Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

05.02.2017 15:00

Аналіз практики оскарження призначення судових експертиз

Дмитро Чернохатній Юрист Юридичної компанії «CLS» (м. Одеса)

Здійснено аналіз практики Вищого господарського суду України щодо оскарження ухвал про призначення судової експертиз та зупинення провадження з підстав призначення експертизи по справі.

Судова експертиза та складений за її результатами висновок подекуди стає центральним аргументом при вирішенні судами господарських спорів. В свою чергу, звернення суду до такого процесуального інституту та наступне зупинення розгляду справи зумовлює збільшення строків розгляду та вирішень господарських спорів, що тягне за собою значні часові та фінансові втрати учасників справи.

Натомість, питання можливості оскарження ухвал про призначення судових експертиз у господарських справах наразі остаточно не врегулюване.

Зазначене, зокрема, базується на відсутності чіткогозакріплення можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи або ж закріплення на рівні процесуального законодавства прямої вказівки на неможливість вчинення такої дії.

Учасники справи, які бажають домогтись продовження її розгляду без проведення експертизи мають право вибору споміж двох варіантів. Такий висновок випливає знаявності двох окремих предметів оскарження – ухвали про призначеннясудової експертизи та ухвали про зупинення провадження у справі.

Розглянемо зазначені варіанти детальніше зпосиланнями на існуючу практику Вищого господарського суду України (далі потексту – ВГСУ).

Оскарженнязупинення провадження

Процесуально більш безпечним виглядаєваріант оскарження ухвал про зупинення провадження у справі з огляду напризначення судової експертизи.

Справа в тому, що відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження усправі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі,або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.Хоча вказане положення і містить виключно право суду на зупинення провадження,судді змушені зупиняти провадження з огляду на неможливість здійсненняпроцесуальних дій за умови відсутності справи до моменту її повернення зекспертної установи.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст.79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такогонеобов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, щоперешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначеннясудової експертизи у відповідності до ст. 41ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спорувиникають питання, які потребують спеціальних знань.

Крім того, абзац 2 пункту 2постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 «Продеякі питання практики призначення судової експертизи» вказує, щосудова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальнихзнаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування,тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засобидоказування.

В свою чергу, у п. 9 вказаноїпостанови Пленуму Вищого господарського суду України, встановлено, щопро призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей,передбачених ч. 2 ст. 86 ГПК України , зазначаються, зокрема:обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;підстави та мотиви призначення судової експертизи та перелік питань, щопотребують роз'яснення.

Крім того, в силу вимог ст. 86 ГПКУкраїни, ухвала господарського суду про зупинення провадження у справі маємістити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство тависновок з розглянутого питання.

Таким чином, враховуючи вимоги закону, длявирішення питання про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначеннямекспертизи, господарський суд зобов'язаний навести мотиви необхідності вчиненнятакої процесуальної дії з викладенням обставин, які входять до предметудоказування у справі та не можуть бути встановлені судом, оскільки потребуютьспеціальних знань.

При оцінці правомірності зупинення провадженняу справі дослідженню підлягає і факт обґрунтованості підстав такого зупинення,тобто, фактично, мова йде саме про дослідження підставності та обґрунтованостінеобхідності призначення судової експертизи у даній справі.

Водночас, зупинення провадження у справі єнаслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначеннясудової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають унерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судовоїекспертизи з одночасним зупиненням провадження у справі є одноактною(нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійнихакта – окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадженняу справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного СудуУкраїни, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі №24/489.

Отже, при оскарженні ухвал про зупиненняпровадження у справі з огляду на призначення судової експертизи детальномуаналізу судами вищих інстанцій підлягатимуть ухвали про призначення судовоїекспертизи, як підстави для зупинення провадження у справі.

До такого висновку дійшов ВГСУ у постановівід 17.08.2016 р. в справі № 5011-8/15197-2012, від 03.08.2016 р. у справі №904/4318/15, від 26.07.2016 р. по справі № 907/24/16 та інших.

Проте, деякі суди йдуть далі й не тількискасовують ухвалу про зупинення провадження у справі, а й виходять за межіоскарження і скасовують саму ухвалу про призначення судової експертизи.

У якості прикладу варто навести постановуВГСУ від 06.09.2016 р. по справі №912/15/16. Так, суд касаційної інстанції чіткоі недвозначно висловився, що скасування ухвали лише в частині зупиненняпровадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливістьздійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судовоїекспертизи. Саме тому з метою забезпечення дієвого судового захисту усіхучасників судового процесу скасуванню підлягає і ухвала в частині призначенняекспертизи.

Окремою проблемою виступає фактвідсутності у процесуальному законодавстві положень, які б врегульовували діїучасників процесу після скасування ухвали про зупинення провадження.

Справа в тому, що ухвала про призначенняекспертизи у справі продовжує діяти. Проте, експертна установа не здатнапровести експертизу, оскільки відсутні матеріали справи, які відповідно до ст.106 чи 111¹³ ГПК України передаються на розгляд судупершої інстанції.

