Miltech: вектор інновацій на безпеку та економічне зростання в Україні

В своїй статті я хочу розглянути галузь miltech - оборонних технологій з точки зору драйвера технологічного та економічного розвитку країни.

Достеменно невідомо, чому людина вперше взяла до рук палицю, для того щоб копати землю чи для захисту від звірів та собіподібних, але можна стверджувати точно, що це був поворотний момент в її історії, вона вже більше не розраховувала виключно на свої руки, ноги та зуби.

Історія розвитку зброї тісно переплітається з науковим та економічним розвитком суспільства, оскільки потреба у безпеці стоїть на другому місці після загальних фізіологічних потреб, тому не дивно, що людський інтелект спрямований на створення засобів захисту та нападу. В 2023 році сукупний бюджет військових витрат у світі становив $2.4 трлн (statista.com), левова частка з яких пов’язана з розробкою та виробництвом продуктів для оборонних потреб країн.

Оборонні технології охоплюють не лише зброю та захист, а й широкий спектр технологій, що забезпечують ефективність військових процесів. Це включає не лише бойові дії, а й планування, розвідку, логістику, комунікацію, навчання, відновлення ресурсів та інші аспекти. Якщо розглядати військову діяльність як складний бізнес-процес, можна побачити, що навколо неї формується велика кількість продуктів, послуг та технологій, які згодом адаптуються для цивільного використання.

Інтернет, GPS, реактивні двигуни, безпілотні апарати, позашляховики, пластична хірургія та інші сформували сьогодні власні економічні галузі або стали вагомим сегментом існуючих. Порівнявши перелік найбільших економік світу за 2023 рік з перелік країн, які мають найбільший військовий бюджет (за виключення України та Росії, як воюючих країн), ми помітимо, що вони майже ідентичні. І це не тільки проста математична залежність у відсотках ВВП, що виділяються на військові потреби, а й прямий зв’язок з технологічним та промисловим потенціалом цих країн (investopedia.com).

Війна в Україні є найбільш прогресивним військовим конфліктом за останні 80 років, де з обох сторін сучасні технології не тільки активно використовуються, а й видозмінюються і значним чином впливають на існуючі доктрини ведення бойових дій. Тому надзвичайно важливо задіяти весь інтелектуальний потенціал не тільки заради досягнення перемоги, а й для забезпечення технологічного розвитку, який може стати основою для розвитку економіки країни. Тож які найбільш актуальні галузі miltech можна розвивати сьогодні і чи є там місце приватним підприємства? Для того, щоб відповісти на це питання треба для початку проаналізувати тренди, які сформувалися впродовж 2022-2024рр. та ключові умови, що повинні бути витримані для успішного протікання всіх необхідних процесів.

Основні тренди:

Інтенсивний розвиток та тестування технологій: завдяки доступності засобів прототипування, нові зразки обладнання та запчастин розробляються і тестуються надзвичайно швидко. Цей процес супроводжується активним обміном досвідом між сторонами конфлікту.

Активне використання дронів: з розвитком і здешевленням технологій дрони стали невід'ємною частиною військових операцій. Їх застосовують на різних рівнях і в різних середовищах – у повітрі, на землі, і на воді, що значно підвищує ефективність бойових дій.

Розвиток засобів боротьби з дронами: широке використання дронів призвело до інтенсивного розвитку засобів боротьби з ними, включаючи системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), стрілецьку зброю та контр-дрони.

Зростання цінності людського ресурсу: високі вимоги до технічних знань та тривала лінія фронту роблять кожного фахівця надзвичайно важливим. Це змушує приділяти особливу увагу підготовці та ефективному використанню персоналу.

Збільшення ролі кібербезпеки: зростаюче використання інформаційних технологій посилює потребу в кібербезпеці, яка відіграє критичну роль як у військових, так і в соціальних процесах.

Впровадження штучного інтелекту: штучний інтелект активно використовується для аналізу великих обсягів даних, включаючи дані з відкритих джерел (OSINT), а також для створення контенту в рамках інформаційних операцій.

