"Біла книга" інтернету. Як Британія протидіє онлайн загрозам

Сьогодні вже майже ніхто не сумнівається, що інтернет має бути врегульованим. Втім, відкритим залишається питання найкращої моделі його регламентування.

Однозначно вона має відповідати викликам сьогодення і захищати права користувачів від незаконного контенту, однак не порушуючи при цьому таких основоположних прав як право на свободу вираження, право на приватність, право на захист персональних даних тощо. 

Чи не найпалкіші дебати точаться стосовно регулювання онлайн платформ і сервісів, за допомогою яких люди діляться інформацією та знаходять контент, створений іншими користувачами, спілкуються між собою. Очевидно, що подібні дискусії варто вести, спираючись на існуючий досвід сусідніх країн. Такі держави як Німеччина та Франція вже стали на шлях часткового регламентування діяльності онлайн платформ. В Європейському Союзі в 2018 році опубліковано План дій проти дезінформації. Окрім цього, в ЄС пропонується ввести положення, які б дозволяли видаляти контент, пов'язаний з тероризмом, з соціальних медіа-платформ та сайтів з обміну відео, чи унеможливлювати доступ до нього. 

Не залишається осторонь цих важливих процесів і Великобританія. У квітні минулого року Уряд цієї держави підготував і опублікував своє бачення моделі регулювання Всесвітньої мережі – Online Harms White Paper. Яка ж правова природа White Papers? Необхідно зазначити, що вони не є ні законами, ні їх офіційними проектами, які подаються до парламенту. Це програмні документи, що розробляються Урядом і в яких викладені його пропозиції щодо майбутнього законодавства, основа для подальших обговорень із зацікавленими особами або особами чиї інтереси зачіпаються зазначеними документами. Вони нерідко включають положення, які в майбутньому будуть міститися в законопроекті, поданому на розгляд парламенту Великобританії і, фактично, є останнім етапом, який проходить документ перед тим як стати проектом закону. 

Повертаючись до Online Harms White Paper, варто відзначити, що очевидною є не лише ґрунтовність зазначеного документу, а й прагнення Уряду знайти найбільш дієвий механізм регулювання онлайн простору – цієї абсолютно нової для суспільства сфери. Про це свідчить не лише кількість різноманітних досліджень та статистичних даних на які спиралися автори проекту при його підготовці, а й те, як представники індустрії та суспільства брали участь в обговоренні документу. Так, Online Harms White Paper був опублікований в квітні 2019 року. Окрім викладення своїх пропозицій щодо регулювання онлайн простору, Уряд поставив 18 питань, вирішення яких сприяло б вдосконаленню документа. Відповіді на питання могли запропонувати будь-які фізичні особи та організації через онлайн форму, електронну чи звичайну пошту протягом 12 тижнів – з 8 квітня по 1 липня 2019 року. Коментарі та пропозиції усіх учасників обговорення були опрацьовані і викладені у відповіді Уряду, опублікованій 12 лютого 2020 року. Цікаво, що був проведений аналіз не лише відповідей, а й самих респондентів, а їх було більше 2400 (зокрема, були проаналізовані вік осіб, їх стать, етнічне походження тощо). Британський Уряд не зупинився на збиранні думок і протягом 12 тижнів опитування провів більше 100 зустрічей з організаціями, чиї інтереси можуть зачіпатися Online Harms White Paper, зокрема з організаціями у сфері технологій, ігрової індустрії, торгівлі, з представниками наукових кіл, регуляторів, громадськості, регіональними органами влади. Окрім цього, положення документу були обговорені з міжнародними партнерами. 

Головною метою Online Harms White Paper є подолання низки проблем та загроз, які несе в собі контент, пов’язаний, зокрема, з сексуальною експлуатацією та насиллям над дітьми, терористичною діяльністю, онлайн булінгом, дезінформацією, неналежним використанням технологій штучного інтелекту, заохоченням до насилля, жорстокості, скалічення, самогубства тощо. Якщо дуже коротко, то для їх подолання пропонується надати незалежному регулятору досить широкі повноваження по притягненню порушників до відповідальності, зокрема, накладення штрафів, а в певних випадках і настання кримінальної відповідальності для керівництва компаній, блокування ресурсів провайдерами інтернет сервісів. Крім того, висловлено пропозицію розробити та прийняти кодекси поведінки для технологічних компаній, які останні повинні будуть прийняти, щоб продемонструвати, що вони виконують свій обов’язок піклуватися про користувачів (в зазначених кодексах будуть описані системи, процедури, технології та інвестиції, зокрема, кадрове забезпечення, навчання та підтримка модераторів-людей), а також запровадити ряд не правових заходів (наприклад, освітні кампанії з питань цифрової обізнаності тощо). 

В документі є багато ідей, які заслуговують на увагу. Втім в цьому матеріалі ми зупинимось на пропозиціях щодо регулювання дезінформації, оскільки наразі це питання є одним з найактуальніших для України. Online Harms White Paper відносить дезінформацію до понять з недостатньо чітко визначеними дефініціями. В самому документі під цим терміном розуміється інформація, яка створюється або розповсюджується для умисного введення в оману; метою таких дій можуть бути нанесення шкоди або отримання особистої, політичної або фінансової вигоди. Online Harms White Paper розмежовує два поняття – «дезінформація» (disinformation) та «недостовірна інформація» (misinformation), за критерієм «умислу». Якщо онлайн дезінформація означає поширення неправдивої інформації з метою умисного введення в оману, то недостовірна інформація є ненавмисним поширенням неправдивої інформації. В документі підкреслюється й вплив штучного інтелекту на створення фейкового контенту, який важко розпізнати як людям, так і алгоритмам (технології створення т. з. «діпфейків» (deepfakes). 

