Деякі питання відстрочення та розстрочення оплати судового збору

Щорічне зростання ставок судового збору призвело до істотного подорожчанняпослуг української Феміди. Складно однозначно сказати чи є вказане одним з чинників зменшеннякількості звернень до господарських судів, про що 03.02.2017 р. булопроінформовано в ході засідання пленуму ВГСУ. Втім пригадується, що саме зниженнярівня навантаження на суддів зі зростанням ставок судового збору було визначенояк одну з цілей відповідних законодавчих змін.

Систематичне підвищення розмірів судового збору, а також виключення з числа "пільговиків" органів державної влади та місцевого самоврядування, вельми актуалізувало дослідження інституту відстрочення або розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору.

Правове регулювання.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовийзбір» встановлено: «1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєюухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, алене довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. 2. Судможе зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі,зазначеній у частині першій цієї статті».

Роз’яснення цих норм вміщені до п. 3 Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питанняпрактики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Так,у пп. 3.1 цієї Постанови наголошено, що єдиною підставою для вчиненнягосподарським судом дій, зазначених у ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», є врахуванняним майнового стану сторін.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшенняабо звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішуєтьсясудом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи таобґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами напідтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судовогозбору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіхучасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) передзаконом і судом (п. 3 Інформаційноголиста ВГСУ від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практикизастосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями,внесеними згідно з Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII»).

Об’єкт дослідження.

З метою вивчення тенденцій застосування ст. 8 ЗУ «Про судовийзбір» ми звернулися до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень,взявши матеріали практики Господарськогосуду Одеської області (далі – ГСОО) за основу дослідження. Загалом вивчено 46 ухвал,прийнятих ГСОО протягом 2016 р., з вищевизначених питань, з яких:

15 ухвал про повне або часткове задоволення відповідного прохання;

31 ухвала про відмову у задоволенні відповідних клопотань.

Крім цього, нами вибірково проаналізовано матеріали практики Одеськогоапеляційного господарського суду (далі за текстом – ОАГС) та ВГСУ.

Аналіз судових актів про відмову взадоволенні клопотань свідчить про наступне.

Часто суди відмовляють в задоволенні відповіднихклопотань з огляду на недоведеністьобставин, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору(ухвала ГСОО від 18.01.2016 р. у справі №916/116/16, ухвала ГСОО від 18.01.2016р. у справі №916/113/16, ухвала ГСОО від 26.10.2016 р. у справі №916/2503/16 таін.).

Крім того, численною є практика відмови в задоволенні відповідних заяв зпосиланням на те, що рішення про відстрочення або розстрочення сплати судовогозбору, зменшення або звільнення від його сплати є правом суду, а не його обов’язком, яке реалізується в кожномуконкретному випадку залежно від обставин справи.

Так, ухвалою ГСОО від 05.09.2016 р. посправі№915/930/16 відмовлено взадоволенні клопотання ТОВ «БІОНА ГРУПП» про звільнення від сплати судовогозбору, позовну заявуповернуто. У зазначеній справі ТОВ «БІОНА ГРУПП» пред’явило позов до ПАТ «МАРФІН БАНК» простягнення, і просило звільнити його від сплати судового збору з огляду наскрутне матеріальне становище.

ПостановоюОАГС від 04.10.2016 р. вказануухвалу ГСОО залишено без змін та зазначено, що відстрочення скаржнику сплатисудового збору може мати місце занаявності виключних обставин, які свідчать про об’єктивну неможливість сплатитисудовий збір під час подання позову у зв’язку з важким майновим станомсторони. Крім того, ОАГС погодився з місцевим господарським судом, що позивачемне доведено обставин свого складного фінансового становища, які свідчать пронеможливість або утруднюють сплату судового збору, а суду не надано документівфінансово-господарської звітності підприємства, які містять відомості про станактивів та пасивів суб’єкта господарювання, не надано довідки про кількістьрахунків підприємства та обіг коштів на цих рахунках. Окрім цього, в матеріалахсправи відсутні докази про відсутність зареєстрованого на ТОВ «БІОНА ГРУПП»рухомого та нерухомого майна.

Левова частка судових рішень ухвалюється з посиланням на те, що обмежене фінансування бюджетної установиабо відсутність фінансування витрат зі сплати судового збору не є підставою длязвільнення від його сплати.

