Промислове забруднення: як визначаються НДТМ у Кореї, США та ЄС

Україна на шляху реформи дозвільної системи у сфері промислового забруднення. Аналізуємо як у світі впроваджували НДТМ - найкращі доступні технології та методи управління.

Високий рівень промислового забруднення у світі змушує активно шукати економічно доцільні екологічні рішення щодо зменшення викидів шкідливих речовин у повітря, воду та грунт. Такі пошуки в різних країнах об’єднують науковців, бізнес, владу та громадськість для збору даних, аналізу, досліджень впливу промисловості на довкілля. Успішні кейси та компроміси максимально можливого захисту навколишнього середовища набувають форми державного/регіонального регулювання у законах про інтегроване запобігання та зменшення промислового забруднення, стандартах, регламентах. 

Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), де беруть участь представники 35 промислово розвинених країн Північної і Південної Америки, Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а також Європейського союзу представила напрацювання щодо підходів у визначенні найкращих доступних технологій.  

Директива 2010/75/ЄС дає таке визначення НДТМ (англійською ВАТ, best available techniques) – це найдієвіший та найсучасніший етап у розвитку видів діяльності та методів їх провадження, що свідчить про можливість окремих технологій забезпечити основи для визначення гранично допустимих викидів та інших умов дозволів, розроблених для запобігання викидам та впливу на довкілля в цілому або, якщо це неможливо на практиці, зменшенню такого впливу. 

(a) «технології» охоплюють як використовувані технології, так і спосіб, яким чином об’єкт спроектовано, побудовано, здійснюється його технічне обслуговування, експлуатація та виведення з експлуатації;

(b) «доступні технології» означає такі, що розроблені у масштабі, який дозволяє впровадження у відповідному секторі промисловості за практично здійснених економічних та технічних умов з урахуванням вартості та переваг, незалежно від того, чи технології використовують або виробляють всередині обумовленої держави-члена, за умови що вони є до розумної міри доступними для оператора;

(c) «найкращий» означає найдієвіший з точки зору досягнення високого рівня захисту довкілля в цілому. 

Оскільки документи щодо НДТМ (та політики їх розроблення / затвердження) у всьому світі приймалася в різний час, то в кожній країні вони мають свою специфіку і свій унікальний дизайн, як і сферу впливу.  

Об’єднуючим елеменом таких актів є визначення ключового показника: допустимий рівень викидів (ELV – Emission Limit Value). Більшість документів містять інформацію щодо обов’язкових умов дозволу для певного сектору та слугують технічним керівництвом, допомагаючи промисловим операторам проектувати, експлуатувати, підтримувати та виводити з експлуатації свої установки з метою запобігання або контролю викидів у повітря, ґрунти та воду.

Отже, які підходи використовуються у світі для визначення НДТМ.

Корея 

З 40 000 промислових установок в Кореї близько 1 350 класифікуються як великі забруднювачі та спричиняють близько 70% загального промислового забруднення.  

Закон про інтегрований контроль був прийнятий у 2015 році і набув чинності в 2017 році.  Документ регулює промислове забруднення на основі НДТМ для різних промислових галузей. Корея має стандартизовану методологію для встановлення НДТМ для як для різних компонентів навколишнього середовища (повітря, вода, ґрунт), так і для різних секторів. НДТМ є основою для визначення допустимих рівнів викидів (ELVs), які в свою чергу є основою для визначення умов дозволу. В Кореї лише рівні викидів (ELVs) є юридично обов'язковими, а не НДТМ. 

НДТМ визначається на основі довідкових матеріалів (BREFs – Best Available Techniques Reference Document), що є результатом напрацювань робочих груп під керівництвом Міністерства довкілля. Для формування довідкових матеріалів одного сектору економіки  витрачається близько троьх років. Корея визначила в країні 21 сектор економіки, що підлягає регулюванню інструментами НДТМ. 

Інформація про технології і методи, що розглядаються для формування НДТМ, ґрунтується на (i) дослідженні технічної літератури щодо зменшення забруднюючих речовин (наприклад BREF з ЄС та звіти Агентства захисту довкілля США, EPA); (ii) дослідженнях напрацювань у галузі екологічного менеджменту, пов'язаних зі зменшенням викидів забруднюючих речовин на конкретних установках; та (iii) аналізу стандартів управління для кожного сектору економіки, включаючи дані про поточний рівень забруднення та чинне законодавство (діючі критерії). 

