Хто вбив Андрія Портнова?

Попри десятирічну війну гучні політичні вбивства є для України річчю екстраординарною. А це означає, що вбивство Андрія Портнова не кінець історії, а, скоріше, її початок

У багатьох людей в Україні з Андрієм Володимировичем Портновим є своя історія. Більшість цих історій, звісно, погані, бо Андрій Володимирович не був і не планував бути хорошою людиною до тих, кого він ненавидів. А ненавидів він все, що стосується України вільної від "рішалова" та меркантильного контролю над долями інших людей.

Думаю, що секрет такої поведінки знаходиться в дитинстві Андрія Володимировича, яке розпочалося навіть не в Луганську, а у Ворошиловграді, який ми можемо відчути через бурхливий одноіменний роман нашого сучасника Сергія Жадана. Можливо, Андрій Володимирович був підданий сексуальному розтлінню, або сімейному насильству... Так чи інакше - мають бути причини для характеру його поведінки та нестримної жаги використовувати свій непересічний інтелект на службу тотальному злу, яке, у свою чергу, проявляло щодо нього тотальну лояльність, як і він до нього.

Повідомлення, скріншот якого я розмістив на початку цієї публікації, було надіслано в той час, коли я мав необережність анонсувати чергову (вже четверту) серію мого розслідування 1 липня 2020 року про вміст зламаної електронної скриньки Бориса Яковича Рапопорта, який був одним з ключових співробітників Адміністрації Президента Російської Федерації та займався політичними процесами в РФ та в країнах СНД під кураторством з боку Владислава Суркова. Так вийшло, що Андрій Портнов надсилав Рапопорту електронні листи з пропозиціями проектів, які могли бути вигідні для Кремля. Наприклад, використання підконтрольних депутатів для того, щоб надавати до Міднародного кримінального суду спеціально підготовлені однобокі матеріали про трагедію 2 травня 2014 року в Одесі.

Андрій Портнов писав Рапопорту з електронної скриньки [email protected] під псевдонімом "рашидович казбек". Розслідувачі Центру "Миротворець", які опублікували свої матеріали так само 1 липня 2020 року, відмітили, що стаціонарний телефон 411-21-48  (цифри якого використовувалися в електронній пошті "рашидовича казбека"), встановлено на Оболоні за адресою: вул. Маршала Тимошенко, буд. 13/А, кв. 186. Цей номер телефону, за даними з відкритих джерел, належить особі на ім’я Портнова Т.В. (архів).

Таким чином, стало достеменно відомо, що Андрій Портнов безпосередньо спілкується з російською стороною, пропонуючи їм співпрацю в процесі дестабілізації України та ведення проти України гібридної війни. Іншими словами, Портнов здійснив дії, які мають ознаки державної зради. В подальшому, різні журналісти проводили численні розслідування, знаходячи побічні підтвердження цій гіпотезі. 

Однак, наскільки відомо, Андрій Володимирович так і не став фігурантом кримінальної справи про державну зраду. А, якщо і став, то ніякої перспективи така справа не отримала, як і публікації вашого покірного слуги, разом з розслідувачами "Миротворця", "Схем", "Liga.net" та інших платформ. Портнов залишався "сірим кардиналом" для багатьох процесів в Україні. І це стало доказом його непересічного інтелекту та управлінських спроможностей.

В березні 2019 року, напередодні виборів президента України, в інформаційному просторі з'явився досить дивний і криво зроблений сайт із супроводжуючим його телеграм-каналом "Ukrainian Papers". Веб-сайт та телеграм-канал розповсюджували дампи даних зі зламаних поштових скриньок ряду українських політиків, в тому числі, з числа оточення Петра Порошенка. Найбільш активну участь у розповсюдженні інформації з цього сайту взяли народний депутат Олександр Дубінський та його партнер Андрій Портнов.

Олександр Дубінський настільки поспішав виконати свою роль медіа-кіллера, що завантажив усі файли з дампів поштових скриньок на свій Google Disk. А тому, вивчаючи різні файли цих дампів можна було натрапити на посилання, за якими відкривалися картинки чи тексти прямо на Google Disk, який належав особі на ім'я Олександр Дубінський.

Портнов був ідейним ворогом, який діяв нахабно і затято. Він намагався "вкусити" кожного, хто йому не подобався. І тому, хвиля хейту навкого його скривавленого тіла 21 травня 2025 року стала його єдиною епітафією. Чи можемо ми радіти смерті ідейного ворога? Поза всяким сумнівом. Однак, правда і в тому, що маючи важелі та гроші, Портнов продовжував використовувати правові, юридичні та медійні інструменти проти своїх опонентів. Щоправда, з можливістю контролю українських судів та окремих ключових посадових осіб України - це було дуже просто. Так чи інакше, не насильство було головною зброєю Портнова. 