Становлення доктрини мережецентричної війни: використання безпілотних апаратів та інформаційних технологій дозволяє об'єднувати всі підрозділи в єдину мережу, що забезпечує ефективне управління бойовими діями на основі даних у реальному часі.

Відсутність технологій, що змінюють правила гри: завдяки високому технологічному рівню супротивники швидко адаптуються до нових технологій один одного, що зменшує можливість створення несправедливої конкурентної переваги.

Ключові умови:

• Кваліфіковані спеціалісти: фахівці, залучені до забезпечення процесів, потребують постійного підвищення кваліфікації та адаптації до новітніх технологій.
• Технічне забезпечення: необхідні обладнання та техніка, що забезпечують ефективне виконання задач і досягнення цілей, зокрема новітні матеріали та роботизовані системи.
• Кібербезпека: комплекс засобів і заходів, що протидіють кібератакам та захищають інформаційну інфраструктуру.
• Захищений зв’язок: засоби та заходи, що забезпечують безпечну комунікацію між військовими підрозділами, включаючи технології шифрування та захищені канали зв’язку.
• Безпека ППО (протиповітряна оборона): комплекс заходів і засобів для мінімізації загрози з повітря, зокрема від ракет і БПЛА, що включає системи раннього попередження, перехоплювачі та засоби радіоелектронної боротьби.

Зважаючи на тренди, що склалися у період 2022-2024 років, а також на ключові умови для забезпечення процесів, можемо виділити кілька напрямків, що потребують особливої уваги:

• Збереження, відновлення та навчання особового складу: це включає в себе розробку та виробництво персонального захисного спорядження, будівництво захисних споруд, розробку роботизованих систем евакуації, а також створення навчальних програм і баз даних для накопичення та передачі досвіду.
• Виробництво та відновлення техніки: особлива увага приділяється техніці для транспортування, розмінування, бронювання, а також енергоощадним технологіям і мобільним майстерням. Важливою є розробка новітніх матеріалів та технологій відновлення техніки, зокрема броні та ходової частини.
• Протиповітряна оборона: розвиток систем радіоелектронної боротьби, технологій звукової ідентифікації цілей, а також вдосконалення зенітних установок і ПЗРК. Особливо важливою є розробка мобільних зенітних установок на базі легкових автомобілів та технологій протидії високоточним боєприпасам.
• Розробка та виробництво безпілотних апаратів: це включає безпілотні апарати різних типів і розмірів, технології керування формаціями дронів, машинний зір, системи ШІ для управління дроном, а також засоби протидії ворожим безпілотникам і системам РЕП.
• Кібербезпека та захищена комунікація: розробка технологій шифрування, систем накопичення та передачі інформації, а також методик управління кіберризиками. Важливим є створення глобальної системи навчання кібербезпеці.

Таким чином, розвиток військових технологій стимулює широкий спектр галузей, таких як машинобудування, електроніка, медицина, транспорт, енергетика та інформаційні технології. Усі ці галузі створюють значну додану вартість і формують основу економіки розвинених країн.

Український сектор військових технологій зараз переживає значний підйом, зумовлений воєнними діями. Цей розвиток можна розділити на три ключові періоди, кожен з яких має свої особливості у контексті конкуренції, участі приватних та закордонних підприємств, а також умов постачання оборонної продукції.

І період — пострадянський.

Після розпаду СРСР основними виробниками військової техніки залишались державні підприємства оборонного комплексу, що виробляли широкий асортимент продукції. Приватні підприємства були незначно представлені, головним чином у сегментах легкої стрілецької зброї та засобів індивідуального захисту. Фінансування нових розробок поступово скорочувалося, а основними закордонними партнерами залишалися підприємства з пострадянських країн. Закупівлі здійснювались за закритими процедурами.

ІІ період — новітній, після початку російської агресії.

