Без чого не може бути завершена реформа децентралізації?
Політична і адміністративна децентралізація відбулася. Але разом з тим, як це буває в процесі глобальних змін, децентралізація підсвітила проблему слабкого менеджменту
Політична і адміністративна децентралізація відбулася. Але разом з тим, як це буває в процесі глобальних змін, децентралізація підсвітила проблему слабкого менеджменту. Через те, що довгий час візіонерські рішення приймалися в столиці і спускалися по регіонах, у нас майже немає в очільників областей і громад навичок стратегічного планування. Щоб місцеве самоврядування відбувалося не лише за формою, як це зараз, але і по суті, люди на місцях повинні мати стратегічне мислення для прийняття потрібних рішень. Хороша новина в тому, що ніхто не народжується з геном стратега, стратегічне мислення – це навичка, але її опанування потребує часу і потрібного контексту. Контексту в очільників громад зараз більш ніж достатньо – від них буквально залежить благополуччя довіреної їм громади. А от часу навчитися стратегічного мислення нема, в той час, як приймати довгострокові рішення треба вже зараз.
Що зробила децентралізація?
Українські регіони не рівні за розвитком. Фактично маємо кілька десятків міст, які задають культурний, політичний, соціальний тон та продукують смисли. У більшості ж ситуація інша - за них рішення приймав “центр”. Перехід від періоду, коли повістку дня складала центральна влада, тоді як регіональним очільникам залишалися локальні задачі, зробити швидко не виходить. Війна сповільнила ці процеси. Водночас оперативних питань побільшало, і децентралізація вимагає від кожного керівника громади стратегічного мислення вже зараз.
За рахунок того, що є ненапрацьований практикою об'єм управлінського мислення відбувається так, що люди, які мають зараз приймати рішення на рівні керівників, приймають рішення на рівні менеджерів середньої ланки. І це, на жаль, призводить до того, що там, де треба приймати стратегічні, а значить довгострокові рішення, вибір падає на те, що можна зробити тут і зараз. А це завжди не про стратегію. Для прикладу, в громад більшість запитів стосуються поточних ремонтів. В той самий час мало уваги приділяється запитам на розбудову дієвих партнерств, завдяки яким створювали проєкти з довготривалим ефектом.
Чому зараз?
Якийсь час після децентралізації громади діяли за інерцією. Хтозна, скільки б часу тривав цей «гальмівний шлях», якби не війна, яка додала представникам державної влади на місцях купу проблем: відбудова, оптимізація бюджету тощо. Саме тому розриви на рівні світоглядного стратегічного мислення, які відбулися внаслідок децентралізації, стали такими очевидними зараз: бо громади мають приймати рішення на тому рівні мислення, яке їм недосяжне, тому що вони не проходили той шлях і не отримали ті знання, які потрібні, щоб приймати ці рішення. На практиці це виглядає так: більше не достатньо просто підтримувати функціонування громади, потрібно задати вектор розвитку і знайти інвесторів, готових в це вкладати. На щастя грантів зараз багато. Проте в громадах недостатня кількість працівників потрібних компетенцій, які важко швидко наростити. Бо для взаємодії з донором чи центральними органами потрібні управлінці-візіонери і командна, яка ці візіонерські рішення в змозі перетворити в реальні задачі. А поки цього немає, люди без досвіду прийняття стратегічних рішень пишуть регіональні стратегії, які не проживають. І відтак ті стратегії, як і гранти, більше нагадують список бажань, а не план дій, які призведуть до досягнення цілей.
Наявність агенцій регіонального розвитку ситуацію не покращує, бо там така ж проблема. Діагностувати її легко: достатньо подивитися, в якій послідовності приймаються рішення подаватися на гранти. Зараз агенції регіонального розвитку будують свої проєкти в форматі «є грант – давайте подаватися». Тобто вони не самі, виходячи з потреб громади чи регіону, придумують проєкт і пітчать грантодавців, а підлаштовуються під гранти. Яскравий приклад діяльності за принципом «тут і зараз».