Так, ухвалою ГСОО від 15.06.2016 р.у справі №916/1586/16 відмовлено в задоволенні клопотання Білгород-Дністровськогооб’єднаного управління ПФУ Одеської області (нижче – Управління ПФУ) прозвільнення від сплати судового збору. Позовну заяву повернуто. Суд зазначив, що оскільки статтею 129Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіхучасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органівдержавної влади, то самі лише обставини, пов’язані з фінансуванням установи чиорганізації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів,призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою длязвільнення від такої сплати.

Ухвалу ГСОО по цій справі №916/1586/16 залишено беззмін постановоюОАГС від 19.07.2016 р., в якій наголошено:«Управлінням до позовної заяви не додано доказів (зокрема, кошторису видатківна 2016 р., на який Управління посилається в апеляційній скарзі) напідтвердження відсутності у бюджеті пенсійного фонду коштів на таку категоріювитрат як сплата судового збору». Таким чином ОАГС звернув додаткову увагу нанедоведеність прохання позивача.

Однак, ОАГС також зазначив, що «звільнення сторони усправі від сплати судового збору є у будь-якому випадку правом господарськогосуду, а не безумовним обов’язком, і чинне законодавство ніяких протилежнихзастережень з цього приводу не містить. Відтак, відмова суду у задоволенніклопотання (якщо сторона не має пільг щодо сплати судового збору, відповідно дост. 5 ЗУ «Про судовий збір») не може бути підставою для скасування відповідногопроцесуального документу господарського суду». Клопотання УправлінняПФУ про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги напопередні судові рішення було відхилене і ухвалою ВГСУ від 31.10.2016 р.

Разом з тим, визначена справа №916/1586/16особливо цікава висновками, наведеними вухвалі ОАГС від 04.07.2016 р., якою булоприйнято до провадження апеляційну скаргуУправління ПФУ на ухвалу ГСОО про повернення позовноїзаяви. Апеляційний суд за власною ініціативною відстрочив скаржнику сплатусудового збору до прийняття постанови та вказав, що «судові витрати неповинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їхмайнового стану та ніхто не може бути обмежений у праві захисту своїх інтересівв суді». Втім, зазначений випадок є скоріше поодиноким винятком, аніж тенденцією.

Схожий (з попередньою справою) сценарій відхилення на всіх рівнях (ГСОО,ОАГС і ВГСУ) заяви Управління ПФУ в Київському районі м. Одеса про звільненнявід сплати судового збору повторений у справі №916/1746/16.

У розрізі складу Господарського суду Одеської області, який за досліджуваний період (2016 рік) відмовляв у задоволенні відповідних клопотань, маємо наступні дані:

Аналіз практики повного абочасткового задоволення клопотань.

ГСОО протягом досліджуваного періоду винесено 15 ухвал, які досить умовно можна поділити на такі групи:

7 ухвал – з підстав відсутності кошторисних видатків та відсутностібюджетних асигнувань для сплати судового збору у позивача – органу державноївлади чи органу місцевого самоврядування;

2 ухвали – з підстав відкриття ліквідаційної процедуривідносно позивача та оголошення його банкрутом (однією з цих ухвал судовий збірбуло зменшено);

6 ухвал – не містять розлогого обґрунтування прийняття судомвідповідного рішення.

У розрізі складу ГСОО,який частково або повністю задовольняввідповідні клопотання, маємо наступні дані:

Так, ухвалою ГСОО від 12.01.2016 р.по справі № 916/52/16 задоволенозаяву РВ ФДМУ по Тернопільській області та відстрочено сплату судового збору доприйняття рішення у справі. Позивач надавсуду докази сплати судового збору частково – в сумі 977,92 грн., а у позовівиклав заяву про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення, якуобґрунтовано тим, що позивач повністю фінансується з Держбюджету України іздійснює видатки лише у відповідності до Інструкції щодо застосуванняекономічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністрафінансів України від 21.06.2012 р. №754. За кодом 2800 «Інші поточні видатки»здійснюється сплата судового збору.

У відповідності до кошторису позивача на 2015 р. видаткидля сплати судового збору передбачались в сумі 8000 грн., але, з врахуванням щей того, що за даний позов позивач сплатив 977,92 грн. судового збору,відповідні кошти повністю використані. На підтвердження відсутності кошториснихвидатків позивач додатково надав довідку ГУ ДКСУ у Тернопільській області щодовідсутності кошторисних призначень на сплату судового збору. З огляду на поданідокументи, суд відстрочив позивачу сплату частину судового збору в сумі 240,08 грн.

