Врятувати нерядового Федька! Місію виконано?

Кілька років тому правоохоронці затримали заступника начальника управління ДСА в Полтавській області. Пачки грошей, вилучені з холодильника, унаочнювали факт хабаря. Наразі чиновника виправдано. Чому?

За версією слідства події розгорталися так.

Улітку 2018 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області вирішило замінити покрівлю одного з судів Полтави. Тендер виграло ТОВ «Українська Альтернатива», що запропонувало найвигідніші умови.

Віталій Федько, заступник начальника і голова тендерного комітету ТУ ДСА, уклав із директором підприємства договір. Вартість робіт складала понад 1 млн 650 тис. грн, а завершитися ремонт мусив до початку листопада.

Постанови уряду щодо державного фінансування капітального будівництва передбачали передоплату виконавцям у розмірі 30% від загальної суми.

Директор подав рахунок – для закупівлі необхідних товарів. Федько погодив проведення авансового платежу. 25 вересня «Українській Альтернативі» надійшло понад 495 тис. грн.

Наступного дня, щоб обговорити технічні моменти, до ТУ ДСА завітав підприємець. Але чиновник зажадав, аби він «за безперешкодне підписання актів виконаних робіт, а також перерахування коштів на рахунок підприємства за вже виконані роботи» забезпечив «відкат» – 15% від загальної суми договору (тобто 248 тис. грн).

Невдовзі директор ТОВ подав заяву про злочин. 12 жовтня було зареєстроване кримінальне провадження № 42018000000002502.

30 листопада підприємець прибув до ТУ ДСА, аби укласти додаткову угоду – через погіршення погодних умов продовжити термін виконання робіт. І знову почув від заступника начальника управління про оплату ремонту «за умови надання йому неправомірної вигоди».

Повністю виконані роботи управління оплатило 7 грудня. А 11 числа службовець телефоном викликав підприємця до себе.

Зустріч, про яку домовилися, відбулася 14 грудня. Чиновник вкотре повторив вимогу. Підприємець відповів, що наразі таких коштів не має.

19 числа під негласним контролем правоохоронних органів директор прийшов до кабінету Федька. І помістив перший «транш» до пуфика, на який жестом указав службовець. На запитання про суму підприємець повідомив: 148 тисяч.

За наполяганням чиновника решту – 100 тис. грн – належало віддати 21 грудня. Але директор знову казав, що не встигне.

«Поле для маневру» у відносинах представника судової адміністрації з підрядником забезпечувало те, що тендер не був єдиним. За повідомленням ЗМІ «Українська Альтернатива» мала з ТУ ДСА 4 контракти на загальну суму 5,9 млн грн.

Колаж ІВ «Полтавщина»

Розрахунок відбувся 14 січня 2019 року.

На той час ТУ ДСА перебралося в іншу будівлю. За вказівкою посадовця підприємець поклав гроші до морозильної камери відімкненого від електричної мережі холодильника, що знаходився у шафі в допоміжному приміщенні службового кабінету Федька.

Відразу потому чиновника затримали правоохоронці. Назавтра йому повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (що загрожувало позбавленням волі на строк від 5 до 10 років та права обіймати певні посади – до 3 років, з обов’язковою конфіскацією майна).

Про результат операції, проведеної Головним слідчим управлінням Нацполіції, за оперативного супроводу Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України під наглядом Генпрокуратури, за кілька годин повідомила прес-служба ГПУ.

Увагу багатьох ЗМІ привернула екзотичність схованки. Її фото супроводжували підписи на кшталт: «Заморожені» активи хабарника».

15 липня 2019 року досудове слідство завершилося.

Що побачив суд?

Відповідно до вироку, винесеного Октябрським райсудом Полтави 27 вересня 2021 року, кошти, які підприємець віддавав Федьку, то частини …боргу.

Підряднику не вистачало обігових ресурсів. Він попросив голову тендерного комітету ТУ ДСА позичити 250 тис. грн. Федько ж звернувся до знайомого, який мав гроші, й звів тих обох.

