Зняття арешту з майна боржника у разі поверненням виконавчого документу

Підстави для зняття арешту з майна боржника у зв’язку із поверненням виконавчого документа стягувану

07 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 186/1062/18, провадження № 61-2457св21 (ЄДРСРУ № 99459418) досліджував питання щодо зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зокрема передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року  № 512/5 (далі - Інструкція), у разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунка, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

З результатів аналізу наведених правових норм видно, що арешт на кошти боржника накладається на загальну суму заборгованості у рамках зведеного виконавчого провадження.

У свою чергу, пунктом 16 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Інструкції у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина друга статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Потрібно враховувати, що за змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Отже, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами судового контролю за виконанням рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 02.06.2020 р. у справі № 201/10187/18, від 20.06.2018 р. у справі №210/1072/15-ц, а також у постанові Верховного Суду № 712/12136/18 від 24.05.2021 року.

Отже, у разі, якщо виконавче провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, фактично виконано, то постановою виконавця такий виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження та підлягає закінченню.

У тому випадку, коли виконавець, зокрема, під час відкриття виконавчого провадження, виконав вимоги частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника, то під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа виконавець зобов`язаний застосувати частину другу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа повинен зазначити про зняття арешту з майна (коштів).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі № 186/561/19 (ЄДРСРУ № 97495531).

Зобов`язання державного виконавця вчинити виконавчі дії по зняттю арешту з майна при наведених вище встановлених обставинах, тобто у зв`язку із не вчиненням їх під час закінчення виконавчого провадження в один із передбачених законом способів, то такий узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 210/1072/15-ц, провадження № 61-1629св17.

Втім у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17  зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г сказано, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року усправі № 263/1468/17 зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.

ВИСНОВОК: Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред`явлення виконавчого документу протягом строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлені права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документу до виконання та за обставин, коли стягувачем виконавчий лист повторно не пред`являвся, а при зверненні до суду боржником не порушувалося питання щодо визнання незаконними або скасування постанов державного виконавця.