Чим має завершитися реформа децентралізації
Фінальним акордом реформи децентралізації має, без сумніву, стати створення неформальної інституції, яка може в громадах розвивати соціальні ліфти. По суті йдеться про те, що держава має навчити регіональних очільників потрібним навичкам і вмінням, що дозволило б людям в громадах навичку думати та діяти як виконавець перевести на рівень думати і діяти як лідер і стратег. По суті йдеться про те, щоб мер умовного Дніпра, Миргорода і сільський голова Нових Петрівців мали однаковий рівень мислення та світогляду і могли приймати рівні за об’ємом стратегічні рішення.
Навчити буквально: чинних міських та сільських голів відправити на навчання, а майбутніх – призначати тільки за умови наявності потрібних для державників компетенцій, що підтверджується дипломом отієї неформальної інституції.
Потрібна умовна школа державотворця, але з закладеними правильними цінностями. Бо в Україні вже є подібні інституції, але історично склалося так, що допоки з мерами працюють ті, хто хоче від такої співпраці отримати політичні дивіденди. А так бути не має – не окрема політична сила, а держава як така має бути зацікавлена в сильних управлінцях на всіх рівнях.
Бізнес-школи не мають загальних блоків навчання, а лише вузькопрофільні. Та і чи може окрема бізнес-школа перебирати функції держави з підготовки кадрів? Потрібно створити нову дієву інституцію для навчання державників. І тільки тоді, коли всі регіональні управлінці пройдуть в ній навчання і вийдуть з якісно новим рівнем світогляду і розуміння своїх задач на місцях, можемо говорити про реальне завершення реформи децентралізації.
- Модель нової індустріалізації України Денис Корольов вчора о 20:15
- Історія з "хеппі ендом" або як вдалося зберегти ветеранський бізнес на київському вокзалі Галина Янченко вчора о 16:18
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи Оксана Левицька вчора о 15:23
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків Акім Кібновський вчора о 15:17
- Топ криптофрендлі юрисдикцій: де найкраще розвивати криптобізнес? Дарина Халатьян вчора о 14:18
- Червоні прапорці контрагентів у бізнесі Сергій Пагер вчора о 08:44
- Ринок праці України: виклики та тренди 2025 року Ілля Літун 16.04.2025 19:23
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? Олександр Крайз 16.04.2025 17:10
- Соціально відповідальний бізнес: Як допомагати суспільству та зміцнювати бренд одночасно? Юлія Спориш 16.04.2025 15:49
- Професії зникають, навички – у тренді Юрій Баланюк 16.04.2025 14:45
- Можливості нашого студентства: як ЛНУ створює простір для розвитку, а не лише для навчання Віталій Кухарський 16.04.2025 13:25
- Згода другого з подружжя при відчуженні автомобіля: юридичні наслідки та ризики Арсен Маринушкін 16.04.2025 12:29
- Тиша, ручка і результат: секрет сильних керівників Катерина Мілютенко 15.04.2025 22:33
- Нерозподілений прибуток КІКів: як законно уникнути податку в 23% в Україні Ростислав Никітенко 15.04.2025 10:41
- Індустріальні парки як інструмент економічного зростання регіонів та країни Дмитро Соболєв 14.04.2025 14:23
- Нація вбивць 365
- Актуальність застосування штучного інтелекту (ШІ) у сучасній юридичній практиці в Україні 311
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? 165
- Професії зникають, навички – у тренді 136
- У ДРРП відсутні дані щодо майже кожного другого житлового об’єкта: Що це означає? 113
-
Україна з 1 липня перейде на номінальну напругу 230/400 вольт
Бізнес 13526
-
"Скасувати "зелений" тариф – і ціни зростуть". Що робити з відновлювальною енергетикою
Бізнес 11737
-
В яких європейських країнах найбільше люблять котів. До добірки потрапили країни-сусідки України
Життя 10877
-
Наймасштабніший спортивний івент літа: ВДНГ анонсує "Активну країну"
Життя 9256
-
"Ганебний прецедент": українська студія звукозапису продублювала "Minecraft: Фільм" російською
Життя 6503