Тобто посадовець виступив поручителем між сторонами цивільно-правових відносин – «посередником у спілкуванні» та «гарантом повернення боргу», «не маючи від цього ніякого зиску».

Таку версію обстоювали обвинувачений, підприємець – заявник про злочин, котрий змінив початкові свідчення, і знайомий Федька, який також виступив у суді як свідок.

Посилалися при цьому на розписку від 23 серпня 2018-го з обіцянкою повернути до кінця року позичену суму.

Однак на початку жовтня до директора заявилися правоохоронці, пригрозили проблемами. Схилили обмовити Федька у вимаганні «відкату» – в обмін на закриття кримінальних проваджень щодо іншого ТОВ, належного підприємцю.

Під примусом та під диктовку цих осіб він написав заяву про злочин. «Кожний раз інші» працівники правоохоронних органів, зокрема СБУ, керували всіма його подальшими діями з провокування посадовця – згідно з наміченою ними фабулою правопорушення.

Насправді ж висловлювання чиновника «стосувались саме розміру частин боргу як вже повернутого, так і того, що залишилось повернути, а не чогось іншого».

Допитаний судом знайомий службовця розповів, що підприємець вчасно віддав тільки 148 тисяч. Решту обіцяв після новорічних свят. Федько, «продовжуючи […] гарантувати», просив погодитися.

Коли строк минув, позичальник зателефонував, але судовий начальник повідомив про «відсутність свого впливу на цю особу». Відтак стосунки з Федьком зіпсувалися.

Згодом позичальник самостійно звернувся до Кременчуцького райсуду Полтавської області з позовом до директора ТОВ, а тоді уклав із ним мирову угоду, яку суд затвердив. Жодних претензій не має: ні до підприємця, ні «до обвинуваченого, стосунки з яким не відновились».

«…має силу закону»

Судове засідання в Кременчуці відбулося за участю позивача, адвоката – представника відповідача, Федька як третьої особи та його представника – адвоката Ковжоги (це прізвище варто запам’ятати).

Угода ж передбачала, що позивач відмовляється від стягнення з протилежної сторони понесених витрат: на правову допомогу й судового збору. З нього вистачить (попри інфляційні процеси) зобов’язань боржника «під розписку» повернути 102 тис. грн – «до 10 серпня 2020 року».

Слід знати, що минулого року в Кременчуцькому райсуді фактично працювали двоє суддів, середня кількість справ і матеріалів, що перебували на розгляді в розрахунку на одного суддю, становила 1438, а тривалість розгляду справи пересічно складала 126 днів.

Ухвала Кременчуцького суду

Авторозподіл справи, в якій Федько виступав третьою особою, відбувся наприкінці робочого дня 14 липня 2020 року, дісталася вона голові тутешнього суду. Назавтра він відкрив провадження, передбачивши можливість для відповідача впродовж 15 днів з моменту вручення ухвали подати відзив на позовну заяву, для позивача – підготувати відповідь на відзив (за 5 днів від його отримання), плюс стільки ж, щоб відповідач міг надати свої заперечення (без врахування поштового перебігу виходило 20 днів).

Проте судове засідання було призначене через 12 днів після відкриття провадження.

Уже 27 липня суддя поставив крапку в розгляді, хоча, зважаючи на складність, відклав написання ухвали про затвердження мирової угоди в повному обсязі до 1 серпня (суботи). Та впорався значно швидше – 28 липня відправив рішення до відповідного реєстру.

Блискавичність судочинства супроводжувало й дострокове виконання мирової. Октябрському суду позичальник казав: щойно Кременчуцький суд затвердив угоду, «в цей же день» боржник віддав усю суму.

Тож складається враження, що директор ТОВ хоч і не з’явився до суду (натомість звернувся з клопотанням про затвердження мирової), але чекав напоготові – з пачками грошей.

