Громадський контроль і його роль в зміні вітчизняного суду: де здорова межа?
Трохи більше ніж два роки тому – 2 червня 2016 року – Верховна Рада України внесла зміни до Конституції, які дали старт масштабній судовій реформі в країні.
Від того часу питання зміни системи вітчизняного судочинства знаходиться в топі тем, які обговорюються і дискутуються в громадських, експертних та професійних колах.
І це не дивно, адже ефективна судова система та довіра до суддів з боку населення та бізнесу, в тому числі іноземного, - це ключова складова сталого демократичного та економічного розвитку будь-якої держави.
Наразі ми вже маємо достатньо вагомі досягнення на шляху реформування. Мова йде про створення фактично нового Верховного суду України – він почав роботу 15 грудня 2017 року. До того ж запроваджена, на мою думку, досить грамотна та ефективна система атестації та переатестації суддів. Я сам проходив цю процедуру, тож розумію про що йде мова. Це справді доволі складний процес.
Безперечно є достатньо проблемних питань щодо судової реформи, які потребують додаткового обговорення та доопрацювання, але факт залишається фактом, позитивні здобутки є і вони починають давати перші результати.
Це, до речі, підтверджують останні соціологічні дослідження. Зокрема, результати опитування, яке провела Програма USAID з реформування сектора юстиції «Нове правосуддя», свідчать про те, що довіра до суддів за два роки (з 2015 до 2017) зросла на 7%. Це найкращий показник серед всіх гілок влади. Є всі передумови, що ця тенденція збережеться.
Окрім того, як даними різних соціологічних опитувань, високий рівень довіри до суду спостерігається саме серед тих, хто безпосередньо користується судовими послугами. А це, в першу чергу, свідчить про низьку поінформованість населення щодо реального стану справ в судовій системі.
Нажаль ЗМІ більше люблять говорити про проблеми та скандали, ніж про здобутки.
В цьому контексті особливо болісним для багатьох є питання громадського контролю.
Адже активісти хочуть мати більше важелів впливу на судову систему і всіляко намагаються через ЗМІ, гучні заяви за звернення до міжнародних партнерів України досягти цього. Проте у всьому має бути розумна межа. До того ж громадський контроль в нинішньому його вигляді є маніпуляційним механізмом тиску на суддів, ніж ефективним інструментом оцінювання.
Взагалі, на мою думку, в питаннях звільнення чи прийняття на посаду суддів та чиновників високого рівня громадського контролю не повинно бути. Такі рішення мають приймати компетентні органи без втручання різних Громадських рад доброчесності, тощо.
Функція контролю, яка полягає в пошуку з відкритих джерел інформації і компромату, може легко виконуватися і державним органом, але вже на професійному рівні. Висновки будь-який окремо взятої громадської організації можуть носити виключно рекомендаційний або інформаційний характер.
Можливо, залучення громадського контролю було б ефективно на рівні місцевих громад, наприклад, в питаннях виділення землі, чи розподіленні коштів, що надходять в місцеві бюджети завдяки децентралізації, але не в судовій системі.
Адже судова система повинна бути незалежною, в тому числі, від думки і тиску непрофесійних організацій. Суддя в своїй діяльності повинен приймати рішення керуючись виключно законом. Тільки так можна побудувати демократичну і правову країну.
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька вчора о 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка вчора о 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс вчора о 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов вчора о 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко 12.05.2025 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков 12.05.2025 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель 12.05.2025 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Як зруйнувати країну 368
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя 213
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 153
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 130
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України 118
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
37997
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 12604
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
11920
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 11907
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 11355