Задоволення інтересів аграрних олігархів дорого коштуватиме громадянам країни

Податкова політика.

Міністр фінансів Сергій Марченко днями з пафосом заявив про черговий успіх своєї діяльності. Приводом для такого твердження стало ухвалення Верховною Радою у другому читанні законопроекту № 3656.

Цим законопроектом встановлюється ставка ПДВ у розмірі 14% (замість звичайної 20%) для ряду видів сільгосппродукції.

За твердженням Мінфіну: “Цей документ розроблено з метою:

• зменшення економічної ефективності «скруток» та схем ухилення від оподаткування ПДВ операцій із сільськогосподарською продукцією, що, усвою чергу має призвести до їх згортання;

• зменшення обсягів відшкодування ПДВ із бюджету експортерам такої с/г продукції, що зменшить навантаження на бюджет і ризики шахрайства з ПДВ;

• підтримки виробників с/г продукції, її переробників та експортерів.

Правда, у супровідних до законопроекту документах відсутнє обґрунтування, чому для аграріїв потрібно знижувати ставку ПДВ, чому її слід знижувати саме до такого розміру, чому саме на ті види продукції, які вказані в законопроекті, а не на інші?

Не вказано також, які компанії стануть ключовими бенефіціарами цієї пільги, немає розрахунків, як це вплине на обсяг податків, які вони сплачують до держбюджету, і, найголовніше — що отримає держава в результаті встановлення зниженої ставки?

Напевно, тому не вказано, що матимемо суттєве зниження надходжень до держбюджету. 

До законопроекту не представлено фінансово-економічне обґрунтування. Відповідно, невідомо, як прийняття законопроекту вплине на виконання держбюджету на 2021 рік. З урахуванням того, що ПДВ є головним бюджетоутворюючим податком, очевидно, що вплине негативно. 

Принаймні, за даними "Інституту аграрної економіки", внаслідок нижчої ставки ПДВ на сільгосппродукцію втрати держбюджету можуть сягнути 8,5 мільярда гривень у 2021 році. 

У супровідних документах до законопроекту сказано, що переробні підприємства зможуть заощадити 6% витрат при закупівлі продукції за рахунок менших податкових зобов'язань виробника, а стимули для оптимізації податкових зобов'язань (так звані «скрутки») зникнуть. Сподівання на зникнення «скруток» можуть виявитися далекими від реальності, але втрати держбюджету через зниження ставки ПДВ будуть точно. 

При цьому, всі ці розмови урядовців про боротьбу зі «скрутками» викликають лише саркастичне питання: “А припинити красти не пробували?” Бо не секрет, що всі зловживання з крадіжкою бюджетних коштів, пов'язаних зі «скрутками», можливі лише при забезпеченні відповідного супроводження цього з боку керівників податкової та митної служби і відповідного “даху” з боку правоохоронців. 

Розмови, що «переробні підприємства зможуть заощадити 6% витрат» теж не дуже щирі, бо заощадять конкретні приватні власники цих переробних підприємств, тим самим збільшивши свій прибуток. Вже безліч разів пояснював, що переробні підприємства повинні отримувати відстрочку сплати ПДВ на строк від 90 до 730 днів при придбанні сировини та напівфабрикатів, а не йти хибним шляхом зниження ставки ПДВ. 

Бо від цього постраждає держбюджет, тобто буде менше коштів для фінансування медицини, армії, освіти, спорту. 

І це в той час, як МВФ буквально змушував уряд зменшувати дефіцит держбюджету. Особливо показово, якщо не сказати “абсурдно”, що цей законопроект прийнятий наступного дня після ухвалення парламентом держбюджету на 2021 рік, яким це зниження ставки ПДВ та відповідне скорочення податкових надходжень не передбачено. 

Враховуючи, що цей законопроект суперечить попереднім домовленостям з МВФ, він може ще більше ускладнити переговори щодо отримання кредитів від наших міжнародних фінансових партнерів. 

У чинному меморандумі з МВФ Україною взято наступне зобов'язання: «Протягом програмного періоду ми будемо утримуватися від введення нових звільнень від сплати податків або податкових пільг (за винятком вже прийнятих звільнень, що застосовуються для витрат на охорону здоров'я, пов'язаних з COVID)». 

