Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи

Як законопроєкт № 13109 може змінити правила гри для малого бізнесу та світовий досвід розвитку сімейного підприємництва

Сімейний бізнес – це не лише про родинні зв’язки, а про економічну стійкість громад, локальний розвиток і збереження традицій. Близько половини ВВП країн Європи становить продукція, вироблена в рамках сімейного підприємництва. Загалом у Євросоюзі налічується понад 14 мільйонів сімейних компаній, вони створюють 60 мільйонів робочих місць у приватному секторі. У більшості європейських країн частка сімейного підприємництва становить від 55% до 90% від усіх компаній, причому йдеться як про маленькі крамнички, так і про великі сімейні корпорації. Наприклад, у Франції та Німеччині 110 з 250 найбільших компаній є сімейним бізнесом.

В ЄС створена навіть спеціальна організація для підтримки та розвитку цього сектора економіки - EFB (European Family Businesses).

Люди, які живуть у певній місцевості, краще знають, що потрібно таким самим людям, як вони. Це дає змогу створювати продукти та послуги, які найбільше адаптовані під запити населення. Тому в багатьох країнах сімейне підприємництво регулюється окремим законодавством зі спрощеними процедурами реєстрації, обліку та звітності.

У березні у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 13109, який пропонує юридично формалізувати та надати можливості для розвитку сімейного підприємництва. Чи стане це поштовхом для малого бізнесу в Україні? Розберемося в деталях й подивимося, як це працює у світі.

Що пропонує законопроєкт?

Сімейне підприємництво визначається як форма зайнятості членів однієї сім’ї, спрямована на прибуток і соціальні цілі. Участь можуть брати щонайменше двоє родичів першого та другого ступеня споріднення (батьки, діти, брати, сестри, дідусі, бабусі, онуки) віком від 14 років. Формат – або юридична особа (сімейне підприємство), або ФОП, який очолює суб’єкт сімейного підприємництва. Основа – договір (декларація), де прописані ключові умови.

Ліміт – до 10 осіб, включно з найманими працівниками. Оподаткування – спрощене, за Податковим кодексом. Соцстрахування – добровільне, а члени суб’єкта прирівняні до домашніх працівників. Водночас є заборони: ніякої оптової торгівлі, виробництва чи продажу підакцизних товарів (крім роздрібу пива, вина чи палива до 20 літрів).

Також законопроєктом передбачається, що відносини між членами сімейного підприємництва в процесі провадження діяльності, включаючи питання оплати праці, регулюються ними самостійно та не вважаються трудовими. Це зумовлене тим, що на сьогодні переважна більшість дрібних підприємців провадять свою діяльність сімʼями, при цьому не отримуючи заробітну плату.

Це виглядає як спроба створити гнучку модель для малого бізнесу, але чи достатньо цього, щоб цей закон запрацював на практиці?

Світовий досвід

У Німеччині 90% компаній – сімейні, вони генерують 60% робочих місць і половину ВВП. BMW, Dr. Oetker, Bosch – ці гіганти починалися як родині бізнеси. Уряд підтримує їх пільговим оподаткуванням і грантами, розуміючи, що такі підприємства – основа стабільності економіки.

В Італії сімейні підприємства становлять 85% малих і середніх підприємств, які створюють мільйони робочих місць і підтримують регіони (ISTAT, 2024). Ferragamo, Barilla чи Dolce & Gabbana – приклад того, як сімейний бізнес може масштабуватися до світового рівня. Держава стимулює передачу підприємств у спадок, знижуючи податки на спадщину, що забезпечує тяглість і стабільність бізнесу.

Польща, подібно до України, пройшла шлях від планової економіки до ринкової. Сьогодні сімейні компанії генерують 36% ВВП країни, за даними Польського агентства розвитку підприємництва (PARP), переважно в торгівлі, будівництві та переробці. Уряд пропонує гранти ЄС, спрощену реєстрацію та відсутність обмежень на діяльність, що дозволяє адаптуватися до потреб ринку.

У Франції 83% компаній – сімейні, за даними INSEE, і вони домінують у виноробстві, сироварінні та туристичній галузі. Держава пропонує податкові знижки (до 20% для малих бізнесів), субсидії на енергоефективність та підтримку для підприємств, які розташовані у сільських регіонах. Законодавство дозволяє залучати зовнішніх партнерів і не обмежує чисельність працівників, а спадкоємці отримують до 75% знижки на податки при передачі бізнесу.

Чому це важливо для України?

В умовах війни та економічної нестабільності сімейний бізнес може стати опорою економічної стабільності громад. Він не потребує великих інвестицій, спирається на довіру всередині родини й здатен швидко адаптуватися до викликів. Спрощена система оподаткування та добровільне соцстрахування знижують бар’єри для старту. Але є й виклики. Заборона на підакцизні товари й опт може відлякати частину потенційних підприємців. Відсутність державної підтримки у вигляді грантів чи кредитів – на відміну від Німеччини чи Польщі – залишає бізнес сам на сам із викликами. І чи готові українські родини формалізувати свою діяльність через договори (декларації), коли багато хто звик працювати «в тіні»?

На перспективу

Законопроєкт № 13109 має потенціал, особливо в контексті зайнятості та підтримки малого бізнесу в регіонах. Він частково враховує іноземний досвід (спрощене оподаткування, державна підтримка), але має суттєві обмеження: вузький спектр дозволеної діяльності, жорсткі критерії членства та відсутність фінансових стимулів. Для підвищення ефективності варто розширити види діяльності, зняти деякі обмеження (наприклад, на чисельність працівників), додати пільги чи гранти, а також спростити бюрократичні процедури, взявши приклад країн із розвиненим сімейним бізнесом.

Сімейне підприємництво – це можливість для родин будувати майбутнє разом в Україні. І якщо держава дасть шанс на розвиток, ми можемо побачити нову хвилю українських локальних брендів, які колись вийдуть на глобальну арену. А поки чекаємо на доопрацювання та голосування в Раді.