З Днем народження, школо!

Повний текст статті. Скорочений варіант надруковано в газеті "День" за 25 листопада 2010 року.

19 листопада одна з найстаріших шкіл столиці – Київська середня загальноосвітня школа № 58 – відзначила свій ювілей. Цього року їй виповнилося 90. Привітати школу зі святом прийшли учні, випускники різних років, колишні працівники й заклади-партнери.

Школа знаходиться в одному з центральних районів Києва – Шевченківському. Вона сховалася від гамору столичних магістралей в тихому провулку, що носить ім’я польського революціонера Чеслава Бєлінського.

29 вересня 1920 року за наказом губнаросвіти «Про відкриття єдиних трудових 7-річних шкіл у м. Києві» утворилася семирічна трудова школа №58 з українською мовою навчання, яка тоді знаходилася на Трухановому острові.

З часу заснування заклад кілька разів змінював свою адресу З 1930 року трудова школа № 58 працювала на бульварі Тараса Шевченка, 23 у приміщенні колишньої жіночої гімназії Клуссинш. Після приєднання старших класів школи № 98 вона стала десятирічкою. 1963 року школа переїхала на вулицю Леніна, 52-А (нині Богдана Хмельницького), а з 1972 року – працює у провулку Чеслава Бєлінського, 3 в приміщенні колишнього Комерційного училища.

До речі, в будівлі школи цього року також ювілей. Їй виповнилося 100 років. Будинок споруджено у 1910 – 12 роках за проектом архітектора В. Коробцева для Київського комерційного училища 1-го товариства викладачів. Споруда є зразком українського народного архітектурного стилю, заснованого архітектором В. Кричевським. До революції в цьому приміщенні діяло Київське комерційне училище, а в 1920-30-х роках тут знаходилася 50-та трудова школа, яка в післяреволюційний період певний час була жіночою.

Збудована в дореволюційну епоху, школа невелика. В ній здобувають знання 229 учнів. Їх навчають 32 вчителі.

Директором школи вже більш як чверть століття є Надія Миколаївна Бурда, яка присвятила їй 40 років педагогічної роботи. Викладаючи історію України, вона прищеплює дітям любов до рідної землі, повагу до її минулого. Багато років віддали школі заступники директора Марина Солов’янчик, та Світлана Магаль, вчителі Людмила Шевченко, Катерина Бойко, Ніна Павлюк. Учні досі пам’ятають колишнього завуча з виховної роботи Лідію Никифорівну Юрченко, яка пропрацювала тут 45 років, Валерію Аронівну Мирмович, Ольгу Іванівну Удовиченко.

З часу свого створення школа № 58 завжди була українською. Навіть в роки вкрай несприятливої для України мовної політики СРСР. Це неодноразово підкреслювалося в урочистих промовах учителів та колишніх учнів.

Заклад завжди користувався доброю репутацією. Тут навчаються діти з різних куточків Києва. Школу закінчило чимало дітей письменників, науковців.

Серед випускників школи багато відомих людей. Це співачки Галина й Олеся Тельнюк, завідувач кафедрою української філології Київського міського педагогічного університету імені Грінченка Олеся Глазова, доктори наук Максим Стріха, Ігор Бураківський, Євген Водолазкін, кандидати наук Оксана й Олеся Мацько, Леся Стеблина, Мар’яна Курган, Ярослав Жаліло, єдина в Україні жінка-кандидат богословських наук Орися Жиленко, журналісти Ярослав Луків, Андрій Тримбач, Мар’яна Рочинь, Наталія Філіпчук, колишній мер Славутича Володимир Удовиченко, секретар Київради Олесь Довгий.

Зараз у школі два комп’ютерні класи, відремонтований спортзал, схожа на кафе їдальня, пластикові вікна. Діють гуртки – загальної фізичної підготовки, хоровий, театральний. Регулярно проводяться цікаві заходи – літературні вечори, концерти, змагання, виставки фото та малюнків учнів, екскурсії. Рада школи видає газету «Вісті з Олімпу».

ЗОШ № 58 – учасник програми «Партнерство в освіті». Її партнери – Київський національний університет культури та мистецтв, Київський міський педагогічний університет імені Бориса Грінченка, Університет економіки та права «Крок», школа-ліцей міста Моршин. З моршинською школою щороку відбувається обмін учнівськими делегаціями. Діти з Моршина приїздять до Києва, де їх водять до театру, музеїв. Натомість київські – потрапляють до Прикарпаття. Там на них чекають екскурсії до Львова, Дрогобича, гірські походи.

