Витрати на правову допомогу

Як повернути витрати на адвоката у господарських справах.

Відшкодування витрат на правову допомогу в господарському процесі. В господарській діяльності дуже часто виникають спори між юридичними особами. Однак, їх не завжди вдається врегулювати шляхом переговорів. У таких випадках учасник господарських відносин змушений звертатись до господарського суду для захисту своїх прав та інтересів. Для представництва в господарському суді дуже часто звертаються по правову допомогу адвоката, який володіє всіма навичками участі в господарському процесі і може домогтись задоволення позовних вимог. Дуже проблемним, але водночас таким, що має величезне практичне значення, є питання відшкодування оплати послуг адвоката в господарському процесі. Отже саме цьому питанню присвячена дана стаття.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), оплата послуг адвоката належить до судових витрат. Ч.5 ст.49 ГПУ України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як бачимо, чинне законодавство передбачає можливість відшкодування витрат адвоката в господарському процесі шляхом покладення їх на сторону, яка програла спір.

Однак слід зазначити, що на відміну від цивільного і адміністративного процесу, в господарському відшкодуванню підлягають лише послуги адвоката, а не будь-якого представника. Це прямо передбачено в вищезазначеній ст. 44 ГПК України. Право представляти інтереси сторін спору в господарському процесі мають адвокати та інші представники (ст.28 ГПК України), а відшкодуванню підлягають тільки витрати на адвоката, про що слід пам’ятати. Щоб домогтись відшкодування витрат на оплату послуг адвоката слід довести, що ці витрати відносяться саме до цієї справи та надати суду підтверджуючі документи.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України по справі №34/34-09(33/389-07) від 29.09.2010р., до завершення розгляду справи в господарському суді першої інстанції слід надати суду документи, що підтверджують факт понесення витрат на оплату послуг адвоката. Такими документами є:

1) Договір про надання правової допомоги. В ньому повинно бути обов’язково зазначено в якій господарській справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару та порядок його оплати.

2) Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

3) Довіреність (орден).

4) Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер).

Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої. Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У п.11 Інформаційного листа від 14.12.2007 р. №01-8/973 ВГСУ зазначав: «У визначенні «розумно необхідного» розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо». Отже, з практики господарських судів видно, щ питання «розумної необхідності» вирішується в залежності від обставин конкретної справи. Як правило, судді задовольняють лише частину реально понесених витрат на послуги адвоката. Аналіз практики ВГСУ показує, що як правило, спів розмірним визнається розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі, що не перевищує 10% від ціни поданого позову.