Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України

Втрачаючи преференції, ми маємо стати більш прозорими та зрозумілими для наших партнерів

Рішення, про яке ще недавно говорили переважно інформовані інсайдери, набере чинності на початку червня. Європейський Союз скасує торгівельний безвіз для українських товарів, який діяв з 2022 року. Період ідилії завершився, настав час хірургічно точних рішень.

Проти України насправді зіграло кілька факторів, і кожен з вас може самостійно обрати, який з них є більш вагомим. Корупція та зловживання всередині нашої держави в умовах війни. Зловживання торгівельним безвізом в інтересах окремих «привілейованих» бізнесменів. Страхи європейських фермерів перед Україною як аграрним гігантом. Неефективність використання залізничних шляхів сполучення. Варіантів кілька, проте рішення Європейської Комісії виглядає логічним: у ЄС три роки дискримінували власні економічні інтереси, щоб допомогти Україні. Проте цей атракціон європейської щедрості та емпатії завершився. Далі буде важче. Часом – набагато важче.

Очевидно, що втрати українських експортерів будуть становити кілька мільярдів євро, постраждає і вітчизняний ВВП. Найбідніша на сьогодні країна Європи, яка зазнає щохвилинних (я, на жаль, не перебільшую) збитків в умовах російської агресії, втрачатиме преференції на ринках ЄС – найбільшого на сьогодні нашого торгівельного партнера. Цікаво, як це корелюється з оголошеним прагненням відкрити у червні 2025 року перший кластер «Основи» у переговорах про вступ України до Європейського Союзу? Не менш цікаво, чи збережеться на старті переговорного процесу тандем Україна – Молдова? Якщо наші сусіди підуть вперед, а ми залишимося на місці, це буде подарунок російській пропаганді. Зростання антиєвропейських настроїв нам також ні до чого.

Завжди погано виступати з позицій бідного родича, це очевидно. Проте, відповідаючи на питання «Хто винен?», я хотів би відзначити, що провину між собою розділяють холодні європейські бюрократи та неефективні українські державні менеджери. Наша держава не зуміла створити імідж України як відповідального, якісного, передбачуваного партнера, і тому за скасування торгівельного безвізу виступили не лише Франція та Угорщина, але і Польща – наш сусід та стратегічний партнер.

«Що робити?» - відповідь не проста, і ухвалювати рішення потрібно швидко. Враховуючи, що частину українського експорту, насамперед аграрну продукцію, ми перевозимо залізницею, нам необхідно інтенсифікувати її використання. Цифрові рішення для цього є, вони чекають політичної волі для реалізації. Втрачаючи преференції, маємо стати більш прозорими та зрозумілими для наших партнерів. Інакше проблеми у відносинах з ЄС будуть лише накопичуватися, а економічний потенціал України перетвориться на шагреневу шкіру.