Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
27.06.2017 21:11
Зона зовнішньополітичного комфорту
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт, а також переговори його учасників із Трампом, буде безпека Центрально-Східної Європи. Очільник польського МЗС Вітольд Ващиковський уже заявив, що в ході переговорів підніматиметься українська тематика. “Польська сторона спонукатиме американців брати участь у вирішенні конфлікту в Україні” — заявив Ващиковський в одному зі своїх інтерв'ю.Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Юридичне регулювання sweepstakes: основні аспекти та огляд за юрисдикціями Роман Барановський 16:19
- Нелегальний ринок тютюну: як зупинити мільярдні втрати для бюджету України? Андрій Доронін 15:05
- Перевірка компаній перед M&A: аудит, юридичні аспекти та роль менеджера Артем Ковбель 02:12
- Адвокатура в Україні потребує невідкладного реформування Лариса Криворучко 01:14
- Ретинол і літо: якими ретиноїдами можна користуватися влітку Вікторія Жоль вчора о 09:44
- К вопросу о гегелевских законах диалектики. Дискуссия автора с ИИ в чате ChatGPT Вільям Задорський вчора о 06:23
- Рекордні 8549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою пʼятого добору? Тетяна Огнев'юк 31.03.2025 21:11
- Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів Наталія Ковалко 31.03.2025 17:54
- Искусство наступать на грабли Володимир Стус 31.03.2025 17:05
- Нова судова практика – відсутній обов’язок надсилання копії скарги виконавцю Андрій Хомич 31.03.2025 16:01
- НАБУ: невиправдані надії Георгій Тука 31.03.2025 15:48
- Податкове резидентство для енерготрейдерів з іноземними бенефіціарами Ростислав Никітенко 31.03.2025 12:41
- Фінансова модель університетів майбутнього Віталій Кухарський 31.03.2025 12:21
- Шукайте жінку! Білоруський варіант Євген Магда 31.03.2025 09:09
- Спільний контроль у бізнесі: чому статус має значення? Анастасія Полтавцева 30.03.2025 19:23
Топ за тиждень
Популярне
-
"Бояться їхати сюди". Українській компанії не вдалося перевезти з Польщі закриту фабрику
Бізнес 96855
-
У рейтингу мільярдерів Forbes з'явилось поповнення від України
Бізнес 22945
-
Колишній власник Галі Балуваної пояснив вихід з бізнесу: Було некомфортно
Бізнес 21585
-
Треба багато, але окупності нема. Чому в Україні так довго будуються скляні заводи
Бізнес 8385
-
Порошенко показав декларацію за 2024 рік: заробив понад 4 млрд грн
Бізнес 7985
Контакти
E-mail: [email protected]