Для цього потрібні спеціальні навички та знання.

Тому очевидно, що в режимі part-time цю функцію неможливо виконувати ефективно, зважаючи на загальні навантаження, які є у військових за їхніми основними обовʼязками.

За моїми спостереженнями, багато військових частин у ЗСУ просто відмовляються щось закуповувати саме через складність процесу. Її не можуть осягнути посадовці у режимі part-time, та ще за відсутності мотивації у вигляді доплати за понаднормові обовʼязки.

Хоча кошти у військових частин є. Вони зазвичай надходять з органів місцевого самоврядування у вигляді субвенцій. Лише минулого року місцева влада по всій державі надала військовим частинам мільярди гривень.

Таким чином, закупівля шин, ремонт автівок чи оновлення техніки лягає на плечі або самих військових, або волонтерів.

Що з цим робити?

На думку нашої команди в Офісі з підтримки змін при Міноборони, таку проблему можна розвʼязати лише впровадженням у військових частинах ЗСУ посади професійного закупівельника. Хоча б на рівні бригад.

Останні декілька місяців ми займаємось цим питанням разом з відповідними підрозділами Міністерства оборони та Генштабу. Проводимо дослідження, аналіз і формуємо конкретні пропозиції.

Наразі вивчаємо досвід країн-партнерів та інших представників Сил оборони. Також досліджуємо можливі критерії, за якими має вводитися штатна посада у військовій частині: обсяг річного фінансування, документообігу та трудовитрат, тобто заплановану для укладення кількість договорів протягом року.

На жаль, таку реформу неможливо здійснити одним розчерком пера. За нашими підрахунками, для повноцінного впровадження посади закупівельника у ЗСУ має пройти декілька місяців.

Паралельно з навчанням майбутніх фахівців спочатку протестуємо реформу на окремих військових частинах, а після аналізу результатів масштабуємо її.

Євгеній Сільверстов
Експерт Проєкту реформи оборонних закупівель за підтримки спеціального радника Великої Британії з питань оборони.