Реанімація "мінських домовленостей": перемога або погодження з вимогами Путіна

Що очікувати від мирних ініціатив президента Зеленського.

Президент Зеленський продемонстрував, що виконуватиме мінські домовленості для досягнення миру на Донбасі. До того ж, він і його команда поводять себе так, як нібито мир уже в їхній кишені.

Ще на початку липня Зеленський зателефонував президентові РФ Путіну й домовився про кроки з деескалації ситуації на Донбасі, першими з яких мали стати розведення військ у Станиці Луганській і обмін ув’язненими. Він запропонував Росії повернути військових моряків, що було захоплено поруч із Керченською протокою й політв’язнів в обмін на осіб, які вчинили злочини на Донбасі, а також засуджених за державну зраду.

7 вересня обмін попри все відбувся й це стало демонстрацією ефективності дій нового президента. Українські війська в Станиці Луганській відведено на 1 км від берегу, фортифікаційні споруди поруч із мостом через Сіверський Донець розібрано, а навколишню територію – розміновано. Однак незважаючи на неодноразові заяви Зеленського і глави делегації на переговорах у Мінську Кучми, "армія ЛНР" не демонтувала свій блокпост на мосту й не дозволила ремонтникам почати роботи з відновлення моста.

За півтора місяці з моменту оголошення "безстрокового перемир’я", "армії республік" постійно порушують режим припинення вогню. Практично щодня у зведеннях штабу операції об’єднаних сил з’являються повідомлення про загибель і поранення українських військовослужбовців унаслідок обстрілів. Не став винятком і минулий тиждень – окупаційні війська вели обстріли не тільки з мінометів, але все частіше використовували ствольну артилерію.

Поки йдуть переговори, Росія перекидає боєздатні частини й техніку до неконтрольованої ділянки кордону з Україною. Головне управління розвідки Міністерства оборони стверджує, що РФ до кінця поточного року завершить формування ударного угруповання в регіоні і вважає реальною загрозу відновлення активних бойових дій.

Зеленський системно прагне домовитися з Путіним про припинення військових дій на Донбасі. Українська делегація в Мінську запропонувала повернути російських офіцерів до складу так званого "Спільного центру з контролю й координації" (СЦКК) "для полегшення контролю за режимом припинення вогню". Також досягнуто домовленості про відновлення в регіоні стійкого мобільного зв’язку, ведуться переговори про повернення у власність української держави і приватних власників об’єктів на неконтрольованій території Донбасу. Уповноважена з прав людини Денисова на засіданні парламентського комітету з реінтеграції тимчасово окупованих територій запропонувала відновити право на отримання пенсій жителями, що мешкають на території, яку контролюють донбаські "республіки", а також виступила за надання внутрішнім переселенцям права участі в місцевих виборах у приймаючих громадах. За твердженням глави російської делегації Гризлова, у регіоні вже створено всі умови для розв’язання кризи на підставі мінських домовленостей.

Саме ці домовленості, на думку Зеленського, мають стати основою врегулювання. Спочатку він сподівається досягти угоди про розведення військ ще на 2 ділянках, визначених ще у 2016 році – у Золотому й Петрівському, а в подальшому – розвести війська всією лінією фронту. Мабуть, його команда вважає, що подібний "пояс безпеки" дозволить припинити обстріли і зберегти життя українським військовим. І лише потім, у разі виконання Росією умов мінських домовленостей, узяти під контроль територію "республік" до державного кордону й поступово нормалізувати життя в регіоні без масштабних військових дій.

Росія вже озвучила свої умови до України, головну з яких прописано в політичній частині мінських домовленостей. Це закріплення в Конституції особливого статусу "окремих районів" Донецької та Луганської областей, який прикривається терміном "місцеве самоврядування". На думку низки експертів це сприятиме зростанню російського впливу в Україні й посиленню відцентрових тенденцій у країні. Путін запропонував взяти за основу вигідну Росії "формулу Штайнмайєра", згідно до якої політичну частину домовленостей має бути імплементовано паралельно із заходами безпеки. Простіше кажучи це можна описати так: "місцеві вибори", що закріплюють контроль над територією з боку Росії, проводитимуться без виведення її військ із території, а новим "органам влади" будуть підконтрольні місцеві силові структури Українська влада не матиме права будь-що змінювати в зафіксованому статусі регіону. Крім того, саме Україна нестиме фінансові витрати із відновлення інфраструктури, а Росію остаточно буде звільнено від відповідальності за агресію. Що означає відмову України від репарацій і зняття частини санкцій із російських компаній і фізичних осіб. Українське суспільство має пробачити окупантам вбивства й поранення десятків тисяч людей, а також матеріальні та моральні втрати.

Якщо припустити, що "команда Зеленського" згодна до таких умов "миру", які по суті є капітуляцією, то стає зрозумілим бажання "міжнародних партнерів" допомогти українському президенту якнайшвидше закінчити конфлікт на Донбасі саме в такий спосіб.