Закономірно виникають запитання: якщо боржник мав можливість не зволікати до 10 серпня, навіщо взагалі учасникам справи та їх адвокатам знадобилося їхати до Кременчука (115 км від Полтави) та поспішати в понеділок зранку в судове засідання? Навіщо писали клопотання, складали / узгоджували текст мирової угоди. І суд обтяжували зайвою морокою? Навіщо відповідач і третя особа до цього процесу адвокатів залучали?

Чи не для того, аби в судовому рішенні окремо було вказано, що першу частину боргу – 148 тис. грн – позичальнику 20 грудня 2018-го передав Федько? Зокрема, це стверджував адвокат відповідача, тобто самому підприємцю не довелося давати такі свідчення.

…Марно прокурор у справі Федька доводив сумнівність мирової угоди. Цитую вирок: «Суд вважає позбавленим процесуального змісту і правового підгрунтя твердження прокурора», «рішення, постановлене судом іменем держави після набрання ним чинності має силу закону, а тому ніким не може ставитись під сумнів під загрозою караності незалежно від корпоративних інтересів чи з будь-яких інших підстав або мотивів».

Тож «суд приходить до висновку про правдивість показань вказаних осіб [Федька, його знайомого та підрядника] про обставини і зміст їх спілкування та дій щодо предмету і суті цих відносин, а тому приймає їх до уваги саме такими».

Беззаперечно повірив суд й у версію провокації та тиску правоохоронців на директора ТОВ, глибокодумно заявивши цього разу що «не повинен входити в оцінку правдивості показань наданих одним і тим самим свідком в різний проміжок часу, […] оскільки неможливо встановити, які показання свідка є правдивими. І сприйняття однієї з версій, наданої свідком інформації, завжди буде залишати думки про невідповідність такої інформації дійсним, правдивим обставинам».

А всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Свідчення правоохоронців, допитаних як свідків під присягою, суд не переконали. Хоча, наприклад, старший слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління Нацполіції, який безпосередньо вів досудове розслідування, запевняв, що ні він, ні його колеги жодного незаконного впливу на підприємця не чинили, показання той давав самостійно. На першому допиті з’ясовувались обставини, про які він зазначав у заяві про вчинення злочину, на другому й третьому – подробиці зустрічей з Федьком.

«…оскільки судом встановлена провокація злочину»

Доказову базу справи суд фактично звів до свідчень директора ТОВ і відкинув решту: протоколи негласних (розшукових) слідчих дій, отримані в ході останніх відео- та аудіозаписи (зустрічей і телефонних розмов фігурантів), висновок почеркознавчої експертизи, тощо, прикрившись фразами «про неприродність їх походження, алогічність у їх сутності та неспіввідносність стверджуваної стороною обвинувачення можливої протиправності дій» Федька.

Зафіксували ж події правоохоронці, схоже, ретельно.

Саме ці 100 тисяч купюрами номіналом по 200 гривень у кількості 500 штук, які підприємець у присутності понятих отримав у СБУ 14 січня перед зустріччю з заступником начальника ТУ ДСА – з переписаними серіями та номерами банкнот, були вилучені з холодильника Федька зі складенням протоколу обшуку.

Маніфестування провокації злочину позбавило суд необхідності аналізувати зібрані та зафіксовані оперативними й слідчими підрозділами фактичні дані про протиправні діяння.

Натомість «Феміда» зосередила свої зусилля на дискредитації документів, що не можуть вважатися самостійним доказом у кримінальному провадженні, але дали підстави для початку досудового розслідування.

Заяву про злочин суд «забракував», бо та «не містить реквізитів її офіційного прийняття». У ній «констатується лише факт висловлення побажання обвинуваченим отримати 15 % готівкою від загальної суми договору» і це «на переконання суду, не свідчить про факт вимагання» неправомірної вигоди.

До витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у суду виникли претензії, зокрема, з приводу відсутності посади та ПІБ конкретно Федька, а також підприємця. Хоча з огляду на часте «протікання» правоохоронної системи завуальоване внесення даних до ЄРДР є вимушеною і цілком звичною практикою. Прямо вказувати, кого стосуватиметься кримінальне провадження – значить приректи розслідування на фіаско від самого його початку, ще й заявника під удар поставити.

