Підвідомчість і строки: особливості практики адміністративних судів

Певні аспекти обчислення строків та розмежування публічно-правових і приватно-правових спорів згідно рішень Верховного та Вищого адміністративного судів

Спір зуправлінням Державної казначейської служби про визнання протиправноюбездіяльності щодо невиконання платіжних доручень та зобов’язання перерахувативідповідні суми не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядкуадміністративного судочинства. Колегія ВАСУ в ухвалі від 04.12.15№К/800/9952/15 зазначила, що управління Держказначейства діяло щодо позивача неяк суб’єкт владних повноважень, а тому спір підлягає вирішенню господарськимсудом за правилами ГПК.

Також ВАСУнагадав, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється напублічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої службищодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільногосудочинства (ухвала від 24.11.15 №К/800/34125/15). Аналогічна позиція викладенав постанові ВСУ від 30.06.15 №21-278а15.

Крім того, усправі за позовом до Реєстраційної служби про визнання недійсним Державногоакту на право власності на земельну ділянку та правомірність дій службових осібРеєстраційної служби щодо реєстрації цього Акту ВАСУ зазначив, що Державний актне є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а, отже,цей спір, у тому числі й щодо правомірності дій службових осіб Реєстраційноїслужби, не носить публічно-правовий характер і не підлягає вирішенню увідповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства (ухвала від10.12.15 №К/800/2373/14).

Рішення органівАнтимонопольного комітету України можуть бути оскаржені повністю або частково вгосподарському суді (ч. 1 ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції»).Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітетупро стягнення з суб’єктів господарювання сум штрафів та пені у зв’язку зпорушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюєтьсясаме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятих на підставівищеназваного законодавства. Підвідомчість даної категорії справ господарськимсудам також встановлена п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК. Винятком з цього правилавідповідно до положень ст. 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішеньАнтимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавствау сфері державних закупівель (постанова ВСУ від 13.10.15 у справі №21-711а15,ухвала ВАСУ від 09.12.15 у справі №К/800/13761/13).

У справах запозовом ДФІ про стягнення коштів ВАСУ дійшов наступних висновків: з системногоаналізу правових позицій ВСУ, висловлених у постановах від 28 жовтня та 25листопада 2014 року (справи №21-462а14, №21-442а14), 23 червня 2015 року(№21-358а15), випливає, що відшкодування виявлених під час ревізії збитків,завданих державі чи об’єкту контролю, здійснюється у добровільному порядку абошляхом звернення до суду з відповідним позовом. Зважаючи на те, що йдеться пропозов суб’єкта владних повноважень про стягнення коштів до Держбюджету, тобтопро відносини, які за своєю суттю є публічно-правовими, а неприватно-правовими, та на те, що предметом перевірки є управлінські дії органу(вимога), цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства(ухвала від 24.11.15 №К/800/27985/15).

Накладення та стягненняштрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції єадміністративно-господарськими санкціями, а не штрафом за адміністративнеправопорушення, тому строком пред’явлення виконавчого документу є 1 рік (ухвалаВАСУ від 24.11.15 від К/800/32052/15).

В ухвалі від08.12.15 №К/800/5679/15 ВАСУ, з урахуванням рішення Конституційного СудуУкраїни від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, дійшов висновку, що у разіпорушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-якимстроком звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йомузаробітної плати.