Читання книжок як стиль життя та життєва стратегія

«Все, що ви шукаєте, існує у всесвіті, але проста людина хіба тільки 1% може побачити своїми очима, а решту 99% вона пізнає через книгу»

 «Все, що ви шукаєте, існує у всесвіті, але проста людина хіба тільки 1% може побачити своїми очима, а решту 99% вона пізнає через книгу» — так вважав відомий літератор Рей Бредбері та задекларував ставлення до читання в своєму творі «451 градус за Фаренгейтом». Пригадуєте сюжет роману, де йдеться про світ, в якому люди втратили зв’язок не тільки з інтелектуальним минулим цивілізації, а й один з одним, адже їхній розум був здатний лише на порожні нічого не значущі розмови. Бредбері створив свій роман у далекому 1953 році, задовго до винаходу смартфонів, інтернету і соціальних мереж. Але його роман сьогодні можна цілком розцінювати як невтішний прогноз майбутнього. Сьогодні в реальному світі більше 5 млрд людей проводять майже 40% свого активного часу в соцмережах. Цей показник демонструє дослідження, проведене у 2020 році міжнародною консалтинговою компанією Wearesocial. Експерти вважають, що підміна природної комунікації веде до втрати почуття реальності, навичок соціального спілкування. Екс-фахівець Google, вчений Томас Гарріс стверджує, що онлайн життя веде людину до деградації. Тож вас правда не лякає прогноз відомого фантаста? Мене особисто лякає, ще і як. І саме тому відмова багатьох співгромадян від читання літератури (згідно з дослідженням УІК, лише 8% опитаних українців читають щодня, але із більшим задоволенням проводять своє дозвілля в соцмережах) спонукає мене працювати в напрямку просування української книги ще більше та наполегливіше. Треба зробити це сьогодні, щоб завтра не було запізно Проблема зниження інтересу до читання сьогодні актуальна не тільки для України. Вона є загальною у всьому цивілізованому світі. Розвинені країни витрачають шалені кошти на втілення державних програм, які спонукають людей проводити час із книгою. І не дарма. Читання книжок відіграє величезну роль у добробуті населення та позитивно впливає на економіку країни. Існує безліч досліджень про взаємозв’язок між успіхами в навчанні у країнах з розвиненою читацькою грамотністю і країнами з невисоким її рівнем, між кількістю читачів і кількістю в’язниць у країні, між ВВП і рівнем читацької грамотності. Але всі ці показники вказують на кейси розвинених країн, де держава робила цілеспрямовані кроки для розвитку читання. Про кореляцію між добробутом та читанням можуть свідчити приклади Німеччини, Канади та Швеції, що лідирують за кількістю регулярних читачів. Для порівняння: кількість українців, які читають щонайменше раз на тиждень, — 27%, щонайменше раз на місяць — 46%. Тим часом, відповідно до звіту Міжнародної асоціації видавців, кількість канадців, які читають мінімум раз на тиждень, становить 67% регулярних читачів, у Франції — 60%, в Ісландії — 53%…

Як це працює в Європі

 У різних країнах існують свої підходи до розв'язання проблеми нечитання книжок. Проте всі вони переслідують одні й ті ж цілі: зробити читання привабливим для сучасної людини, показати його важливість для розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Робота з підтримки читання в США почалась набагато раніше, ніж в інших країнах світу, ще в 1950-ті роки. І почали її самі видавці. У 1972 році був створений Національний книжковий комітет, почав проводитися Національний книжковий тиждень. А в 1977 році розпочав свою діяльність Центр книги Бібліотеки Конгресу. Він організовує щорічні загальнонаціональні кампанії зі стимулювання інтересу до читання і бібліотеки, заохочуючи до участі в них широкий загал. У країні працює національна мережа «Центрів книги й читання», що розвивається переважно на приватній основі. У Американської бібліотечної асоціації є спеціальний відділ, який займається залученням політиків до лобіювання інтересів бібліотек на державному рівні. Стратегія підтримки читання в Великобританії почала розроблятися в 1980-ті за приватною ініціативою. В 1997 році у зв’язку з низьким рівнем грамотності населення до цієї проблеми звернувся і уряд Великобританії. Тоді на державному рівні почав розроблятися проєкт Національного року читання. Проєкт був розрахований на три роки, його бюджет склав 4 млн фунтів стерлінгів. До його реалізації було залучено широке коло партнерів: міністерства культури та освіти, бібліотеки, зірки шоу-бізнесу. За результатами проєкту стрімко підвищився статус бібліотек, які зуміли залучити й утримати значну кількість читачів. У Великобританії діє ряд організацій, робота яких безпосередньо спрямована на популяризацію читання: Національний трест грамотності, Агентство з читання, Книжковий трест. Оскільки залучення до читання починається із самого раннього віку, у країні діє програма, згідно з якою кожному новонародженому дарують дитячі книжки та методичні рекомендації з читання для батьків. У Німеччині підтримка читання здійснюється як державою, так і громадськими організаціями та приватними особами. Існує цілий ряд організацій і фондів, які займаються безпосередньо пропагандою читання. Найбільшим із них є Фонд читання в Майнці. Фонд був заснований в 1988 році на базі Німецького літературного товариства. Його фінансування приблизно на 90% — спонсорське. Знаходиться він під патронажем Президента ФРН. Здійснювати проєкти Фонду читання допомагають найрізноманітніші організації: школи, видавництва, редакції журналів, бібліотеки, громадські організації, профспілки та ін. Програми Фонду діють на території всієї Німеччини. Ряд проєктів Фонду здійснюється спільно з бібліотеками Німеччини. Зокрема, до Всесвітнього дня книги був присвячений проєкт, в ході якого бібліотеки могли придбати потрібні книги за низькими цінами (нижче собівартості) або взагалі отримати їх безкоштовно.