Принагідно суд кинув тінь на прокурорів: описав усі зміни у складі їхньої групи та ретельно перерахував неявки представників державного обвинувачення в засідання.

Крім того прокурорами «не надано спростувань схиляння свідка […] до вчинення провокації», «як при формулюванні обвинувачення, так і наданні доказів стороною обвинувачення в суді, переважав технічний підхід до збирання та оцінки доказів і процедури доказування».

Повідомлення прес-служби суду

Не встиг вирок потрапити до реєстру судових рішень, як прес-служба суду повідомила про результат розгляду справи з доріканнями на адресу сторони обвинувачення.

Вирок містив чимало висловлювань про завдання кримінального провадження, посилань на норми Конституції України і Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, «принцип Верховенства права», практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України. А також на стандарт доведення поза розумним сумнівом:

«Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи».

Алогічність власної позиції суд не стурбувала:

- чому голову тендерного комітету, до якого підприємець прийшов нібито просити гроші, не збентежила спроможність підрядника виконати решту замовлень?

- чому обтяжений державними справами посадовець, познайомивши директора ТОВ із позичальником, продовжив особисті зустрічі з боржником, не відправив його до власника коштів, але власноруч нібито відвіз останньому гроші з пуфика?

- чому «гарант правовідносин» легковажно не перераховував купюри, не перевіряв ознаки їхньої платоспроможності, а «повернутий борг» треба було мерщій ховати в несподіваних місцях?

- зрештою, де докази провокації злочину?

- чи не надто дрібна фігура – заст. нач. теруправління, щоб організовувати проти нього масштабну змову співробітників низки правоохоронних органів (із залученням слідчих Нацполіції не тільки з Києва, але й із Чернігова, Житомира, Черкас – ті за що мали Федька гнобити)?

- якщо ж підбурювання директора ТОВ до обмовляння Федька та його дальшого провокування до протиправних дій мало місце, чи ведеться розслідування цього неймовірно цинічного злочину правоохоронців, включно зі слідчими Нацполіції, оперативниками СБУ, прокурорами Генпрокуратури?

Паралельні реальності від Ковжоги та партнерів

Щойно Віталія Федька «взяли на гарячому», той почав наполягати на виклику Олександра Ковжоги. Крім нього потім чиновника захищали: ще один полтавський адвокат – Григорій Фелоненко та київські – Денис Каменський із колегами.

Співробітник Нацполіції, основний слідчий у справі Федька, розповів суду, і це відображено у вироку, як під час завершення розслідування директор ТОВ заявою до Генпрокуратури повідомив, що з ним зустрілись і схиляли до давання завідомо неправдивих показань двоє з адвокатів підозрюваного. Пропонували заявити про позапроцесуальний тиск правоохоронців на нього, або відмовитися від наданих як свідком і заявником показань.

Дійсно, 13 серпня 2019-го відкрите кримінальне провадження № 42019000000001728, за ст. 386 КК України стосовно примушування адвокатами АО «Каменський та партнери» свідка до відмови від давання показань щодо вимагання у нього неправомірної вигоди.

Виправдувальний вирок містить іще один прикметний момент. «Факт» примусу директора ТОВ до обмови Федька й «помсти за недотримання обіцянки втілити її в життя» нібито доводить те, що підприємець, уже після його допиту судом, надіслав листа – на електронну адресу суду. А в ньому повідав, що кримінальне провадження, яке «було зупинено» (???) на період «провокування», відновили.