Після початку російської агресії державні підприємства зберегли свою домінуючу роль, але на ринок вийшли й приватні компанії, зокрема у сегментах легкоброньованого транспорту, спеціального зв’язку та безпілотних апаратів. Фінансування з боку держави зросло, але було орієнтоване переважно на державні підприємства. Закордонні партнери змінились, зокрема, участь Росії та Білорусі зменшилась. Закупівлі продовжували здійснюватися за закритими процедурами.

ІІІ період — сучасний, після початку повномасштабного вторгнення.

Державні підприємства залишаються лідерами у виробництві важкого озброєння та складних технологій. Проте сегмент безпілотних апаратів значно зріс завдяки приватним підприємствам. Ці компанії також активніше представлені у виробництві засобів індивідуального захисту, транспорту, кібербезпеки та інших сферах. Фінансування державних підприємств продовжує зростати, а також з'явилися нові ініціативи, такі як Brave1, які стимулюють розвиток приватного сектора. Серед закордонних партнерів домінують країни, що не мають зв’язків з Росією. Відбувається спрощення процедур закупівель, що створює умови для швидшої сертифікації та прийняття на озброєння нової продукції.

З інноваційної точки зору, сегменти, які насичені приватними підприємствами зараз завершують другий етап розвитку. Цей етап характеризується великою кількістю різноманітних розробок і компаній. У найближчому майбутньому ринок очікує консолідація: найбільш успішні продукти та виробники залишаться, тоді як інші компанії можуть бути поглинуті конкурентами. На третьому етапі розвитку очікується впровадження інкрементальних інновацій в існуючі продукти, таких як збільшення вантажопідйомності безпілотників покращення програмного забезпечення, тощо, а також створення нових технологій через поєднання рішень з різних галузей, наприклад, впровадження штучного інтелекту в управління безпілотними апаратами, покращення дронів для використання у якості ПВО та інші.

Щоб спрогнозувати розвиток оборонних технологій, слід відштовхуватися від загальної воєнної доктрини країни. В Україні вона була переглянута у 2021р. та затверджена у вигляді “Стратегії воєнної безпеки України”. Основні положення стратегії розглядали досягнення військової перемоги за рахунок активної оборони та виснаження супротивника та впровадження інструментів протидії в умовах гібридної війни. Сьогодні з огляду на події 2022 та 2024рр. ми можемо стверджувати, що деякі пункти стратегії повинні бути переглянуті, а технологічний рівень конфлікту сприяє впровадженню концепції мережецентричної війни. Ці фактори у купі з потребою збереження людського ресурсу стимулюватимуть подальший розвиток сегменту безпілотних апаратів, засобів кібербезпеки та захищеного зв’язку, засобів ППО та універсального озброєння, що може легко використовуватися як для оборони, так і для нападу.

Враховуючи ці тенденції, слід очікувати збільшення обсягу виробництва дронів, зростання частки колісних та водних дронів, консолідацію приватних виробників у ніші БПЛА та розвиток універсальних роботизованих платформ, що дозволяють виконувати широкий спектр задач. В галузі кібербезпеки та зв’язку зростатиме частка приватних компаній, якщо на державному рівні будуть проведені заходи щодо стимулювання цих сфер по аналогії з безпілотними апаратами. Також можна прогнозувати збільшення кількості цифрових продуктів, що пов’язані з пошуком та аналізом інформації, розробкою навчальних програм та управлінням у військовій справі. Державні підприємства зберігатимуть своє лідерство у виробництві важкого озброєння та складних технологій, але їм можуть скласти конкуренцію спільні підприємства приватного бізнесу та закордонних виробників, якщо цьому буде сприяти державна політика.

Розвиток оборонних технологій та їх вплив на економіку

Оборонні технології напряму стимулюють високотехнологічні галузі виробництва та науку. Якщо розглянути лише зазначений вище перелік технологій, то можна провести пряму залежність із розвитком наступних галузей: машинобудування, електроніка, новітні матеріали, енергетика, інформаційні технології та багато інших. Зазначені галузі створюють велику кількість продуктів, які мають застосування в цивільному житті.

