Українські університети. Реальність майбутнього та ілюзії досвіду
В Україні загалом переважає скепсис щодо інституційних змін та відповідних концепцій. Однак концепції - це не про повітряні замки, а про управління тим, на що ми по справжньому і маємо вплив
Я працюю з темою майбутнього. Тобто з тим чого по суті немає і невідомо чи буде. Разом з колегами створюю тексти: концепції стратегії сценарії про те як цього майбутнього досягнути шляхом зміни політик і системи урядування. І кожного разу коли подібний документ виходить на публіку я лейтмотивом чую приблизно один і той же аргумент: це не для українських реалій. Не стала винятком і концепція «Український університет нового покоління»
З одного боку, цьому феномену є просте пояснення: при здійсненні вибору люди переважно обирають варіант уникнення програшу, ніж максимізації виграшу. Вперше такий патерн поведінки був зауважений ще 1953 року Мауріціо Алле, який згодом став лауреатом Нобелівської премії з економіки. Тож заклики скептиків не руйнувати теперішню систему відносин у вищій школі (навіть, якщо вона веде до стагнації) цілком зрозумілі і прогнозовані.
Не буду стверджувати, що такі голоси абсолютно домінують. В спільноті інтелектуалів вони радше сприйматимуться як ретроградність. У політичному дискурсі вони вже звучать респектабельніше. Десь на кухні, в барі у приміській еклектиці чи маршрутці вони сприймаються як вираз здорового глузду. Що ж до специфічно українського контексту, соціологи, психологи і ті ж інтелектуали дають цій палітрі голосів кілька пояснень
1) суспільство несе в собі глибокі історичні травми. Люди переважно зайняті виживанням, тому бояться змін, хоч і потребують їх. Тож залишаються при старих правилах гри, хоч і декорованих новими фасадами.
2) В Україні довгий хвіст провалених або спотворених реформ і краху грандіозних планів
3) Високий рівень недовіри і соціального цинізму.
Тож ті, хто заперечує можливість втілення сміливих ідей мають рацію? І реальність справді несприятлива для інституційних нововведень? Візьмуся припустити, що у випадку застороги до інституційних новацій маємо справу із когнітивними викривленнями, спричиненим болем, гірким досвідом і завісою недовіри. Так згадане викривлення може впливати на реальність, коли воно мультиплікується на великі групи людей і стає нормою, що формує відносини. Як свого часу було нормою не потикатися у відкритий Океан, шукати причин епідемій у підступах відьом і спалювати бідолах на багатті, надавати право навчатися в університетах лише чоловікам.
То ж тут більше про фільтри сприйняття, реальність же інша: динамічніша, пластичніша і парадоксальніша. Скажімо ті самі люди, які зі скепсисом дивляться на перспективи інституційни зміни ці самі люди, демонструють дива винахідливості. Як мінімум радо користується новими моделями телефонів і автомобілів, дизайном помешкань, новими сезонами улюблених серіалів і новими дописами в соціальних мережах або навіть – місця роботи і партнерів щодо спільного. Українці загалом досить активно позбавляються всього старого у побуті. Часом наші співгромадяни виявляються радикальнішими ніж мешканці у країнах ЄС. І певною мірою навіть демонструють винятки з правил спостережених згаданими поведінковими економістами.
Разом з тим системна проблема України у тому, що політики та посадовці, відповідальні за ухвалення рішень орієнтуються переважно не на голоси інтелектуалів, які здатні запропонувати більший виграш у довгій перспективі, а на голоси умовних «маршруток», наповнених страхом втрат, пасажири яких націлені на маленький виграш тут і тепер і за будь яку ціну.
Отже, оскільки йдеться про когнітивні викривлення, саме тому систему переконань, очікувань, правил і варто піддавати ревізії. Власне для цього й існують такі інтелектуальні конструкції як концепції, що пропонують змінювати фокус уваги і оновлювати фільтри. Досвід УКУ і Харківської школи архітектури засвідчує, що в Україні можливо будувати практично з нуля освітні інституції, в яких студенти отримують сучасні комплектності разом ціннісною основою. Досвід Київського академічного університету показує, що замахнутися на високу планку наукових досліджень і триматися рівня. Мережа академічних інкубаторів YEP продемонструвала, що як приживається інноваційне підприємництво в класичних університетах. Створення Startup Tech School при Львівській політехніці показує, яких успіхів можна досягнути, якщо делегувати повноваження і надавати автономію. Житомирська політехніка є втіленням ребредингу нової корпоративної культури.
Згадані приклади все ще залишаються екзотикою у сфері вищої освіти України. Проте вони можуть стати новою нормою, якщо змінити фільтри сприйняття дійсності і переосмислити функції університетів в Україні. І створення та комікування концепцій у цьому плані – не про будівництво повітряних замків а про максимізацію впливу на те, на що ми насправді і маємо реальний вплив – на нашу увагу, ідеї і вибори, які ми робимо на їх основі.
- Бюджет-2025 прийнятий, але це не точно. Любов Шпак 18:55
- Час затягувати паски Андрій Павловський 17:27
- Строк нарахування 3% річних від суми позики Євген Морозов 13:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 26461
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21339
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 15440
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9705
-
В Україні збанкротував ще один страховик
Бізнес 9326