Існування домовленостей між Путіним і Зеленським підтвердили й консультації в "нормандському форматі" в Берліні на рівні політичних радників глав держав. За словами міністра закордонних справ Пристайка, мова на них йшла про виконання конкретних домовленостей, який відкриють шлях до переговорів на вищому рівні. Він заявив, що Україна готова до імплементації всіх угод, що досягнуто. Їхні деталі він розкрити відмовився, хоча й підкреслив, що "команда Зеленського" має намір завершити війну якомога швидше. Водночас Пристайко визнав, що за 5 років війни на Донбасі Росія не виконала жодного з узятих на себе зобов’язань.

Ще одним індикатором готовності українського президента до серйозних компромісів стала готовність включити в список на обмін "командира ППО ДНР" Цемаха, якого українські розвідники викрали і вивезли на контрольовану територію ціною життя бійця. За твердженням влади Нідерландів бойовик є одним із ключових свідків розслідування про знищення малайзійського лайнера MH17 у небі над Донбасом у липні 2014 р. Зеленський надав можливість міжнародній слідчій групі допитати Цемаха, але погодився на його обмін, незважаючи на тиск із боку міністрів закордонних справ Нідерландів і Австралії.

Обмін ув’язненими все-таки відбувся за формулою "35 на 35" – до України повернуто військових моряків, яких захопила берегова охорона ФСБ поруч із Керченською протоки в листопаді 2018 року, а також політв’язнів Сенцова, Кольченка, Карпюка, Клиха, Сущенка, Балуха, Панових, Бекірова, Сизоновіча і Гриба. Натомість Росія отримала осіб, яких звинувачено в державній зраді й засуджено за участь у бойових діях на Донбасі. Майже всі вони були помилувані указом Зеленського, проте українських моряків були відпущено під особисте зобов’язання українського омбудсмена Денисової.

Колишній член української делегації на переговорах у Мінську Безсмертний вважає, що після зміни політичного керівництва України механізм обміну полоненими й заручниками став гіршим, що в перспективі може призвести до негативних наслідків.

Обміном Україна створила негативний юридичний прецедент – передаючи своїх громадян агресору, дозволяє їм уникнути відповідальності за скоєні злочини на батьківщині.

Обмін привітали всі "міжнародні партнери", які побачили в ньому "світло в кінці тунелю" й можливість, нарешті, завершити перманентний "конфлікт" на Донбасі.

МЗС РФ заявив, що українська влада після обміну зобов’язана зробити й подальші кроки щодо "вирішення комплексних проблем, що накопичилися на південному сході України й реалізувати мінські угоди". Серед них російське міністерство виділило "припинення обстрілів", скасування торгово-економічної і транспортної блокади і відновлення виплати пенсій громадянам, що мешкають на неконтрольованій території. Окремо було наголошено, що "звичка звинувачувати Росію у всіх бідах України має залишитися в минулому".

У суботу відбувся ще одна телефонна розмова між Зеленським і Путіним, які висловили задоволення результатом виконання домовленостей про обмін і намір уже найближчим часом погодити дату проведення зустрічі на вищому рівні в "нормандському форматі".

Європа продовжила санкції щодо Росії, але знову – лише на півроку, до березня 2020 р, даючи Путіну зрозуміти, що готова зняти або пом’якшити їх у разі досягнення прогресу з урегулювання на Донбасі. Те, що зняття санкцій можливе, яскраво продемонструвало повернення Росії до роботи в Парламентській асамблеї Ради Європи в обмін на її готовність до виплати внесків до організації.

Поки ж президент Зеленський відсвяткував свою першу дипломатичну перемогу. Він продемонстрував своїм виборцям, що готовий йти на компроміси заради звільнення громадян. Українські моряки й політв’язні повернулися на батьківщину. А про межі компромісу, на який президент готовий піти заради досягнення миру, ми дізнаємося за кілька тижнів. Наприкінці вересня заплановано переговори глав держав у "нормандському форматі", на яких Зеленський може підписати нові угоди про мирне врегулювання. Які, на відміну від Порошенка, що не мав більшості в парламенті, зможе закріпити на законодавчому рівні.

Зеленський вважає, спираючись на підтримку на президентських і парламентських виборах, що українське суспільство готове практично до будь-яких компромісів заради миру. Який, як показує сучасна історія Росії, не вартий паперу, на якому зафіксовано домовленості. Про готовність РФ до силового сценарію свідчить і підготовка до відключення прокачування газу українською ГТС, і концентрація військ на кордоні. Мета Путіна залишається незмінною – отримання контролю над Україною, і він системно працює в цьому напряму. Україна не є суб’єктом міжнародних відносин, і російський президент, схоже, сподівається домовитися із президентом США Трампом про умови розділу сфер впливу в Україні.