Відповідно до Online Harms White Paper, ініціативи, які компанії вивчають для боротьби з поширенням дезінформації, включають в себе умови використання послуг, що вимагають від користувачів не спотворювати свою особистість в соціальних медіа з метою поширення чи посилення дезінформації; інструменти для повідомлення про підозрілі, фейкові чи спамові облікові записи на деяких соціальних платформах; використання автоматизованих технологій штучного інтелекту для виявлення та видалення фейкових та спамових облікових записів; співпрацю між платформами та незалежними сервісами з перевірки фактів; інструменти для забезпечення користувачів більшим контекстом щодо контенту, який вони бачать на платформах, включаючи підвищення прозорості походження політичної та виборчої реклами. 

Вочевидь цих заходів вже замало для належного захисту прав та інтересів користувачів. У зв’язку з цим, Уряд Великобританії пропонує запровадити нові обов’язки як для компаній, так і для незалежного регулятора. 

Відтак, Online Harms White Paper передбачає, що компанії матимуть новий законодавчо закріплений «обов’язок піклування», що змусить їх бути більш відповідальними за безпеку користувачів та усувати шкоду, спричинену контентом або діяльністю на їх сервісах. В контексті дезінформації це означатиме, що компанії повинні будуть застосовувати пропорційні і проактивні заходи, щоб допомогти користувачам зрозуміти природу й надійність отримуваної інформації для мінімізації поширення оманливої та шкідливої дезінформації, а також збільшити доступність достовірного і різноманітного новинного контенту. Компанії повинні будуть гарантувати, що алгоритми, які обирають контент, не мають перекосів в бік екстремістських та ненадійних матеріалів в прагненні до стійкого залучення користувачів. Окрім цього, Уряд розглядає пропозицію щодо накладення обов’язку із забезпечення якісних новин на онлайн платформах, базуючись на дослідженні «Стабільне майбутнє журналістики». Зокрема, у дослідженні зазначається, що Уряд має покласти на найбільші онлайн платформи обов’язок покращити розуміння їх користувачами походження новинної статті і надійності її джерела. В Online Harms White Paper зазначено, що відповідні заходи будуть прийматися де це буде можливим. 

Регулятору ж пропонується передбачити в кодексі практики цілий ряд положень, а саме: заходи, які компанії повинні включити до своїх умов надання послуг для того, щоб було чітко зрозуміло, що саме становить дезінформацію, якими є очікування їх користувачів і якими є штрафи за порушення цих умов надання послуг; кроки, які компанії мають зробити стосовно користувачів, які умисно спотворюють свою особистість для поширення чи посилення дезінформації; обов’язок робити менш помітним для користувачів контент, який оспорюється авторитетними сервісами з перевірки фактів; необхідність використання сервісів з перевірки фактів, зокрема під час виборчих періодів; заохочення авторитетних новинних ресурсів; заохочення різноманітного новинного контенту, протидію «ехо-камерам» в яких люди піддаються впливу інформації, що посилює їх вже існуючі думки; забезпечити користувачам розуміння того, коли вони мають справу з автоматичними обліковими записами унеможливити зловживання автоматичним поширенням контенту; посилення прозорості політичної реклами; створення компаніями процедур повідомлення для забезпечення користувачів можливістю легкого інформування  про контент, який на їх думку, є неправдивим, що дозволить останнім зрозуміти які кроки були зроблені і чому; процедури для публікації даних, які дозволять суспільству оцінити загальну ефективність дій, що здійснюють компанії, і підтримати дослідження природи діяльності з дезінформування онлайн; заходи, які мають вчинити сервіси для моніторингу та оцінки ефективності їх процесів боротьби з дезінформацією, і відповідної адаптації процесів. 

Уряд підкреслив, що кодекс практики, який стосується дезінформації, дозволить зосередитись на захисті користувачів від шкоди, а не на визначенні того що є правдою, а що – ні. Тому планується активна взаємодія між Урядом та регулятором і суспільством, індустрією та іншими групами для забезпечення максимальної ефективності їх дій в протидії дезінформації, але із збереженням свободи слова в онлайн просторі. 

Власне, одним з яскравих прикладів їх взаємодії та пошуку консенсусу зі спірних питань є вироблення підходів до визначення заходів відповідальності за поширення шкідливого контенту. Так, у своїй відповіді Уряд підсумував, що найбільше занепокоєння викликала пропозиція введення відповідальності стосовно старшого керівництва компаній, оскільки вони можуть бути невиправдано оштрафовані за контент третіх сторін, які не постраждали від санкцій. В ході обговорень з представниками індустрії була підкреслена небезпека потенційного негативного впливу вказаного заходу на привабливість технологічної галузі Великобританії. Блокування провайдерами інтернет сервісів також викликало дискусії. В деяких випадках цей захід знайшов підтримку індустрії (наприклад, коли сайти засновуються виключно з незаконною метою), але остання наголошувала, що він має бути санкціонований лише як крайня міра після дотримання належної процедури і відповідно до правової основи. В той же час, було висловлено побоювання щодо ризиків для свободи вираження та потенційної небезпеки впливу цензури. 

Як це вплине на остаточну позицію Уряду ми дізнаємось вже цією весною, коли буде опублікована його повна відповідь на коментарі та пропозиції. І нехай документ викликає дискусії, зокрема в медіа спільноті, з Великобританії варто взяти приклад як потрібно підходити до питань правового регулювання, особливо нових для суспільства відносин. Сподіваємось, що такий ґрунтовний підхід буде застосовуватись і в Україні, адже якісне законодавство сприятиме розвитку не лише сфери медіа, а й усуненню багатьох загроз, зокрема і інформаційних, з якими останніми роками зіштовхнулась наша держава.