Інформація, що стосується конкретного об'єкту, збирається за допомогою анкети, яка розповсюджується 1) через інтернет серед промислових операторів, що підпадають під сферу регулювання, 2) через робочі групи. Робочі групи оцінюють зібрану інформацію та проводять попередній вибір технологій та методів, які будуть враховані для подальшої оцінки та визначення НДТМ. Оцінка технологій і методів управління (включно з інструментами екологічного менеджменту) проводиться робочими групами, з огляду на технічні, екологічні, економічні аспекти, з особливим акцентом на високий рівень захисту навколишнього середовища. 

Той факт, що рішення базуються на інформації від компаній, зібраної за допомогою анкетування та поглибленого аналізу даних в секторальних робочих групах, забезпечує комплексний підхід, роботу з реальними цифрами щодо викидів та індивідуальний підхід до кожної галузі. 

США 

Сполучені Штати мають декілька процедур встановлення допустимих рівнів забруднення (ELVs), що базуються на технологіях. Це програми на національному, регіональному (штат) та місцевому рівнях.  

При визначенні рівнів забруднення обов’язково враховуються методи заохочення до запобігання забрудненню, наприклад опубліковані розрахунки при використанні тої чи іншої сировини, більш чистого палива або енергоефективних процесів. Кожна програма має своє обгрунтування та цілі, що закріплені федеральним природоохоронним законодавством, включаючи Закон про чисте повітря, Закон про чисту воду та Закон про запобігання забрудненню. Ці закони не ґрунтуються на технологіях, хоча деякі розділи актів містять вимоги до програм, що базуються на вимогах застосування технологій (досягнення встановлених рівнів викидів досягається виключно за умови використання певної технології). Впроваджуючи програми контролю над забрудненням, від штатів вимагається досягти та підтримувати стандарти якості, зокрема встановлені для повітря та води. Федеральні закони забезпечують цілі та вимоги їх досягнення, включаючи визначення ролі Агентства охорони навколишнього природного середовища США (EPA – Environmental Protection Agency), штатних та місцевих органів влади у дозвільному процесі.  

На національному рівні є стандарти що застосовуються на основі технологій для конкретних секторів економіки. Вони розроблені Агенством (EPA) для певних категорій промисловості національного рівня. Процедура включає обов’язкове оприлюднення такого регулювання за участі громадськості. Інші визначаються та застосовуються у кожному окремому випадку через дозвільний процес, коли дозвільний орган зазвичай виконує роль регіонального (штат) або місцевого екологічного агентства.  

Отже, США не мають прямої національної політики щодо НДТМ,  але опосередковано визначають стандарти враховуючи показники, досягнуті за використання прогресивних технологій.  

Запропоновані і пізніше затверджені правила, що застосовуються на національному рівні, спочатку оприлюднюються у Федеральному реєстрі, перш ніж офіційно кодифіковані в «Кодексі федеральних правил». Ці стандарти включають національні стандарти викидів небезпечних забруднюючих речовин у повітря (NESHAP – National Emission Standard for Hazardous Air Pollutants та стандарти результативності нових джерел (NSPS – New Source Performance Standard). Доступ до них можна отримати на веб-сайті EPA. 

Крім того, EPA забезпечує роботу бази даних для пошуку інформації за забруднюючими речовинами або секторами промисловості. База містить також інформацію, що стосується конкретних випадків використання технологій, які значно забруднюють повітря. 

Якщо промислове підприємство розташоване у так званій зоні контролю якості повітря (AQMA – Air Quality Management Area) та викидає забруднюючі речовини з переліку NESHAP застосовуються стандарти викидів ВАСТ (Best Available Control Technology) і програма PSD (Prevention of Significant Deterioration), що потребують окремого дозволу. ВАСТ (найкращі доступні технології контролю) – це стандарти викидів, засновані на максимальному ступені контролю, який можна досягти, враховуючи економічний, екологічний та енергетичний вплив. Дозвіл PSD – це дозвіл в межах програми запобігання значному  погіршенню якості повітря. 

Інші стандарти засновані на технологіях – це Стандарти для існуючих джерел (RACT – обгрунтовано доступні технології контролю). RACT (Reasonably Available Control Technology -) – це стандарти, засновані на технологіях, які штати повинні застосовувати для існуючих стаціонарних джерел у географічних районах, ящо не відповідають вимогам по забруднюючих речовихах переліку NAAQS (National Ambient Air Quality Standards / Національні стандарти якості атмосферного повітря). RACT – це найнижчі обмеження викидів, які вимагаються до застосування. 