На основі системного аналізу приписівЗакону України «Про судові експертизи» та ГПК України та власне рішень ВГСУварто дійти до висновку, що суди нижчих інстанцій мають продовжувати розглядсправи, незважаючи на наявність судової експертизи. Водночас, експертнаустанова має припинити виконання досліджень по справі, з направленням обгрунтованоїзаяви про це на адресу відповідного суду.

Проте, подекуди суди нижчих інстанційпроявляють процесуальну впертість і повторно зупиняють провадження у справі, зогляду на той факт, що ухвала про призначення судової експертизи продовжуєдіяти. Крім того, останні фактично оспорюють висновки судів вищих інстанцій вчастині безпідставності призначення судової експертизи.

Прикладом такого слугує ухвала Київськогоапеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. по справі №910/19612/15. Вданому рішенні колегія суддів повторно зупинила провадження у справі з підставчинності ухвали про призначення експертизи, а, отже, й необхідності передачіматеріалів до експертної установи.

На жаль, учасники даної справи не забажалиініціювати касаційний перегляд вищезазначеної постанови, що позбавиломожливості дізнатись думку ВГСУ на рахунок таких дій апеляційної інстанції.

Позиція щодо безпосередньої пов’язаності підстав ухвали про призначеннясудової експертизи та ухвали про зупинення провадження у справі не завждизнаходить підтримку у суддів.

Так, на відміну від попередньо розглянутоїпозиції, деякі судді йдуть шляхом обмеженого аналізу підстав зупиненняпровадження у справі. Так, на їх думку, місцеві господарські суди законнозупиняють провадження у справі з огляду на призначення судової експертизи всправі. Враховуючи викладене, зупинення провадження місцевим господарськимсудом у зв'язку із проведенням судової експертизи відповідає вимогампроцесуального закону, зокрема, ст. 79 ГПК України .

При цьому, суди відмовляються надаватиоцінку підставам призначення судової експертизи посилаючись на те, що вказанийсудовий акт не є предметом розгляду даної справи. Будь-які посилання набезпідставність призначення судової експертизи відхиляються з підставнеможливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи та відповідноїх оцінки судами вищих інстанцій.

З огляду на все вищевикладене, судидоходять до неоднозначного висновку, суть якого можна описати однією фразою: «якщопризначено експертизу, то зупинення провадження законне і правомірне».

Вказану позицію відображено у постановахВГСУ від 10.08.2016 р. по справі №916/5033/14, від 02.08.2016 р. у справі№921/1015/15-г та інших.

А що далі?

Суттєвою проблемоювиступає факт відсутності у процесуальному законодавстві положень, які бврегульовували дії учасників процесу після скасування ухвали про зупиненняпровадження.

Справа в тому,що ухвала про призначення експертизи у справі продовжує діяти. Водночас,експертна установа не здатна провести експертизу, оскільки відсутні матеріалисправи, які відповідно до ст. 106 чи 111¹³ ГПК України передаютьсяна розгляд суду першої інстанції.

На основісистемного аналізу приписів Закону України «Про судові експертизи» та ГПКУкраїни та практики ВГСУ варто дійти до висновку, що суди нижчих інстанціймають продовжувати розгляд справи, незважаючи на чинність ухвали про призначення судової експертизи.Водночас, експертна установа має припинити виконання досліджень по справі по даній справі та направити обґрунтовану заяву про це на адресу суду.

Проте, подекудисуди нижчих інстанцій проявляють процесуальну впертість і повторно зупиняютьпровадження у справі, з підстав того, що ухвала про призначення судовоїекспертизи продовжує діяти. Таким чином, останні фактично оспорюють висновкисудів вищих інстанцій в частині безпідставності призначення судової експертизи.

Прикладом такогослугує ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. посправі №910/19612/15. В даному рішенні колегія суддів повторно зупинилапровадження у справі з підстав чинності ухвали про призначення експертизи, а,отже, й необхідності передачі матеріалів до експертної установи.

На жаль,учасники даної справи не забажали ініціювати касаційний перегляд вищезазначеноїпостанови, що позбавило можливості дізнатись думку ВГСУ на рахунок такої позиції апеляції.

Подекуди судивищих інстанцій, передбачають подальші процесуальні складнощі розгляду справпісля скасування ухвали про зупинення провадження у справі й намагаються їхусунути. Керуючись цим, суди не тільки скасовують ухвалу про зупинення провадження усправі, а й виходять за межі оскарження й скасовують саму ухвалу пропризначення судової експертизи.

У якостіприкладу варто навести постанову ВГСУ від 06.09.2016 р. по справі №912/15/16. У даному акті, суд касаційної інстанції чітко інедвозначно висловився, що скасування ухвали лише в частині зупиненняпровадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливістьздійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судовоїекспертизи. Саме тому з метою забезпечення дієвого судового захисту усіхучасників судового процесу скасуванню підлягає і ухвала в частині призначенняекспертизи.