Продукти miltech в галузях:

• Машинобудування - шасі та платформи, системи амортизації та підвіски, електричні двигуни та приводи, роботизовані маніпулятори, системи передачі потужності, гідравлічні системи, системи охолодження, гіроскопи, стабілізатори та інші.
• Електроніка - радіомодулі, мікроконтролери з низьким енергоспоживанням, сенсори, інтегральні схеми та інші електронні компоненти.
• Новітні матеріали - композити на основі вуглецевих волокон, матеріали з поглинанням радіочастотного випромінювання, графенові плівки, суперконденсаторні матеріали, термостійкі керамічні композити броньовані матеріали, матеріали для зварювання та інші
• Енергетика - літій-іонні батареї, інвертори, сонячні панелі, системи для управління та оптимізації енергоспоживання, генератори, безперебійні джерела живлення, тощо.
• Кібербезпека та інформаційні технології - програмні рішення для захисту від DDoS-атак, інструменти для моніторингу мережевої активності, системи криптографічного захисту даних, системи управління ідентифікацією та доступом, системи резервного копіювання та відновлення даних, платформи для обробки великих даних (Big Data), системи управління контентом, системи візуалізації даних, системи віртуальної та доповненої реальності.

Розробка перерахованих продуктів взаємопов’язана з фундаментальними науковими напрямками, які можуть забезпечити інноваційний розвиток економіки України.

Можливі виклики та ризики

Сьогодні український miltech переживає етап відродження, хоч це і зумовлено військовим конфліктом на території країни, проте його розвиток може дати вагомий поштовх для національної економіки. Але з огляду на геополітичну, внутрішню ситуацію та історичний контекст можна передбачити наступні виклики:

• Відсутність довгострокової державної стратегії розвитку військово-промислового комплексу.

Незважаючи на актуальність розвитку галузі оборонних технологій, в історії країни було багато прецедентів скорочення оборонних витрат та закриття перспективних військових програм. Тому довгострокова державна стратегія розвитку військово-промислового комплексу надзвичайно важлива для залучення приватного сектору в розвиток оборонних технологій, а також стимулювання технологічної профільної орієнтації населення.

• Нестача фінансування

Оборонні витрати потребують великого об’єму фінансування, наразі економіка країни неспроможна самостійно забезпечити розвиток військово-промислового комплексу, що не тільки послаблює обороноспроможність України, а й ускладнює процес розробки власних технологій, багато технологій на етапі MVP можуть бути втрачені через відсутність можливості подальшого розвитку.

• Корупційні ризики

Корупція в галузі оборони негативно впливає на конкуренцію серед постачальників продукції та послуг, фундаментально підриваючи обороноспроможність країни.

• Мала частка приватних підприємств в розвитку оборонних технологій

Приватний капітал не тільки сприяє розвитку конкурентоспроможних технологій, а й диверсифікує джерела фінансування. Його нестача не дозволяє реалізувати науковий та фінансовий потенціал країни.

• Відсутність ефективної взаємодії між науковими організаціями та підприємствами miltech

Результати наукової діяльності можуть бути успішно впроваджені в оборонні технології тільки при наявності ефективної взаємодії, чіткої постановки завдань та визначеної стратегії розвитку військово-промислового комплексу. В протилежному випадку наука буде лише споживати фінансування, не продукуючи прикладних інновацій.

• Нестача кваліфікованого персоналу

Відсутність висококваліфікованих інженерів, вчених та проєктних менеджерів уповільнює темпи розвитку технологій і знижує конкурентоспроможність українських розробок на світовому ринку.

• Надмірна залежність від іноземних технологій

Імпортозалежність в сфері військових технологій не тільки створює ризики провалу військових операцій, а й ставить країну у залежне становище від країн-імпортерів.

• Геополітичні ризики

Розвиток українського miltech може спровокувати негативну реакцію зі сторони країн, які зацікавлені в низькій обороноспроможності України, або є прямими конкурентами в галузі оборонних технологій.

