Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Характер заяв, що звучали під час зустрічі прем'єрів, засвідчив, що центральноєвропейські держави готові посилити протистояння з Брюсселем. Особливо різкими були репліки угорського лідера Віктора Орбана, який розкритикував централізм євробюрократів.
На форумі був присутнім і представник України прем'єр Володимир Гройман. Здавалось би, це добрий знак, котрий мав свідчити про те, що Київ усвідомив важливість залучення до центральноєвропейських інтеграційних процесів. Але поки що таке залучення схоже на прагнення прикріпити до воза п'яте колесо.
У підготовленому для “Європейської правди” огляді “Чи готова Україна "воювати" з Брюсселем на боці Вишеграда?” її редактор Юрій Панченко, коротко розкривши антибрюссельську спрямованість зустрічі, робить акцент на незручній ситуації, у якій довелося бути Гройсману. Панченко пише:
Ось у такому інформаційному середовищі опинився в Криниці Володимир Гройсман.
Прем'єру довелося з усіх сил уникати каверзних питань, де від нього чекали чіткої позиції: "ти за нас чи за Брюссель?".
Доходило до смішного — на запитання ведучого з проханням розказати про своє бачення вирішення міграційної кризи Гройсман розповів про "унікальний український досвід" адаптації внутрішніх переселенців з Донбасу.
Панченка, як можна судити з його допису, позиція Гройсмана задовольняє. Журналіст прагне переконати свого читача у тому, що Україні невигідно зближуватися з центральноєвропейськими держави коштом прийняття їхньої антибрюссельської позиції: “Швидкість, з якою Вишеградська четвірка змінює свій курс, дійсно вражає. І це змушує спитати себе: чи не варто Україні взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4?”
Свою позицію він аргументує таким чином: “Адже коли спір з Брюсселем ведуть нехай представники "нової Європи", але повноцінні члени європейської сім'ї — це одне. А коли в цей спір втягується Україна, яка лише стукає в двері ЄС — це геть інше”.
Міркування Панченка не дивують, бо вони — це закономірне породження парадигми українського “єврооптимізму”. Проте їх важко виправдати з точки зору сучасних реалій міжнародної політики.
Оглядач протиставляє реальному шансу набуття Україною геополітичної суб'єктності в рамках проекту Міжмор'я примарні перспективи євроінтеграції. Очевидно, “стукати в двері ЄС”, на його думку, значно краще, ніж стати співтворцем нової геополітичної дійсності.
Викликає нерозуміння і заклик “взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4”. Бо яка може бути пауза у процесі, що є близьким до повної статичності? Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Адже ці ініціативи породжені бажанням центральноєвропейських держав захистити власний суверенітет і базові національні інтереси. Чи не занадто контрастною на цьому тлі виглядає позиція Києва, що легко жертвує своїми інтересами, прислухаючись до Берліну та Парижу? За таких умов з боку центральноєвропейських урядів нерозумно плекати особливі надії на силу, котра вражає своєю безвольністю.
Зближення України з Вишеградської четвіркою і її подальша залученість до розбудови Міжмор'я стануть можливими лише за умов спільності базових політичної-ціннісних орієнтирів. Поки що ж Україні залишається роль п'ятого колеса.
08.09.2016 14:20
Україна — п'яте колесо вишеградського возу?
Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Чи не занадто контрастною виглядає по
Новим етапом розбудови Міжмор'я став економічний форум у польському місті Криниця-Здруй, під час якого відбулася зустріч глав урядів країн-учасниць Вишеградської четвірки.Характер заяв, що звучали під час зустрічі прем'єрів, засвідчив, що центральноєвропейські держави готові посилити протистояння з Брюсселем. Особливо різкими були репліки угорського лідера Віктора Орбана, який розкритикував централізм євробюрократів.
На форумі був присутнім і представник України прем'єр Володимир Гройман. Здавалось би, це добрий знак, котрий мав свідчити про те, що Київ усвідомив важливість залучення до центральноєвропейських інтеграційних процесів. Але поки що таке залучення схоже на прагнення прикріпити до воза п'яте колесо.
У підготовленому для “Європейської правди” огляді “Чи готова Україна "воювати" з Брюсселем на боці Вишеграда?” її редактор Юрій Панченко, коротко розкривши антибрюссельську спрямованість зустрічі, робить акцент на незручній ситуації, у якій довелося бути Гройсману. Панченко пише:
Ось у такому інформаційному середовищі опинився в Криниці Володимир Гройсман.
Прем'єру довелося з усіх сил уникати каверзних питань, де від нього чекали чіткої позиції: "ти за нас чи за Брюссель?".