Подібні обставини (відсутністьвидатків на оплату судового збору на початку календарного року, поважністьнесвоєчасного затвердження нового кошторису видатків з огляду на бюджетніпроцеси, і т. п.) стали також підставами для винесення ухвали ГСОО від 25.01.2016 р. у справі№916/154/16 та ухвали ГСООвід 01.02.2016 р. у справі№916/218/16(про задоволення заяв Одеської міської ради та відстрочення позивачу сплатисудового збору), ухвали ГСОО від11.02.2016 р. у справі№916/279/16(про задоволення заяви Одеського обласного територіального відділення АМКУ).

Ухвалою ГСОО від 25.04.2016 р. у справі №916/1063/16 за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Творчої художньої студії "Спілка чотирьох" (про виселення) судом частково задоволено клопотання та відстрочено сплату судового збору. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на відсутність видатків на сплату органом прокуратури судового збору.

У свою чергу, ухвалою ГСОО від18.04.2016 р. задоволено заяву ТОВ «КЕПСТАР ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД» про відстроченнясплати судового збору у справі №916/988/16за позовом про стягнення 27000,00 грн. Суд дійшов до висновку прообґрунтованість відповідного клопотання позивача з огляду на те, що зматеріалів вбачається відсутність залишку грошових коштів на рахунках позивача,так як останній є банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою ГСОО від 16.06.2016 р. задоволено заяву Спільного українсько-англійського підприємства (ТОВ)«КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» (в особі ліквідатора – арбітражного керуючого) тазменшено йому розмір судового збору до 200,00 грн. у справі №916/1588/16 за позовом до ТОВ «ГРАДОКС» про стягненнямайнового внеску в розмірі 4501028,84 грн.

Судом прийнято до уваги, що постановою ГСОО від 27.04.2016 р. підприємство «КОНКОРДІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Суд визнаввмотивованими посилання позивача на те, що сума судового збору у розмірі 67515,50грн. є значною для банкрута, оскільки він перебуває у стані надкритичноїплатоспроможності, у зв’язку з чим до нього і застосовані заходи, передбачені врамках справи про банкрутство. На підтвердження викладеного додано баланспідприємства-позивача, з якого вбачається, що всього за розділом 2 «оборотніактиви» наявні грошові кошти в розмірі 200 грн.

Узагальнюючі висновки зарезультатами дослідження:

1. Законодавство та судова практика оперують оціночними категоріями «майновийстан» та «винятковість обставинмайнового стану». Єдність (однаковість)підходів до застосування ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» відсутня.

Разом з тим, така однаковість в значній мірі загалом неможливаз огляду на відсутність чітких критеріїв, які можливо закласти в законодавствов якості регулювання інституту відстрочення або розстрочення сплатисудового збору, зменшення або звільнення від його сплати.

2. Відстрочення або розстрочення сплатисудового збору, зменшення або звільнення від його сплати є у будь-якому випадку правом господарськогосуду, а не обов’язком.

3.[Теоретична] можливість задоволення відповідного клопотання [на практиці]залежить, переважно та передусім, відсуддівського розсуду того складу суду, на який справа буде розподіленавідповідно до автоматизованої системи документообігу суду.

Поряд з цим, ключове значення має належність тадопустимість доказів, якими заявник обґрунтовує своє клопотання. За відсутностіпослідовної, чіткої та повної доказової бази, зрозумілого пояснення обставин,якими заявник обґрунтовує винятковість свого майнового стану, розраховувати назадоволення відповідного клопотання в будь-якому випадку буде неможливо.

4. Ініціюванняапеляційного та касаційного оскарження ухвал про відмову в задоволеннівідповідних клопотань заявників та повернення позовних заяв позбавлене будь-якогосенсу.

Висловлюючи свою думку, наголошуємо. За існуючого стану економічнихвідносин господарським судам, занаявності достатніх підстав вважати, що учасник господарських відносин дійсномає складний майновий стан, а судові витрати є перешкодою на шляху до отриманняним судового захисту, слід частішенадавати доступ до правосуддя шляхом відстрочення або розстрочення оплатисудового збору. Протилежна позиція зумовлюєілюзорність права на судовий захист, особливо для значної кількості суб'єктів малого тасереднього підприємництва.