Зрозумійте правильно - зловтішання навколо його смерті можна назвати "виправданим" для багатьох українців, яких Портнов змусив страждати. Однак, використання вогнепальної зброї проти опонента - це те, що зробив Володимир Путін проти України, не будучи здатним нічого вдіяти з її демократичним розвитком. Портнов щиро ненавидів "порохоботів", "соросят" і робив усе можливе, щоб знищити Сергія Стерненка. Однак, він використовував для цього інструменти, що були абсолютним злом, і при цьому не використовували фізичне насильство у більшості випадків. Тому, причини смерті Портнова варті розслідування і беземоційного аналітичного зважування та оцінки. 

Нещодавно, соратниці Андрія Портнова - Олені Петрівні Бережній, що відсвяткувала свій 68-ий день народження, - пощастило набагато більше. У грудні 2024 року Служба безпеки України домоглася судового вироку, згідно з яким Бережна сідає в тюрму на 14 років. У перші дні повномасштабного вторгнення Бережна робила все, щоб перша атака російської армії закінчилася успіхом.

Після смерті Ірини Бережної, яка була близькою до Портнова, її мати - Олена Бережна - стала вірним "штиком" портновської мережі та надавала активну підтримку від імені правозахисної громадської організації "Інститут правової політики та соціального захисту імені Бережної". Зокрема, вона створила маніпулятивний лист, що посол РФ при ООН Василь Небензя зачитав з трибуни Ради Безпеки ООН в перші дні вторгнення.

Усі згадані факти про те, що і оточення Андрія Портнова, і він сам постійно знаходилися у контакті з російською стороною та російськими спецслужбами, можуть свідчити про ознаки вчинення злочину "державна зрада". Іншими словами, він був вигідним російським спецслужбам, які могли використовувати його для спроб дестабілізації України зсередини.

Так, наприклад, факти про біографію Алли Валентинівни Басалаєвої, що очолила Державну аудиторську службу України, говорять про те, що її кар'єра отримала потужний поштовх після того, як вона стикнулася в одному з судових процесів з талановитим адвокатом і юристом Андрієм Володимировичем Портновим. Внаслідок цієї зустрічі вона стала суддею Дарницького районного суду, а потім потрапила до Центральної виборчої комісії.

Єдине, про що можна говорити абсолютно впевнено - до людей, яких Андрій Портнов вважав своїми ворогами, він ставився безжально і не заспокоювався доти, доки вони не знищував їх морально чи юридично. Такий підхід Портнова чудово ілюструє допис української журналістки, редакторки популярного видання "Лівий берег" Соні Кошкіної на Facebook. Це означає, що ворогів у Андрія Портнова було дуже багато. Але, я б хотів звернути вашу окрему увагу на одного з них.

17 травня 2012 року українське медіа "Дзеркало тижня" повідомило, що Член Вищої Ради Юстиції (ВРЮ) Андрій Портнов звернувся до ВРЮ з пропозицією звільнити суддю Баришівського районного суду Київської області Володимира Єрьоменка. У зверненні до ВРЮ Портнов зазначив, що суддя порушив присягу, засудивши за вбивство до умовного терміну ув'язнення Сергія Демішкана - сина голови «Укравтодору», члена Партії регіонів Володимира Демішкана.

Справа в тому, що станом на 2012-й рік Андрій Володимирович Портнов був радником Президента України Віктора Януковича та керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента. Особиста письмова заява на ВРЮ та особисті коментарі в медіа мають відношення не до судді Баришівського районного суду (контроль над яким Андрій Портнов міг забезпечити і іншими способами, враховуючи можливості своєї посади).

Юридична атака Портнова була направлена на сім'ю Володимира Демішкана, який був, за словами Юрія Ніколова, "улюбленим мисливцем" Віктора Януковича та співзасновником мисливського клубу "Кедр", та дуже близьким другом і соратником віце-прем'єр-міністра України Володимира Сівковича, який також був фанатом полювання (і, навіть, одного зі своїх агентів називав "Охотнік", який, як виявилося, не є Андрієм Наумовим).

У квітні 2010 року віце-прем'єр Сівкович представляв Демішкана в якості губернатора Вінницької області. Однак, що є більш важливим, журналістка BIHUS.info Леся Іванова оприлюднила документи, в яких йдеться про те, що екс-помічник народного депутата Володимира Сівковича - Данило Гетманцев та його компанія "Jurimex" обслуговували і компанію "Укравтодор" і членів сім'ї Володимира Демішкана.