Читання як життєва стратегія для українців

Попри доведений позитивний вплив читання на формування життєво важливих навичок, таких як розвиток критичного та аналітичного мислення, активного навчання, креативності тощо, проблема нечитання в Україні стоїть надзвичайно гостро. Вирішити це питання багато років намагається Всеукраїнська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів. З її подачі на державному рівні щонайменше п’ять разів намагалися прийняти державну Програму пропаганди читання. Нажаль, безуспішно. І нарешті у 2021 році Українським інститутом книги була створена нова потужна «Стратегія розвитку читання 2021-2025 року», що увібрала в себе успішний міжнародний досвід і напрацювання видавців, експертів, фахівців видавничої та бібліотечної галузей. Акцент стратегії був зроблений на розвитку книговидавничої галузі, питаннях популяризації читання, інвестиції у розвиток книжкової галузі та книговидання. УІК — розробник стратегії, відштовхуючись від потреб читачів, передусім можливості доступу до широкого асортименту української літератури — запланував створення екосистеми навколо читання, вигідних умов для видавництв, книгарень, бібліотек та інших представників сфери. Впровадження стратегії мало б змінити ставлення до книгарів та винесення їхніх інтересів у перелік пріоритетних для держави. Ґрунтовна робота видавців, бібліотекарів, експертів, аналітиків та законотворців була публічно презентована у березні поточного року. У липні відбулося її обговорення на рівні комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, та до кінця року має відбутися затвердження документу на рівні міністерств та Кабміну. В рамках держбюджету на впровадження складових стратегії у 2022 році було передбачено виділення 681 млн гривень. Сподіваюсь, що цей ґрунтовний проєкт, здатний перетворити Україну на читаючу державу, не залишилася на папері та буде успішно імплементований.

 За для успішності реалізації проєкт «Стратегія розвитку читання 2021-2025 року», вважаю за потрібне реалізувати наступне:

1. Прийняти урядом стратегію розвитку читання (Стратегія вже розроблена, на погодженні з лютого).

2. Терміново з 2021 року ввести податкові пільги з податку на прибуток всім суб’єктам книговидавничої справи. (Комітет з культури проголосував за це рішення ще у травні).

3. Впровадити закон про книжковий рибейт (держава направляє на відшкодування оренди книгарням до 20% від продажу української книжки).

4. Включити інституційну підтримку на кшталт минулого року, що дозволила видавництвам вижити в умовах карантину.

5. Запровадити грантові програми УКФ окремим розділом для книговидавничої спільноти.

6. Підтримувати закупівлю книжок для оновлення фондів бібліотек на рівні хоча б не менше 1%.

Звісно, що держава не може прийти до кожного українця з вимогою: «Повертайся в оффлайн та читай книжки!», але за її допомоги та підтримки ми можемо перетворити книгочитання на тренд. Я впевнений, що українські видавці здатні видавати достатню кількість назв, жанрів і накладів задля задоволення потреб суспільства. Це потужний інтелектуальний, культурний та творчий потенціал України. Якщо їм допомогти, вітчизняне книговидання буде мати майбутнє. Звісно за умови, якщо українці читатимуть на рівні із власником найпопулярнішої соцмережі світу Марком Цукербергом. Дві прочитані книги на місяць — хіба це недосяжний рекорд, який під силу лише завзятим книголюбам?