Доходило до смішного — на запитання ведучого з проханням розказати про своє бачення вирішення міграційної кризи Гройсман розповів про "унікальний український досвід" адаптації внутрішніх переселенців з Донбасу.
Панченка, як можна судити з його допису, позиція Гройсмана задовольняє. Журналіст прагне переконати свого читача у тому, що Україні невигідно зближуватися з центральноєвропейськими держави коштом прийняття їхньої антибрюссельської позиції: “Швидкість, з якою Вишеградська четвірка змінює свій курс, дійсно вражає. І це змушує спитати себе: чи не варто Україні взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4?”
Свою позицію він аргументує таким чином: “Адже коли спір з Брюсселем ведуть нехай представники "нової Європи", але повноцінні члени європейської сім'ї — це одне. А коли в цей спір втягується Україна, яка лише стукає в двері ЄС — це геть інше”.
Міркування Панченка не дивують, бо вони — це закономірне породження парадигми українського “єврооптимізму”. Проте їх важко виправдати з точки зору сучасних реалій міжнародної політики.
Оглядач протиставляє реальному шансу набуття Україною геополітичної суб'єктності в рамках проекту Міжмор'я примарні перспективи євроінтеграції. Очевидно, “стукати в двері ЄС”, на його думку, значно краще, ніж стати співтворцем нової геополітичної дійсності.
Викликає нерозуміння і заклик “взяти невелику паузу в прагненні якомога сильніше інтегруватися з V4”. Бо яка може бути пауза у процесі, що є близьким до повної статичності? Поки що держави, що зробили ставку на інтеграцію в центрально-східноєвропейському регіоні, продовжують демонструвати зацікавленість у залученні до своїх ініціатив України. Але чи довго спостерігатиметься така ситуація? Адже ці ініціативи породжені бажанням центральноєвропейських держав захистити власний суверенітет і базові національні інтереси. Чи не занадто контрастною на цьому тлі виглядає позиція Києва, що легко жертвує своїми інтересами, прислухаючись до Берліну та Парижу? За таких умов з боку центральноєвропейських урядів нерозумно плекати особливі надії на силу, котра вражає своєю безвольністю.
Зближення України з Вишеградської четвіркою і її подальша залученість до розбудови Міжмор'я стануть можливими лише за умов спільності базових політичної-ціннісних орієнтирів. Поки що ж Україні залишається роль п'ятого колеса.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Чи є місце українській книзі в планах держави, або що не так із книжковими сертифікатами? Віктор Круглов 19:31
- Блокування податкових накладних: причини та рішення Соломія Марчук 16:05
- Наш атом у кишені: коли світ перейде на ядерні батарейки Ксенія Оринчак 16:04
- Корпоративна політика як інструмент ефективного управління сьогодення Дмитро Зенкін 11:26
- Межі вирішення питання про зупинення реєстрації податкової накладної Євген Морозов 10:57
- Кризове лідерство та менеджмент: як обрати правильну стратегію в умовах кризи Ігор Шевцов 08:42
- Дірки на всіх: чи майже всіх? Богдан Кашаник вчора о 23:43
- Цифрові права та кібербезпека: Виклики сучасності та перспективи регулювання Світлана Приймак вчора о 17:22
- Відстрочка від мобілізації для студентів іноземних ВНЗ: Покарання невинних за чужі провини Арсен Маринушкін вчора о 16:29
- Нетворкінг у LinkedIn: Правила успішної комунікації Дмитро Суслов вчора о 16:10
- Відповідальність як стратегія. Чому сталий розвиток – майбутнє бізнесу Ірина Кононенко вчора о 11:40
- Строк на оскарження рішення та дії посадових осіб виконавчої служби Євген Морозов вчора о 09:55
- Відбір постачальника – це не вся закупівля: ключові ролі в закупівельному процесі Євгеній Сільверстов вчора о 09:47
- Зміни в призначенні субсидій Андрій Павловський 29.09.2024 18:13
- Визнання недійсним договору відступлення права вимоги Євген Морозов 29.09.2024 10:47
Топ за тиждень
Популярне
-
Як зробити прорив у вивченні іноземної мови у найближчі пів року
Життя 22332
-
Насильство і торгівля людьми: що це за гучна історія з музикантом P. Diddy
Життя 9807
-
Епіцентр почав відкривати торгово-розважальні центри. Перший – біля Києва
Бізнес 8527
-
"Цифри шокують". У Росії офіційно презентували проєкт бюджету на 2025 рік
Фінанси 5531
-
Маша Єфросиніна знялася у новому серіалі: про що він
Життя 3977
Контакти
E-mail: [email protected]