«Помсту за те, що він дав правдиві показання в суді», однак, засвідчували не матеріали, пов’язані з вказаним провадженням, а інші – «повідомлення йому про підозру» від 9 серпня 2021 року за кількома статтями КК України:

- ч. 3 ст. 190 – «по факту заволодіння заздалегідь ідентифікованими грошовими коштами в сумі 148000 та 100000 грн, які належать Управлінню Служби безпеки України в Полтавській області та були вручені йому 19 грудня 2018 року і 14 січня 2019 року, відповідно, для передачі їх обвинуваченому»;

- ч. 3 ст. 383 – «за надання органу досудового розслідування завідомо неправдивого повідомлення про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, поєднаному з обвинуваченням особи в тяжкому злочині, яке він виклав в своїй заяві про вчинення злочину від 10 жовтня 2018 року»;

- ч. 2 ст. 384 – «за завідомо неправдиве показання свідка, надане ним органу, що здійснює досудове розслідування, поєднаному з обвинуваченням ОСОБА_1 у тяжкому злочині, яке він дав під час досудового розслідування».

При цьому суд проігнорував чомусь дуже важливі обставини.

Допитував суддя директора ТОВ 28 грудня 2020 року. Саме тоді чоловік уперше заявив, що примушувався правоохоронцями до обмовляння та провокування Федька (хоча у зв’язку з поданням заяви про злочин був попереджений про відповідальність за завідомий обман і коли допитувався слідчими як свідок – про обов’язок давати правдиві показання).

Отже особа зумисно ввела в оману або досудове, або вже судове розслідування. Тому за два дні, 30 грудня, Офіс Генпрокурора вніс відповідні відомості до ЄРДР за № 42020000000002567.

Але повістки про виклик на 1 та 2 березня 2021 року для явки до старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України підприємець проігнорував. Як і всі наступні виклики.

27 серпня слідчий суддя Печерського райсуду Києва Олексій Соколов надав дозвіл на затримання підозрюваного директора ТОВ з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Схоже, правоохоронців підприємець боїться менше, ніж декого іншого…

Справа за обвинуваченням в корупції полтавського мера Мамая, котру я розглядала як суддя, пропонування мені неправомірної вигоди за винесення «правильного» рішення і багаторічні переслідування за це викриття дали змогу на практиці вивчити специфічні методи роботи «правника», який тоді представляв у суді інтереси градоначальника за довіреністю.

Арсенал широкий: підставні свідки та власні лжесвідчення, залякування, порушення безпідставних кримінальних проваджень, тиск на свідків і, навіть, на суддів, котрі не хочуть взаємодіяти з Ковжогою «по-хорошому».

Якщо ж судді, прокурори, слідчі згодні отримувати віддяки, то, як казав один із його партнерів, «коли Іванович, то дешевше».

Працює адвокат досить неакуратно. Наприклад, може подати до суду документ, виготовлений раніше, ніж треба.

Одну з дисциплінарних скарг Ковжоги на мене до Вищої ради правосуддя супроводжувала постанова слідчого про закриття кримінального провадження, доповнена потрібною для адвоката інформацією.

Останні сторінки реальної та підробленої постанов слідчого

Про підробку офіційного документу я інформувала ВРП, просила втрутитися. ВРП того робити не забажала, мовляв, хай цим займається поліція. Однак полтавські «копи» напрочуд лояльно ставляться до свого колишнього колеги.

Ще один секрет успішності Ковжоги – кумівство з Олександром Струковим, попереднім головою Октябрського райсуду.

І до нового очільника нашого суду адвокат стежку протоптав. Давно. Ще коли в 2007 році новий начальник обласного управління МВС заявив, що заступник начальника міліції Полтави «покриває наркоторгівлю в місті і сприяє її розповсюдженню, підтримує неділові стосунки з «кримінальними авторитетами міста» і покриває їх злочинну діяльність, збагачується за рахунок працівників міліції, які працюють на нього».

А судді хто?

Спочатку Федьком «опікувалися» слідчі судді Печерського райсуду м. Києва.

16 січня 2019-го Віталій Писанець обрав запобіжний захід: тримання під вартою з можливістю внесення застави. Вона склала 249730 грн (при розмірі ймовірної неправомірної вигоди 248000 грн). Назавтра чиновник, який за даними досудового розслідування «умисно вчинив тяжкий корисливий корупційний злочин», вийшов із СІЗО.