Отже, Портнов "наїхав" на Демішкана, який одночасно був близьким і до Януковича, і до Сівковича, вимагаючи від суддів, щоб вони переглянули занадто легкий вердикт суду, який засуджував Сергія Демішкана, сина голови "Укравтодору", тільки до умовного ув'язнення за умисне вбивство. Між тим, Сергій Демішкан фігурував у резонансній кримінальній справі, пов’язаній із вбивством директора авіакомпанії «Крунк» Василя Кривозуба у 2007 році. Мотивом злочину було прагнення заволодіти транспортним літаком Ан-26Б, який приносив стабільний дохід від здачі в оренду. Демішкан орендував цей літак у Кривозуба, а потім передавав його в суборенду, отримуючи прибуток на різниці тарифів.

Слід також обов'язково звернути увагу на той факт, що вбивство Кривозуба Сергієм Демішканом та його подільниками відбулося у листопаді 2007 року, дискусія щодо занадто "скромного" вироку почалася на початку 2012-го року, а Портнов та його соратники вирішили включитися у досягнення справедливості для невинно вбитого Василя Кривозуба та його рідних у квітні-травні 2012 року. Окрему цікавість представляє той факт, що сумнозвісний Анатолій Шарій почав писати атакуючі статті проти Сергія Демішкана ще на початку 2011-го року. А тепер він заявляє у соцмережах, що за вбивством Портнова, нібито, стоїть Україна.

Вже до кінця травня 2012 року суд відмінив занадто поблажливий вирок щодо Демішкана. Настільки ефективним було втручання Портнова. А результат щодо судді, який виніс поблажливий вирок вбивцям, було отримано лише в 2016 році, коли і Портнов, і Сівкович, і Демішкан вже давно були на території Російської Федерації.

Такі широкі розбіжності в часі говорять про те, що Андрій Володимирович Портнов зацікавився справою не через природню тягу до справедливості, а через більш приземлені питання влади та впливу на оточення і самого Віктора Януковича. До того ж, найбільш повне досьє на Володимира Сівковича, яке опубліковане у 2023-2024 роках в українських медіа, говорить про безпосередню зацікавленість Сівковича та його соратників у питаннях авіації. Тим більше, що літак Ан-26Б, навколо якого сталася суперечка, що призвела до навмисного вбивства, - це один з тих типів літаків, які обслуговує відома нам авіакомпанія "Константа", яку так само обслуговувала компанія "Jurimex" Данила Гетманцева. А отже, можна зробити гіпотезу про те, що контакти Сівковича були зацікавлені в збільшенні парку таких літаків. Тим більше - у буремному 2007-му році.

Протиборство Сівковича та Портнова могло тривати більше 13 років, з використанням сил на території України, які були підконтрольні обом соратникам Януковича, не дивлячись на перебування за кордоном - в Росії чи Іспанії. Портнов та Сівкович продовжували конкурувати за вплив на фінансові потоки, позицію в спецслужбах та правоохоронній системі та в бізнес-середовищі.

Врешті решт, нерви кадебешника не витримали і він вирішив "сумістити приємне з корисним" - організувати вбивство одвічного конкурента, та ініціювати чергову інформаційну спеціальну операцію на території країн Європейського Союзу, звинувачуючи українські спецслужби у вчиненні терактів та позасудових страт на території країн Європи (адже вбивство сталося поруч зі школою - це додає емоційності у медіапокритті). Погодьтеся - це в стилі КДБ: дістати двох зайців одним пострілом.

Андрія Портнова вбили люди, близькі до російських спецслужб. Адже Іспанія - це прадавня батьківщина капіталів російських організованих злочинних угруповань. Саме за розкриття прихованих коштів російських бандитів в Іспанії отруїли Олександра Литвиненка та намагалися отруїти Сергія Скрипаля - обидва представники російських спецслужб. Тож проблем у проведенні операції з ліквідації особи на території Іспанії у російської сторони не було. Особливо, враховуючи ліквідацію російського пілота Максима Кузьмінова, який передав українській розвідці російський гелікоптер.

Організатором і замовником вбивства Андрія Портнова може бути Володимир Сівкович, оскільки він має мотив, засоби, ресурси та може отримати від цієї операції ефективний результат як для своїх мереж та бізнесу в Україні, так і для своїх нових господарів в Москві.

А поміж тим, ТОВ "АРМА МОТОРС" в офісі якої СБУ провела обшуки у справі стосовно зради Володимира Сівковича, продовжує ефективно працювати з правоохоронними органами України і навіть активно рекламується в київському метро.