Вступники із зони окупації: українці чи "діти ворогів народу"
Україна розширила можливості вступу для дітей, які проживають на окупованій територій. І це порушило інше питання - а як ми сприймаємо людей, які живуть в окупації - українцями чи ворогами
Набагато простіше, ніж вирішувати складну проблему – взяти і поділити українців на "своїх" і "чужих" лінією зіткнення. І вже не важливо скільки років українцеві з того боку, до нього завжди може бути застосований сталінський термін «член сім’ї ворога народу». Лише за ознакою проживання.
Сьогодні ми дискутуємо щодо того чи надавати дітям з тих територій інші (не пільгові) умови для вступу. І все, в нашій уяві сюди вже натовпом їдуть діти «ополченців» забирати місця у наших дітей.
Відповідь на питання вчити чи не вчити дітей з окупації лежить у питанні – з ким ми воюємо? Тобто, хто наш ворог? Росія чи «донбаський народ»? Але є ще один розріз цього питання. А до кого ми звертаємось? До виборця чи до українця? Бо порядок денний виборця – це об’єднати свою маленьку групу. Порядок денний для українця – об’єднати свою країну.
Я бачу бажання деяких політичних сил утримати свій ядерний електорат подібним хейтерством. Та такий підхід точно не відповідає національним інтересам, в яких ми визнаємо ворогом Росію, а не т.зв "республіки" і "донбаський народ", в яких війна є міждержавною, а не громадянською.
Не зважаючи на спроби, ми все таки не змогли захистити українців в окупації від російської агресії. Але хіба можна робити їх ворогами через те, що вони вимушені були адаптуватись до умов окупації, бо держава не виконала свою функцію? До речі і не створила адекватні можливості для переселення на контрольовану нами територію
Третє - що стосується колаборації і зрадництва з того боку, у мене виникають паралелі з ІІ Світовою, коли радянська армія поверталась в Україну - у села і вішала/розстрілювала старост, мета яких була організація життєдіяльності села. Або - як після звільнення Радянський Союз депортував цілі народи. Тільки ми тепер засуджуємо політику Сталіна, але готові застосувати цю ж практику щодо окупованих українців у Донбасі та Криму.
У той же час нас є потужне (так, я боюсь цього слова, але вони потужні) політичне крило терористичної організації «Російська Федерація», яка приймала українську присягу, отримує українську зарплату і виступає від імені українського парламенту. І їм нічого не можна зробити. Хоча умови у них (та їхніх поплічників) і умови тих, хто живе в окупації - зовсім різні. Зрадники тут - мотивовані російськими грошима (у тому числі й через проросійські ЗМІ), колаборація там – частіше страхом та безвихіддю. Я вважаю, що питання дискусійне, - "де межа зрадництва". І однозначно можна говорити лише про одну категорію, яка має бути засуджена після війни – тих, хто вчиняв військові злочини. Але точно не про тих, чиї сусіди могли брати участь у військових діях проти України. Чи не про тих, які працювали у лікарнях та соцслужбах.
Четверте - ми часто мислимо з позиції жертви - ось приїдуть одиниці з проросійськими поглядами і будуть сіяти ці погляди у суспільство. А навіщо нам СБУ чи інші структури? Чому ми людей які їдуть звідти виключно як загрозу, а не як шанс проводити власну інформаційну лінію? В решті решт – вступають у виші діти у віці 17 років - коли ще не до кінця сформовані погляди. Якщо ми не здатні змінити їхні погляди в умовах вітчизняного інформаційного простору, - то це вже питання до нашої здатності взагалі захищати себе.
П’яте - люди з окупованих територій їдуть в Україну. Різних поглядів. Але проблема у тому, що їдуть не лише абітурієнти. І абітурієнти/студенти складають малу частину. Я не розумію, чому ми зосередились саме на дітях? Чому ми шукаємо ворогів серед них? І чому ми шукаємо лише ворогів?
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус вчора о 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак вчора о 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко вчора о 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський вчора о 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Воднева революція на колесах та чому Україні не можна залишатися осторонь? Олексій Гнатенко 26.06.2025 12:15
- Ризики Закону про множинне громадянство Андрій Хомич 26.06.2025 10:57
- Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України Дмитро Зенкін 25.06.2025 13:10
- Товарознавча експертиза у справах про недостовірне декларування Віктор Худоченко 25.06.2025 13:00
- Симуляція безпеки: таблички замість життя. Троянди – на бюджеті. Люди – на підлозі Дана Ярова 25.06.2025 12:36
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві Тетяна Бойко 25.06.2025 09:30
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій 1633
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 449
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 436
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 89
- Реформа "турботи" 83
-
"Гра в кальмара 3": ексклюзив LIGA.net з режисером і зірками шоу про фінал, конфлікти і продовження
Життя 18535
-
Дратують фото з моря: чому чужі Instagram-відпустки викликають заздрість і чи це нормально
Життя 12107
-
Чому жінки після 40 йдуть з сім’ї, а чоловіки купують мотоцикли: правда про кризу середнього віку
Життя 9710
-
Ці продукти любить ваш шлунок та кишківник. Розбираємо популярні поради з мережі
Життя 6688
-
У застосунку Alliance з’явилась функція міжнародних P2P-переказів
Новини компаній 6344