Завтра, 20 квітня, Шостий апеляційний адміністративний суд у другій інстанції розглядатиме справу про перейменування п’яти столичних вулиць. Кому і чому заважає проспект Бандери?
Нагадаю, 28 січня суд першої інстанції скасував рішення Київської міської ради від 7 липня 2016 року №559/559 "Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві", серед яких проспект Бандери (колишній Московський), вулиця Януша Корчака (колишня Баумана), вулиця Генерала Алмазова (колишня Кутузова) тощо.
Нові назви не сподобалися маловідомій громадській спілці "Громадський контроль та порядок", яка і звернулася до суду. Це не ті громадські активісти, про яких ви могли подумати. Не ліваки, не сивочолі ветерани Великої Вітчизняної, не судовий троль з пізньої команди Януковича. І навіть не кияни у третьому поколінні, які ностальгують за Центральним гастрономом, музеєм Леніна і морозивом «Хрещатик» по 28 копійок.
Очолює ГС "Громадський контроль та порядок" 35-річний юрист, що перебрався до столиці з Полтави, - Дмитро Овсій. Ще він очолює напрямок судових спорів у власній юридичній фірмі «Горо Лігал» (адвокати фірми якраз і ведуть у судах справу про перейменування вулиць). І ще він є бенефіціаром, керівником, засновником або підписантом у понад 20 юридичних особах (і не лише в Україні). Компанії найрізноманітніші: будівельні, проектувальні, інвестиційні, є навіть інформаційне агентство «Київ24» і «Український інститут культурного надбання». Їх об’єднує одна спільна риса: вони обслуговують будівельний бізнес широковідомого у вузьких колах Андрія Вавриша.
Тож для відповіді на винесене в заголовок питання доведеться пригадати, хто це такий. Вавриш з’явився у київській владі після перемоги В. Януковича на президентських виборах: став заступником начальника Головного управління містобудування та архітектури КМДА - фактично, заступником головного архітектора міста. Хоч архітектурно-будівельної освіти він і не мав, але ж хіба за часів Януковича про таке питали? За кілька місяців до початку Євромайдану Янукович встиг своїм указом присвоїти Вавришу звання "Заслужений економіст України" - за внесок у розвиток країни.
Після Революції гідності новообраному меру Києва В. Кличку вдалося умовити Вавриша написати заяву про звільнення - хоч і не з першої спроби.
Після звільнення Вавриш очолив компанію Riverside Development Ltd (згодом - ТОВ SAGA Development), яка почала житлове будівництво на Рибальському півострові в Києві. Ця та інші його компанії запустили ще кілька будівництв, а сам колишній чиновник став фігурантом кількох журналістських розслідувань, які, зокрема, звинувачують його у тому, що на посаді в КМДА він сприяв пов'язаним із ним будівельним проектам.
От саме в усі ці будівельні проекти тісно інтегровані компанії юриста Дмитра Овсія. Не є виключенням і Громадська спілка "Громадський контроль та порядок". Дивлячись на реєстр судових рішень, можна зробити висновок, що Громадська спілка виконує дві основні функції.
1. Протидія конкурентам Вавриша у будівельному бізнесі. Наприклад, запланував хтось збудувати на Набережно-Хрещатицькій - напроти вікон мешканців ЖК «Рибальський» - ще один ЖК («Ільїнський») або торговельно-офісний комплекс. Це ж псуватиме клієнтам Вавриша увесь краєвид! Отут і з’являється Громадська спілка, яка від імені обуреної громадськості вимагає в судах зупинити будівництво.
2. Потрапляння до громадських рад потрібних владних органів (погодьтеся, свої люди Вавришу потрібні і в КМДА, і в Державному бюро розслідувань). Якраз громадські організації і наділені правом висувати своїх представників до таких громадських рад.
Були в судовому доробку ГС "Громадський контроль та порядок" і справді важливі для громади справи, наприклад, про мораторій на стягнення майна громадян, які брали валютні кредити; або ж про правовий статус київського урочища «Горбачиха». Але саме з такими позовами Громадську спілку, очолювану, нагадаю, керівником напрямку судових спорів, спіткали невдача за невдачею. То позов проти Київради подали до господарського суду, замість адміністративного; то пропустили строк позовної давності. Але ж хто на такі дрібниці звертає увагу, коли обирають членів громадської ради впливового владного органу…
Для чого це потрібно Громадській спілці (читай Вавришу).
Конспірологи могли би побачити у судовій справі про перейменування вулиць слід колишньої влади. Адже коли Януковича заочно судили за державну зраду, він уклав договір про надання правової допомоги з тією самою "Горо лігал", яка обслуговує Вавриша. Тож і тепер, мовляв, колишній президент діє їхніми руками. Але з цією версією не погодимося. По перше, нащо воно Віктору Федоровичу в Ростові? Очевидно, що портрет Бенджаміна Франкліна на 100 доларах йому значно більш знайомий, ніж портрети Суворова або Кутузова. По-друге, епізод про співпрацю юристів Вавриша з Януковичем не виглядає системним. Януковичу вони у вересні 2018 вже нічим не могли допомогти. Це імовірніше був жест вдячності «заслуженого економіста» Вавриша Януковичу за якісь давні послуги.
Ще хтось скаже, що Вавриш образився на своє звільнення Кличком у 2015 році, тож, мовляв, уже наступного року помстився, ініціювавши оскарження перейменування вулиць. Ця версія виглядає ще менш серйозною. Погодьтеся: не той рівень для дитячих образ. Вавриш пішов з посади, але його структури міцно вросли в Київ. Масштабне будівництво на Рибальському – не єдиний діамант в короні девелопера Вавриша. Він будує навіть там, де через протести місцевих жителів не зміг Микитась. Або ж комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС» рік за роком обирає «Горо Лігал» для надання «послуг з юридичного консультування та юридичного представництва». Сума останнього договору – без малого мільйон. А з приходом до влади нинішнього президента, Вавриша взагалі почали називати новим «смотрящим» за Києвом.
Якщо не повірити в альтруїзм юристів Вавриша, залишається одна версія: рішення Київради оскаржили заради хайпу. Для красивого портфоліо Громадської спілки. За тим же принципом, що і згадану вище справу про валютні кредити. У справі про перейменування вулиць, до речі, також була «закладка»: можливість зістрибнути з теми через процесуальні недоліки. Оскаржуючи до апеляційного суду часткове задоволення свого позову, Громадська спілка «забула» сплатити судовий збір. Зовсім забула. Це була можливість тихенько відповзти вбік після суду першої інстанції. Але захисники нових українських назв подали 4 апеляційні скарги. Тепер уже відступати нікуди, справа набула розголосу.
Насправді ж юристам Вавриша байдуже, іменами чиїх героїв названі наші вулиці. «Какая разніца»?
