Шлюбний договір: всі «за» чи «проти»

Чи потрібно укладати шлюбний договір? Чи можна укласти шлюбний договір вже під час шлюбу? Які права та обов’язки чоловіка та дружини? Правовий стан рухомого та нерухомого майна, а також ...зразок шлюбного договору!

Згідно зі ст. 94 Сімейного кодексу Українишлюбний договір укладається у письмовій формі й обов’язково нотаріальнопосвідчується.

Стаття 92 Сімейного кодексу Українивстановлює, що сторонами шлюбного договору можуть бути зокрема: - особи, якіподали до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву прореєстрацію шлюбу (наречені); -  особи,які вже зареєстрували шлюб (подружжя).

Окремим аспектом необхідно виділити, щошлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СКУкраїни (ч. 4 ст. 93 СК України).

Сімейний кодекс України передбачає, щосто­рони у шлюбному договорі можуть визначити, зокрема: а) правовий ре­жиммайна (ст. 97 СК України); б) порядок користування житлом (ст. 98 СК України);в) право на утримання (ст. 99 СК України).

У цьому матеріалі хочудетально зупинитися на ст. 97 СК України, яка визначає правовий режим майна.

Перш за все необхідно звернути увагу насудову практику, яка існує в нашій державі з приводу цих правовідносин, а самевідносно шлюбного договору Верховний суд України у своїй Постанові від 28 січня2015 року по  справі № 6-230цс 14 вказавна наступне:

«Згідно з частинами першою, дев'ятою статті7 СК України сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншиминормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності тарозумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейнихвідносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливістьурегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межідоговірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість неповинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадамсуспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативнінорми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбнийдоговір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СКУкраїни у випадках договірного регулювання сімейних відносин повиннізастосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, атакож глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення,зміни і розірвання.

Так, частина третя статті 6 ЦК Українипередбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актівцивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд,надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі нормизаконодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунківвласні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно достатей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права навласний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (абоутриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити змістдоговору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасникадоговору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином сторони не можуть на власнийрозсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1)        існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2)        заборона випливає із змісту акта законодавства;

3)        така домовленість суперечитьсуті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦКУкраїни при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СКУкраїни, статей 203, 215 ЦК України підставоюнедійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною(сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не можесуперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 

2) волевиявлення кожного із подружжя приукладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішнійволі;

3) шлюбний договір має бути спрямований нареальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіряючи доводи заяви щодо правомірностівизнання сторонами у шлюбному договорі факту проживання однією сім’єю безреєстрації шлюбу та поширення на майно, набуте ними у цей період, режимуспільної сумісної власності майна необхідно зазначити наступне.

Норми СК України у статтях 57, 60, 61, напідставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципинормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їммайна, згідно з якими:

1) майно набуте подружжям за час шлюбуналежить їм на праві спільної сумісної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя дошлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СКУкраїни вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речейіндивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власностіподружжя.

З метою збереження балансу інтересівподружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності та справедливості,СК України містить винятки із загального правила, зокрема, у статті 62 цьогоКодексу.

На  майно, набуте чоловіком та жінкою, які неперебувають у шлюбі між собою або з іншою особою, під час спільного проживанняоднією сім'єю також поширюється режим спільного сумісного майна подружжя таположення глави  8 СК України, якщо іншене встановлено письмовим договором між ними (стаття 74 СК України).

Таким чином, поряд із нормативнимрегулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однієюсім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі)щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу, закон передбачає договірнерулювання цих правовідносин.

Більш детальна регламентація договірногорегулювання відносин між подружжям викладена у статті 64 СК України. У частиніпершій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорівміж собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіхдоговорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистоюприватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісноївласності подружжя.

При цьому у частині другій статті 64 СКУкраїни сформульована норма, яка дозволяє укладати між дружиною та чоловікомдоговори про відчуження одним із них на користь іншого своєї частки у правіспільної сумісної власності, в тому числі і нерухомості, без виділу своєїчастки та оформлення  права власності.

Окремим видом договірного регулюваннясімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі 10 СК України (статті92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбногодоговору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначаєїхні майнові права та обов’язки.

У частинах четвертій, п’ятій статті 93 СКУкраїни містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору:

по-перше, договір не повинен ставити одногоіз подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно іззаконодавством;

по-друге, за шлюбним договором не можепередаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, правона яке підлягає державній реєстрації.

Категорія "надзвичайно невигіднематеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України,має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частинитретьої статті 10 ЦПК України».

Примітка: "надзвичайно невигідне матеріальне становище" одного зподружжя визначне у шлюбному договорі, підлягає доведенню у суді в рамкахсудового провадження  на підставі наявнихта допустимих доказів.

Норма статті 97 СК України надає подружжюправо визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи підчас шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Такимчином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять забороничи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонамиправового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідністьшлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦКУкраїни є правильним.

Сформована правова позиція Верховного судуУкраїни  (у справі № 6-230 цс14):

«Поряд із нормативним регулюваннямправовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю, але неперебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна,набутого до шлюбу чи за час шлюбу (статті 57, 60, 61, 62 СК України) закон устаттях 7, 8, 9, 64, 74, 93-97 СК України передбачає можливість договірногорегулювання цих правовідносин.

Норма статті 97 СК України надає подружжюправо визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи підчас шлюбу, та не містить заборон або обмежень цього права.

Встановивши, що правовідносини сторін таправовий режим спірного майна урегульовано сторонами в шлюбному договорі, судобґрунтовано, виходячи з принципу свободи договору (стаття 8 СК України, статті6, 627 ЦК України) застосував до цих правовідносин норми шлюбного договору, ане загальні норми СК України».

 Висновок: З урахуванням викладеного правова спільнота вважає, що укладання«шлюбного договору» між майбутнім та або діючим подружжям є більш ніждоцільним…

Для тих хто сумнівається та вважає, що самеїх подружжя ніколи не буди робити поділ «чашок та ложок», можу дати настановуабо параду…а саме див. ст. 92 СК України, яка встановлює, що шлюбний договірможе бути укладений вже чоловіком та жінкою, які вже уклали шлюб та є однієюланкою суспільства, а отже після декількох років шлюбу питання або сумніви щодоукладання шлюбного договору зводяться на нівець … але все одно,  вирішувати питання про доцільність таактуальність укладання «шлюбного договору» між подружжям, належить  виключно ВАМ!!!