ЄС 

Європейський Союз (ЄС) проводить політику запобігання та контролю промислового забруднення, засновану на НДТМ з 1996 р. Ключовими елементами для захисту повітря, води та ґрунту в ЄС є переліки найкращих доступних технологій та методів управління, застосування яких закріплено Директивою про промислові викиди (IED, ЄС, 2010). Директива встановлює основу для запобігання та контролю промислових викидів за допомогою інтегрованого дозволу, вимагаючи досягнення максимального захисту довкілля в цілому та виключаючи можливість перенесення забруднення з одного компоненту довкілля в інше (вода, повітря, грунти). 

Директива застерігає, що комплексний підхід до запобігання та контролю викидів у повітря, воду та ґрунт, а також до управління відходами, енергоефективності та запобігання аваріям аваріям, має важливе значення для досягнення рівних умов в ЄС через інструмент застосування рівних екологічних вимог до промислових установок.  

ЄС має стандартизовану методологію для процедури відбору та оцінки НДТМ, відому як Севільський процес. Протягом декількох років робочі групи країн ЄС, що включають науковців, представників державної влади, бізнесу, асоціацій, громадськості працюють над довідковими документами з найкращих доступних технологій та методів управління (BREF – BAT Reference Document) для кожної галузі економіки, що спричиняє значне промислове забруднення.  

НДТМ відібрані за допомогою цього процесу складають основу для допустимих рівнів викидів (ELV), пов'язаних з найкращими доступними технологіями (BATAEL – Emission Levels Associated with the Best Available Techniques / Рівні викидів, що відповідають найкращим доступним технологіям). Ці рівні в свою чергу є основою для умов інтегрованого дозволу. Варто зазначити, що лише  BAT-AEL мають обов’язкову юридичну силу в країнах ЄС і закріплені Європейською Комісією у рішеннях -Висновках НДТМ (BAT Conclusions).  

Допустимі рівні забруднення (ELVs) повинні бути встановлені таким чином, щоб викиди забруднюючих речовин не перевищували BATAEL. Директива дозволяє дозвільному органу країни надати дерогацію (тимчасове відступлення) в індивідуальних дозволах, що встановлюють менш суворі допустимі рівні забруднення (ELVs) за виняткових та чітко визначених обставин.  

Така дерогація може застосовуватися лише тоді, коли оцінка показує, що застосування технологій, описаних у Висновках НДТМ, призведе до непропорційно високих витрат у порівнянні з екологічними вигодами через 1)географічне положення, 2)місцеві екологічні умови або 3)технічні характеристики відповідної установки. 

Процедура визначення НДТМ включає наступні кроки: 

i. Визначення ключових екологічних проблем для відповідного сектору економіки;

ii. вивчення технологій і методів, найбільш важливих для вирішення цих ключових питань;

iii. визначення найкращих показників екологічної результативності на основі зібраних даних в ЄС та в усьому світі;

iv. вивчення умов, за яких ці екологічні показники можуть бути досягнуті, враховуючи витрати, вплив на кожен компонент довкілля та загальні фактори, що можуть вплинути на впровадження технології; 

v. визначення НДНМ, пов'язаних з ними допустимих рівнів викидів (та інших екологічних показників результативності) і моніторинг досягнення встановлених показників для цього сектора. 

Оцінювання технологій і методів, як і збір і аналіз інформації проводиться EIPPCB (European Integration Pollution Prevention and Control Bureau / Європейске Бюро з інтегрованого запобігання і контролю забруднення) у співпраці з робочими групами. Дані для роботи базуються на відповідях на анкети, письмових консультаціях та дискусіях під час засідань робочих груп. Відбувається оцінка зібраної інформації, яка надходить з компаній, галузевих асоціацій, національних регулювань та останніх дослідженнях. Визначена технологія/метод стає НДТМ-кандидатом (ВАТ candidate), з яким далі працюють для оцінки економічних показників, розрахунків витрат та вигод. 

Прообраз встановленого зараз обміну інформацією розпочався в 1997 році з розробки НДТМ для металургійного сектору і продовжувався протягом наступних 20 років усуваючи недоліки та впроваджуючи нові прогресивні технології і методи для галузі (наприклад, застосування інструментів ІТ-технологій). Європейське Бюро зобов’язане переглядати довідкові документи НДТМ не рідше ніж 8 років, оприлюднюючи оновлену інформацію. Наразі розроблено рекомендації для більше ніж 50 видів економічної діяльності. Затверджені рішення, як і робочі напрацювання Європейської Комісія публікує публікуються в Офіційному журналі Європейського Союзу та на сайті. Регулювання для промисловості, закріплене Рішенням Європейської Комісії є обов’язковим до застосування в країнах ЄС і перекладено на 23 офіційні мови ЄС. 

З детальним описом підходів до визначення документів, що регулюють екологічні вимоги до промислових підприємств у інших країнах світу можна ознайомитися зі звіту ОЕСР за посиланням.