Рішення для розвитку оборонних технологій

Для протистояння викликам та ризикам необхідно впроваджувати системні рішення, які впливатимуть на створення умов, за яких український військово-промисловий комплекс буде органічно розвиватися з найменшою залежністю від внутрішньої та зовнішньої ситуації. Прикладами подібних рішень можуть бути:

• Формування довгострокової стратегії розвитку військово-промислового комплексу з чітким визначенням потреб

Системний підхід до розвитку ВПК через розробку державної стратегії, яка визначить пріоритети та основні напрями розвитку, а також забезпечить стабільне фінансування, дасть фундамент приватним компаніям для планування своєї діяльності, розвитку продуктів та формування кадрового резерву.

• Розвиток державно-приватного партнерства

Спільні проєкти та інструменти заохочення приватних підприємств до інвестицій у розвиток оборонних технологій дозволять не тільки збільшити виробничі потужності та простимулювати інновації в галузі, а й дозволять зняти з держави фінансове навантаження від розвитку ВПК.

• Кластеризація та цільове фінансування

Створення кластерів навколо основних напрямків та потреб оборонної промисловості, а також цільове фінансування на розробку ключових технологій в рамках цих кластерів дозволить об’єднати зусилля виробничих підприємств та наукових організацій для найбільш ефективного розвитку.

• Створення підрозділів технологічного скаутингу на базі організацій-замовників

Розвиток підрозділів технологічного скаутингу на базі організацій, які є замовниками оборонних технологій сприятиме актуалізації задач та вимог до виробників і розробників, чим значно пришвидшить інноваційний розвиток галузі.

• Створення майданчиків для комунікації приватних підприємств та державних наукових організацій

Платформи для регулярної взаємодії між науковими установами та підприємствами не тільки полегшать обмін ідеями та зможуть прискорити впровадження наукових розробок у виробництво, а й знизять державні витрати на проведення R&D і сприятимуть фінансовому і кадровому оздоровленню наукових установ за рахунок співпраці із приватними компаніями.

• Стимулювання приватного компаній до розвитку R&D департаментів

Заохочення приватних підприємств до створення та розвитку науково-дослідних підрозділів, що дозволить їм брати активну участь у технологічному оновленні ВПК є запорукою розвитку всієї галузі, а також елементом підготовки кадрового резерву.

• Стимулювання приватних підприємств до встановлення колаборацій в рамках кластерів

Підтримка співпраці між компаніями в рамках кластерів забезпечить спільний розвиток технологій і зниження витрат на дослідження та розробки, а також сприятиме покращенню позиціонуванню України в сегменті на міжнародному ринку.

• Впровадження інструментів розвитку локалізації виробництва

Локалізація виробництва в галузі оборонних технологій дозволить знизити рівень залежності від імпортної продукції, а також сприятиме розвитку економіки країни безпосередньо через створення виробничих підприємств та розвиток науки. Інструменти локалізації повинні мати не тільки обмежувальний характер, а й мотиваційний, який сприяє розвитку.

Розвиток військових технологій в Україні є не лише критично важливим для національної безпеки, але й має глибокий взаємозв'язок з економічним зростанням та науковим прогресом країни. Сучасні виклики диктують необхідність впровадження передових технологій, що, в свою чергу, стимулює розвиток суміжних галузей економіки, створює нові робочі місця та сприяє підвищенню науково-технічного потенціалу. Однак, для реалізації цього потенціалу потрібна тісна співпраця між державою, приватним сектором та науковою спільнотою. Саме завдяки консолідації зусиль і ресурсів вдасться забезпечити стабільний розвиток оборонних технологій, що стане рушієм економічного зростання та наукових інновацій. Україна має всі можливості для того, щоб, інвестуючи в miltech, не лише посилити свою обороноздатність, але й створити фундамент для довгострокового економічного процвітання та наукового прогресу.