Щороку учні школи нагороджуються золотими та срібними медалями «За високі успіхи в навчанні», стають переможцями олімпіад. За період з 1966 року з тисячі її випускників 108 – медалісти.

До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах обіч сходів, що ведуть до актової зали, з’явилися фото випусків – від 1952 року до минулорічного. На дверях кабінетів впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Урочистості розпочалися з маршу у виконанні духового оркестру «Либідь» Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку. Потім на сцену вийшли ведучі – завуч з виховної роботи Світлана Магаль і вчитель англійської мови Леся Черкес. Після вступного слова вони зробили короткий екскурс в історію школи.

Після того, як хор учнів виконав шкільний гімн, директор школи Надія Бурда тремтячим від хвилювання голосом привітала всіх, хто зібрався в залі, зі святом. Надія Миколаївна наголосила, що мета колективу школи – виховати в кожному учневі Людину з великої літери. На її думку, це завдання успішно виконується. Серед випускників школи чимало шанованих осіб, але ще є багато просто хороших людей. Також пані Надія зачитала привітання від випускника 1997 року Олеся Довгого.

З привітаннями виступили заступник начальника управління організаційної роботи апарату Київської міської державної адміністрації Роман Ситник, якийколись працював тут вчителем географії, та начальник Управління освіти Шевченківського району міста Києва Євгенія Ярова, батько двох випускників школи поет Микола Луків, партнери – проректор з навчально-методичної роботи Київського міського педагогічного університету імені Бориса Грінченка, колишній вчитель математики школи № 58 Олексій Жильцов, заступник декана факультету додипломної освіти Університету економіки та права «Крок» Андрій Власенко, представники школи-ліцею міста Моршин.

На свято завітала колишній директор школи та її випускниця 1938 року, Галина Єфремівна Бабій. Згадали добрим словом й інших колишніх директорів школи – Числовську Регіну Гнатівну, Горшкову Ніну Артемівну, вчителів, які вже на заслуженому відпочинку.

Дали слово й випускникам. На думку випускниці 1989 року, кореспондента міжнародного відділу газети «Голос України» Наталі Філіпчук, школу треба обирати не за престижним статусом і не за кількістю мов, які вивчаються. Її треба обирати за традиції. Й найголовніша традиція 58-ї школи – це ставлення до кожного учня, як до особистості.

Не всі колишні учні й учителі зараз проживають в Україні. Проте це не завадило їм привітати рідну школу з ювілеєм. Усі присутні могли побачити й почути вітання вчительки Валерії Аронівни Мирмович, яка зараз мешкає в Ізраїлі, випускника 1988 року, журналіста-політолога міжнародної служби «БІ-БІ-СІ» Ярослава Луківа.

Окрім теплих слів, на гостей чекали цікаві концертні номери. На сцені виступили учні різного віку з поетичними вітаннями, піснями і танцями. Усіх полонив виступ 11-класника Сергія Сірого, який виконав на свирілі мелодію пісні «Чорнобривців насіяла мати». Кілька номерів підготували партнери і гості. Гурт барабанщиць з Міжрегіонального училища зв’язку показав яскраве танцювальне шоу. Студенти Київського національного університету культури та мистецтв подарували два танці – польку й російський народний танок. Народними піснями привітали школу учні студії при Національній капелі бандуристів України. З пісенними привітаннями виступили учні моршинської школи та випускниці минулого року.

Найяскравішим номером, безперечно, був виступ одного з переможців шоу «Україна має талант» Олександра Шимка, який також є випускником цієї школи. Ілюзіоніст провів для школярів майстер клас, відкривши деякі секрети своєї майстерності. Олександр закликав учнів не шукати кращого життя на чужині, а залишатися в Україні, працюючи для її процвітання. Адже не місце прикрашає людину, а людина місце.

Після концерту колишні однокласники, випускники різних років і педагоги продовжили спілкування в неформальній обстановці. Ніхто не відчував себе зайвим на святі. Тут зібралися люди різного віку, різних професій, з різним соціальним статусом. Багато з них ніколи не зустрічалися раніше. Проте всіх об’єднала любов до рідної школи, вдячність її вчителям за те, що виховували, навчали любити Батьківщину, її традиції, бути справжніми Людьми.

Хочеться побажати школі, її колективу зберігати й надалі ту родинну атмосферу, що завжди панувала в ній. А учням зичу любити свою школу й учителів, завжди пам’ятати про них після випуску і примножувати славу школи, успішно працюючи на благо України.