Таким чином, це рішення уряду та нардепів призведе до зниження надходжень до держбюджету і створить додаткові труднощі в отриманні кредитів від МВФ, які потрібні для компенсації дефіциту держбюджету. 

Не слід також забувати, що цей законопроект не відповідає Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, згідно з якою Україна зобов'язується наблизити своє законодавство до законодавства ЄС, у тому числі, в частині Директиви ЄС № 2006/112 / ЄС від 28.11.2006 про спільну систему ПДВ. Відповідно до цієї Директиви знижені ставки застосовуються тільки для товарів, призначених для безпосереднього споживання, а не для виробництва. У той же час законопроектом передбачено перелік товарів, на які пропонується встановити пільгову ставку (14%), які не є продуктами безпосереднього споживання. Йдеться про велику рогату худобу, свиней, пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, соєві боби, насіння льону, насіння ріпаку, насіння соняшнику, насіння та плоди інших олійних культур, цукровий буряк. Все це так звана проміжна продукція, яка підлягає переробці в кінцеву товарну продукцію. Тобто ніякого здешевлення продукції для населення не буде. Буде зростання прибутку агровиробників за рахунок зменшення податків для них. 

Для повноти картини потрібно врахувати, що в держбюджеті на 2021 рік передбачено дотації аграріям у розмірі 4,5 млрд. грн. (на 0,5 млрд. грн. більше, ніж у 2020 році). При цьому на підтримку промисловості не виділене взагалі нічого! 

Що означає ухвалення цього законопроекту? 

Очевидно, що йдеться прийняття відверто лобістського закону в інтересах великих та середніх агрохолдингів, які збагатяться, а держбюджет отримає чергові проблеми, а також ускладняться взаємини з МВФ та ЄС. 

Взагалі, протягом всіх років незалежності інтереси аграрного лобі завжди знаходили підтримку в уряді та парламенті. 

У той же час, коли йдеться про вітчизняну промисловість, у першу чергу переробну, яка страждає від високих тарифів природних монополістів і витісняється іноземними конкурентами, так відразу знаходиться безліч прихильників в уряді, парламенті, експертному середовищі, які наводитимуть тисячу аргументів для того, щоб не підтримувати вітчизняну промисловість. 

До речі, не секрет, що у вітчизняному істеблішменті та експертному середовищі є багато тих, хто щиро впевнений, що розвивати вітчизняну промисловість недоцільно та непереспективно, а тому потрібно дати пріоритетні можливості для розвитку сільському господарству. 

Хоча для всіх можновладців, політиків, експертів повинно бути аксіомою, що без розвинутого промислового сектору, з потужними переробними та наукоємними виробництвами, забезпечити стабільний розвиток та економічне процвітання країни неможливо.

Досвід провідних держав світу — в Європі, США та Азії — свідчить, в України немає іншого шляху до економічного відродження і підвищення добробуту населення, окрім як реалізацію послідовної політки сприяння розвитку промисловості та протекціонізму вітчизняних переробних підприємств. Зрозуміло, що цей протекціонізм можна і потрібно реалізовувати за допомогою тих інструментів економічної політики, які не суперечать нормам СОТ та Угоді про асоціацію між України та ЄС. 

Що ж до аграрного сектору, то аграрною, переважно сировинною, наддержавою Україна вже стала, з'явилися аграрні доларові мультимільйонери та мільярдери, от тільки рівень добробуту більшості населення від цього не зріс, навпаки — знизився. У тому числі, тому що знищується промисловість, швидкими темпами відбувається деіндустріалізація, наслідком чого стає примітивізація і деградація структури економіки, що веде до ще більшого соціального розшарування населення та зниження добробуту мільйонів українських громадян.

Тому цей примітивний лобізм на користь аграрних латифундистів, який реалізується всі роки української незалежності, варто нарешті припинити. 

Станом на 2 лютого 2021 року цей законопроект ще досі не підписаний Президентом Зе. Залишається лише сподіватися, якщо не він сам, то в його найближчому оточені є ті, хто розуміє всі негативні наслідки підписання та вступу в дію цього законопроекту.