Судова експертиза – достатня підставадля зупинення провадження

Позиція щодобезпосередньої пов’язаностіпідстав ухвали про призначення судової експертизи та ухвали про зупиненняпровадження у справі не завжди знаходить підтримку у суддів.

Так, на відміну від попередньо розглянутих прикладів, деякісудді йдуть шляхом обмеженого аналізу підстав зупинення провадження у справі. Надумку останніх, місцеві господарські суди законно зупиняють провадження усправі з огляду на призначення судової експертизи в справі. Тобто, зупиненняпровадження місцевим господарським судом у зв'язку із проведенням судовоїекспертизи відповідає вимогам процесуального закону, зокрема,ст.79 ГПК України.

При цьому, суди відмовляються надавати оцінку підставампризначення судової експертизи посилаючись на те, що вказаний судовий акт не єпредметом розгляду даної справи. Будь-які посилання скаржника набезпідставність та невмотивованість призначення судової експертизи відхиляютьсяз підстав неможливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи тавідповідно й надання їм оцінки судами вищих інстанцій.

З огляду на все вищевикладене, суди доходять донеоднозначного висновку, суть якого можна описати однією фразою: «якщо призначено експертизу, то зупиненняпровадження законне і правомірне».

Вказану позицію відображено у постановах ВГСУ від10.08.2016 р. по справі №916/5033/14, від 02.08.2016 р. у справі №921/1015/15-г та інших.

ІІ. Оскарженняухвали про призначення експертизи

Вирішення питання щодо можливості оскарження ухвалисуду про призначення судової експертизи в господарській справі має суперечливийхарактер. Позиція суддів зводиться до двох думок, кожна з яких має під собоюпевне обгрунтування та вимагає детального аналізу.

Негативна відповідь на питання про можливість (законність) оскарження ухвали про призначення судової експертизи зустрічається на практиці частіше за позитивну. Справа в тому, що чинна нормативно правова база немістить чіткої вказівки на можливість оскарження, чим користується більшістьсуддів вищих інстанцій.

Так, на їх думку, ст.106 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бутиоскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарськогосуду. Крім того, аналізований перелік нібито є вичерпним та не підлягаєрозширеному тлумаченню. Керуючись такими положеннями процесуального законодавства,судові колегії відмовляють у відкритті апеляційного чи касаційногопровадження або, навіть відкриваючи провадження, припиняють його з посиланнямна зазначене положення.

Підтвердженням цього виступають постанови ВГСУ від 26.07.2016 р. у справі №922/4255/15,від 12.04.2016 р. у справі №910/20324/15 й інших.

Проте, існує й інша практика вирішення досліджуваногопитання.

Так, виходячи із змісту п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засадсудочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду,крім випадків, встановлених законом, що передбачає можливість перевірки в апеляційномута касаційному порядку судових рішень.

Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ¹ ГПК України.Зокрема, у ст. 106 ГПК України наведеноперелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційномупорядку окремо від рішення суду. При цьому приписи вказаної статті не містять прямоїзаборони стосовно апеляційного оскарження ухвал про призначення судовоїекспертизи.

Крім того, ст. 41ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судовоїекспертизи, також не містить положень, які б встановлювали заборону наоскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас, відсутність у ГПК України прямих вказівок наможливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язкиучасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийняттіапеляційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуальногозаконодавства, за відсутності законодавчо встановленої прямої заборони на їхоскарження.

Така позиція відображена у рішенні Конституційного суду України від 25.04.2012 р. у справі №1-12/2012.Суд, проаналізувавши зміст ст. 106, 111-113 ГПК України, дійшов висновку,що норми ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційногооскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій статті 106 ГПК України нормищодо оскарження ухвал, зокрема про призначення судової експертизи, не може бутипідставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такіухвали. Ця відмова має розглядатись як порушення конституційного права насудовий захист, яке за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 64 Конституції України не можебути обмежене.

Аналізуючи вищевикладені положення Конституції України таГПК України варто дійти до висновку, що відсутність законодавчого закріпленняможливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є і не маєбути перешкодою для її перегляду в апеляційному або касаційному порядку.

Такої позиції дотримується ВСГУ, зокрема, в постановах від 17.08.2016 р. у справі №918/1164/15, від 01.03.2016у справі №918/1207/15 та інших.

Підсумки

Отже, у досліджуваній категорії справ оскарженнюпідлягають як ухвали про призначення судової експертизи, так і ухвали прозупинення провадження. На жаль, практика оскарження ухвал про призначенняекспертиз знаходиться лише на етапі свого формування та не є стійкою, що зумовлюєтьсядефектами вітчизняного законодавства та позицією переважної більшості суддівськогокорпусу. Натомість, практика оскарження ухвал про зупинення провадження усправі є більш сталою та звичною, проте не в повній мірі здатна забезпечити відновлення порушених прав скаржника.

В якості підсумкових рекомендацій вкажемо нанеобхідність комплексного оскарження ухвал про призначення експертизи та прозупинення провадження у справі, оскільки такий спосіб буде максимально сприятизахисту прав та інтересів скаржника.

Усі матеріали автора