Щоправда, суд поклав на Федька обов’язок утримуватися від спілкування зі свідками, з особами, що входять до складу тендерного комітету ТУ ДСА, та іншими, дотичними до кримінального провадження.

21 січня суддя Роман Новак відмовив у задоволенні клопотання слідчого про відсторонення заступника начальника від посади. 5 лютого суддя Олег Білоцерківець так само відреагував на повторне клопотання слідчого, адже службовця «вже обмежено у спілкуванні з співробітниками».

10 квітня суддя Світлана Смик подовжила запобіжний захід, але, «враховуючи належну процесуальну поведінку підозрюваного, данні про його особу», виключила зобов’язання утримуватися від спілкування з начальником і підлеглими, свідками та іншими особами, а також надала змогу без дозволу слідчого, прокурора або суду відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає.

5 червня у продовженні строку покладених на Федька обов’язків суддя Сергій Вовк відмовив узагалі. На його думку, прокурор не надав належних і достатніх даних, які б в своїй сукупності вказували на наявність ризиків, зокрема такого, як можливість впливу підозрюваного через свої зв’язки на свідків та інших учасників провадження.

По завершенню досудового розслідування прокурор Генпрокуратури звернувся до Верховного Суду з клопотанням – направити справу з Октябрського райсуду Полтави до місцевого суду іншої області. Адже суспільні зв’язки та службове становище обвинуваченого можуть завадити об’єктивному розгляду справи суддями Полтавщини. Крім того, під час проведення засідань у Полтаві існуватиме ризик незаконного впливу на учасників провадження.

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Миколи Ковтуновича (головуючий), Юрія Луганського та Сергія Фоміна ухвалою від 31 липня 2019 року відмовила. Позаяк незалежність і недоторканність судді гарантують Конституція і закони України, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддю у будь-який спосіб заборонені. Суди діють на основі законів та на засадах верховенства права.

Гнучкість принципів «октябрят»

Перша суддя Октябрського райсуду, якій дісталася справа, – Тетяна Січиокно визнала, що перебуває з обвинуваченим у приятельських стосунках і заявила самовідвід. Задовольнив його Анатолій Савченко. В ухвалі поміж іншого послався на норму «Бангалорських принципів поведінки суддів», котра передбачає самовідвід як обов’язок судді, «якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді».

Услід за тим розгляд справи випав самому Савченку. 23 вересня 2019 року він прийняв справу до свого провадження.

Судді Савченку заявила відвід прокурор Офісу Генпрокурора. Її турбувала «реальна можливість здійснення незаконного впливу на учасників судового розгляду, зокрема, і на сам суд». Прокурор доводила, що за конкретних обставин справи говорити про верховенство права та законність не доведеться.

Суддя Січиокно не стала розглядати цю заяву прокурора й знову вдалася до самовідводу.

Хоча подібні випадки КПК України не передбачає, а Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ не схвалював, суддя Віталій Микитенко не став відмовляти колезі у задоволенні самовідводу. Натомість ухвалою від 31 січня 2020 року відмовив прокурору, бо не побачив «жодних доказів упередженості судді».

Невдовзі прокурор заявила відвід судді Савченку повторно.

Прокурор обґрунтовувала заявлений судді Савченку відвід обставинами, висвітленими в моєму пості. Я ж писала у Фейсбуці, що обвинувачений перебуває в особливих стосунках із практично усіма суддями нашого суду, неодноразово бував у суді, спілкувався з суддями, вирішував питання їхнього матеріально-технічного та соціального забезпечення. Тому ні один «октябрський» суддя-криміналіст (Микитенко, Савченко, Січиокно, Струков) не може об’єктивно й неупереджено розглядати справу Федька.

Заявила прокурор відвід і Микитенку, оскільки його дружина працює в ТУ ДСА.

Пан Микитенко залишив цю заяву без розгляду та визнав зловживанням прокурором своїми правами з метою …затягування розгляду справи. Пославшись на «неможливість заявлення відводу судді, який розглядає заяву про відвід» (хоча ситуація була цілком подібною до другого самовідводу Січиокно).

