Вища рада правосуддя: затримання судді

Вища рада правосуддя – механізми забезпечення затримання і здійснення запобіжних заходів щодо суддів.

В кінці вересня 2016 року розпочалась реалізації судової реформи і Верховною Радою було ухвалено зміни до Конституції щодо правосуддя та новий закон про судоустрій та статус суддів. Документи підписали та офіційно опублікували наприкінці червня 2016 року. В рамках даних змін було передбачено реорганізацію Вищої ради юстиції на Вищу раду правосуддя.

Рішення про реорганізацію було прийнято Верховною радою України 12 січня 2017 року. Як зазначалось по каналам ЗМІ щодо новоствореного органу Петро Порошенко підкреслив наступне: «Орган, який прибирає політичну складову у судовій гілці влади, в першу чергу, з механізмів призначення, переведення та звільнення суддів, надання згоди на затримання чи арешт судді".

Як відомо, в старій редакції Кримінального процесуального кодексу в ст. 482 закріплювались особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу відповідно до яких, затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України. У зв`язку з судовою реформою дані функції перейшли до Вищої ради правосуддя.

Окрім зміни суб`єкта надання згоди статтю 482 Кримінального процесуального кодексу було доповнено положенням, відповідно до якого без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до даного пункту передбачено можливість затримання судді без згоди Вищої ради правосуддя внаслідок затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Здавалось би новий механізм здійснення заходів забезпечення кримінального провадження без зайвих бюрократичних схем, однак є свої «але».

Якщо суддю затримано без згоди Вищої ради правосуддя під час або відразу ж після вчинення ним тяжкого або особливо тяжкого злочину і не досягнуто мети даного затримання, то згідно з частиною 2 статті 211 КПК України суддя не пізніше 60 годин повинен бути доставлений до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу. А як вже зазначалось вище, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту здійснюється за обов’язковою згодою Вищої ради правосуддя. А в свою чергу, Вища рада правосуддя розглядає подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом не пізніше п’яти днів з дня отримання подання. У з`язку з цим можна спостерігати, що час на прийняття рішення Вищою радою правосуддя перевищує час затримання особи, а відповідно застосування запобіжного заходу, що мають на меті забезпечити виконання покладених на особу обов'язків органами досудового слідства і запобігання переховування від органів досудового слідства, не реалізовується в повній мірі, оскільки є вірогідність звільнення судді до прийняття рішення Вищою радою правосуддя.

Таким чином вже існують недоліки і неузгодженість з процесуальним законодавством. Дану проблему також не залишила без увагу Генеральна прокуратура. На своїй сторінці в Facebook прес-секретар Генпрокуратури Лариcа Сарган опублікувала наступне повідомлення:

«Генеральною прокуратурою України направлено лист у Вищу раду правосуддя з питань забезпечення виконання вимог закону щодо затримання та утримання судді під вартою.

Метою цього листа було ініціювання Вищою радою правосуддя створення екстрених засідань і зібрання необхідного кворуму її членів для забезпечення невідкладного отримання згоди на утримання судді під вартою…»

Отже, Генеральна прокуратура розділяє точку зору, що сьогоднішній механізм застосування запобіжного заходу щодо судді несе ризики і процесуально некоректно реалізовує принципи кримінального провадження.

Нагадаємо, що вже існували прецеденти з даного приводу, а саме: в грудні 2016 після затримання судді Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Петрика виникла суперечка про те, чи потрібно органам слідства звертатися до Вищої ради правосуддя при необхідності затримання чи арешту суддів, які допустили правопорушення. Внаслідок даної обставини Спеціалізована антикорупційна прокуратура тлумачила, що дозвіл Вищої ради правосуддя не потрібен. Невдовзі Вища рада правосуддя наголосила, що попереднє рішення цього дисциплінарного органу все-таки потрібно і закликав слідчих суддів слідувати позиції саме Вищої ради правосуддя.

Станом на сьогодні дискусії ведуться, Генеральна прокуратура очікує роз`яснень і ініціювання екстрених засідань, склад Вищої ради правосуддя формується, сподіваємось на розумні зміни.