Ухвалою від 21 лютого 2020-го суддя Микитенко знову відмовив у відведенні судді Савченка від розгляду справи Федька.

Оперував при цьому (вибірково) практикою Європейського суду з прав людини, вказуючи зокрема, що для відсторонення судді має бути встановлена наявність певних його прихильностей та вподобань стосовно однієї зі сторін.

«Пройшовся» Микитенко й по мені, заявивши, що пост судді Гольник «є її власною точкою зору та оціночним судженням, що не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості».

Хоча кожну розсудливу, законослухняну та поінформовану людину, кожного стороннього спостерігача викладені мною факти змусили б засумніватися в спроможності суддів Октябрського райсуду Полтави об’єктивно й неупереджено розглянути справу заступника начальника полтавського ТУ ДСА.

Відтак виправдувальний вирок із формальних підстав передбачити було легко.

За клопотанням адвокатів Федька, Ковжоги та Фелоненка, суд настирливо – ухвалами від 21 лютого та 15 травня 2020 року, а також від 3 лютого 2021-го – витребував з Офісу Генпрокурора «скріншоти повних даних сторінок інформаційної системи «Єдиний реєстр досудових розслідувань» у складі: «основні відомості», «кримінальне правопорушення», «рух провадження», «прикріплені файли» стосовно даного кримінального провадження.

Відмовити суддя нібито не міг, «оскільки такої умови, як підстави для відмови в задоволенні клопотання, вказана норма [ст. 315 КПК] не містить» (вище зазначалося, яким чином претензії до даних із ЄРДР використані для виправдання Федька).

КПК України зазначає тільки один варіант надання відомостей з ЄРДР – у вигляді витягу. Про це чітко зазначила в судовому засіданні прокурор. Усе інше – від лукавого.

1 вересня 2021 року, ще до заслуховування останнього слова обвинуваченого, суддя Савченко ухвалив повернути Федькові внесену за нього заставу, залишивши єдиний обов’язок – прибувати за кожною вимогою до суду.

Аргументи прокурора, що зміна показань ключового свідка й заявника про злочин вказує на вірогідний вплив на цю особу, тож запобіжний захід щодо обвинуваченого є необхідним, а повернення застави є передчасним, суддю не переконали.

21 вересня суд видалився до нарадчої, а 27 числа виправдав посадовця.

Моя позиція: правова і громадянська

У суддів не прийнято публічно коментувати рішення колег. Та цей вирок не набрав законної сили і, сподіваюсь, буде оскаржений прокуратурою в апеляційному порядку. До того ж екстраординарність ситуації змушує.

Після затримання Федька правоохоронців цілком закономірно зацікавили всі роботи, які замовляло полтавське ТУ ДСА. Адже отримання з ПП чи ТОВ «відкатів» за право ремонтувати будівлі й внутрішні приміщення судів практично автоматично означало завищення вартості матеріалів чи обсягів робіт та оплату невиконаного.

5 квітня 2019 року зареєстроване кримінальне провадження № 12019170000000131. Слідство вважає, що посадовці ТУ ДСА шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб привласнювали державні кошти при здійсненні ремонтів судів області.

Йдеться і про наш суд.

Зліва направо судді: Струков, Савченко, Микитенко

Більшість суддів Октябрського райсуду не задовольняли клопотання слідчих Нацполіції та блокували розслідування. Кілька суддів, серед них і я, діяли інакше.

3 жовтня 2019 року мною як слідчою суддею санкціоновано обшук у приміщеннях ТУ ДСА. Його необхідність зумовило те, що начальник управління Іван Клочко та невідсторонений від посади заступника Федько відмовляли слідству в тимчасовому доступі до речей і документів – і на вимоги слідчої Нацполіції, і за ухвалою іншої судді.

Практично від початку розгляду справи за обвинуваченням Федька нашим судом я неодноразово вказувала на неприпустимість того. Окрім уже згаданого посту – в блозі від 13 лютого та в пості від 11 березня 2020 року.

Розуміючи, що безпосередній «шеф» підсудного покриватиме «зама», я апелювала до керівництва Державної судової адміністрації України. Та Київ мовчав, і це наводило на висновок, що віддавати своїх «система» не збирається.

Тим часом Клочко написав на мене скаргу до ВРП з вимогою покарати за упередженість та за те, що винесла формальну, невмотивовану, необґрунтовану та незаконну ухвалу про обшук. Скарга, до речі, розглянута. Порушень (жодних) у моїх діях не виявлено.

Неспроможність судді Савченка зберігати об’єктивність при розгляді справи Федька набула ще більшої очевидності, коли після виходу в квітні 2020-го Струкова у відставку новим головою Октябрського райсуду став …Савченко. Крісло начальника ТУ ДСА в Полтавській області звільнилося в серпні того ж року. Відтак підсудний Федько підвищився до посади в.о. нач. теруправління.

Наказом «Про визначення адміністративних повноважень голови та заступника голови суду» від 22 квітня 2020 року Савченко як голова закріпив за собою всі «зовнішні» зносини, включно з ТУ ДСА. Проте підстав для самовідводу в справі за обвинуваченням Федька і далі не бачив.

Хоча Октябрський райсуд, принаймні за паперами, був відремонтований капітально ще за Струкова (до 15 грудня 2018 року) – аж на 2 млн 255 тис. 862 грн, зміна керівництва обох установ потягла відновлення й небачену до того інтенсифікацію робіт.

Як на мене, конфлікт інтересів у діях голови суду та очільника ДСА (судді та підсудного) – очевидний.

А ще – в діях судді Микитенка (дружина якого є підлеглою Федька, а брат останнього раніше працював помічником цього судді, та й сам Микитенко із заст./в.о. начальника ТУ ДСА не один рік приятелює).

«Підставилася» й частина співробітників судової адміністрації. Суддя Савченко допитав як свідків: головного бухгалтера і його заступника, начальників відділів, головного і провідного спеціалістів, бухгалтера ТУ ДСА. Кожен із них стверджував законність дій свого керівника.

Задовольнили суд і свідчення ексначальника ТУ ДСА (який сам є фігурантом показового провадження від 8 січня 2019-го – № 62019170000000012). До речі, Клочко під час обшуку в кабінеті заступника «правдиво» казав, що кошти, знайдені в холодильнику, залишилися після попереднього розміщення в цій будівлі Управління Нацбанку України…

Слідчі дії у кабінеті Федька

Закінчу цитатами.

З вироку:

«Не потрібно посилатися на докази, щоб визнати широко розповсюджений характер злочинної діяльності пов’язаної із корупцією в нашому суспільстві. Для того щоб перемогти […] оперативні служби, якщо вони бажають відреагувати на суспільне засудження таких злочинів, як це передбачено в законі, дійсно повинні проявляти певні ініціативи».

«Суд вважає, що центральне місце в будь-якій судовій системі займає переконання в тому, що необхідно підтримувати неупередженість суду […]. Якщо суд не зможе зберегти свою гідність, відстоюючи цінності, які суспільство вважає життєво важливими, держава недовго буде мати правову систему, яка може пишатися своєю відданістю справедливості та істині, якою б вона не була і яка користується повагою суспільства, якому вона служить […]. Суд вважає, що […] судовий розгляд проведений чесно та справедливо».

Як бачимо, жонглюючи красивими словами, дехто вміє докорінно спотворити суть права – реальними діями.

А це вже «Бангалорські принципи поведінки суддів»:

«…довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві».

Довіри до процесу Федька за судівництва Савченка у суспільства не було. Про що прямо зазначали ЗМІ в ході розгляду справи. Так само вони відреагували на виправдання Федька.

- - - - - - -

Спонукали мене до цієї публікації теж Бангалорські принципи:

«Суддя відстоює та підтримує гарантії виконання суддями своїх обов’язків з метою збереження та підвищення інституціональної та оперативної відповідальності суддів».

- - - - - - -

У підготовці тексту взяв участь Ігор Гавриленко.