Екологія для експортерів

Розуміння світових споживацьких та виробничих трендів – запорука успіху на міжнародних ринках. Одним з таких трендів, безсумнівно, є підвищена увага до захисту довкілля.

Уряди розвинених країн звертають все більшу увагу на сталий розвиток економіки, мотивуючи виробників вживати заходів щодо захисту довкілля. Споживачі по всьому світу, особливо в розвинутих країнах (Європа, США, Канада) все більше схильні до «етичного споживання» - вибору тих товарів та послуг, які несуть менші ризики для навколишнього середовища. Навіть якщо вони обходяться дорожче.

Нагальність цих питань стимулює також і появу охочих спекулювати та безпідставно асоціювати себе з захистом навколишнього середовища та «псевдоекологічністю» товарів. Це явище – «грінвошинг» (greenwashing) - присутнє не тільки на українському, але і на закордонних ринках.

Подібні спекуляції можуть заплутати не лише споживачів, але й експортерів, які прагнуть тримати руку на пульсі екологічного тренду. Тож виходячи на ринок, наприклад, Канади, потрібно впевнено володіти термінологією та розуміти практики захисту навколишнього середовища, щоб не потрапити під санкції та отримати максимум користі з інвестованих в «зелений бренд» коштів.

Тож давайте не піддаватися стереотипам й спробуємо об’єктивно поглянути на важливі для експортерів питання екології та захисту довкілля.

1. Хороша/погана екологія.

Що типово думають люди. Погана екологія це коли у довкіллі багато сміття та забруднюючих речовин, які згубно впливають на здоров’я людей.

Як все є насправді. По-перше, існує принципова різниця між поняттями «екологія» та «охорона довкілля / навколишнього середовища».

Екологія – це наука, що вивчає взаємодію живих організмів, їх пристосування до життя один з одним та залежності від умов існування. Якщо простіше, це наука про те, хто кого їсть у природі, як він пристосовується до умов довкілля та як сам впливає на середовище.

Людина – теж живий організм та частина природи. У середині XX століття стало очевидним, що через значне споживання природних ресурсів, забруднення води та повітря людина стала видом, який визначає умови життя для всіх інших організмів. Створені людиною дисбаланси впливають і на якість її життя.

Розуміння цих залежностей призвело до становлення «охорони довкілля» - системи заходів, що мають на меті зменшити наслідки діяльності людини на умови довкілля та стосунки інших живих організмів у ньому. Ці заходи можуть мати на меті зміну поведінкових звичок населення, розробку та впровадження інженерних рішень, політик та обмежень, тощо.

Тож важливо розуміти, що «екологія» - це наука. Таким чином, фраза «погана екологія» рівнозначна висловам «погана фізика / філософія / юриспруденція». Натомість, у цьому контексті правильно буде говорити «незадовільний стан довкілля / навколишнього середовища».

2. «Екологічно чистий» товар.

Що типово думають люди. В екологічно чистих товарах немає токсинів, що негативно впливають на здоров’я людей.

Як все є насправді. При споживанні певного товару чи послуги люди головним чином фокусуються на його впливі на власний організм. Зазвичай споживачі відірвані від процесу виробництва та управління відходами споживання. Тому впливи на довкілля вони помилково перекладають на споживчі якості самого товару, себто його корисність для організму людини. Саме звідси починається плутанина між екологією та якістю товарів, на якій спекулюють недобросовісні виробники.

Насправді ж «екологічність» товарів визначається впливами на довкілля при їх виробництві (викиди забруднюючих речовин у повітря та скиди у водні об’єкти, відходи виробництва і т.д.), функціонуванні (наприклад, викиди забруднюючих речовин автомобілями, енергоефективність електричних приладів) та в кінці життєвого циклу (можливість повторного перероблювання, здатність до біорозкладання).

Наприклад, мийні засоби можна вважати дружніми для довкілля, якщо вони не містять фосфатних сполук. Логіка проста: потрапляючи у водойми через каналізацію, фосфати стимулюють бурхливе розмноження водоростей, знане як «цвітіння» водойм. Такі водорості споживають значну частину розчиненого у воді кисню, створюючи його дефіцит для риби. Від цього остання й помирає – це очевидний негативний вплив на довкілля.

Ще один приклад - меблі із цільного дерева, що позиціонуються як «екологічні». Й вони справді можуть бути такими, якщо виготовлені із легально заготовленої деревини, а не отриманої шляхом браконьєрства.

Тому, «екологічність» товарів – це зовсім не про їх чистоту/забрудненість і споживчі якості. Це питання впливів на довкілля під час виготовлення та в процесі споживання. Навіть більше, як в Україні, так і, наприклад, в Канаді, законодавчо заборонено використовувати написи «Екологічно чистий продукт», «100% натуральний продукт» без підтвердження цього факту третьою стороною із нанесенням стандартизованого екологічного маркування.

3. Екологічне пакування.

Що типово думають люди. Екологічне пакування не містить токсичних речовин і не впливає на якість товару.

Як все є насправді. Непорозуміння щодо «екологічності» пакування напряму пов’язане із попереднім стереотипом щодо «екологічно чистих товарів». Насправді наголос повинен стояти на впливі пакування на довкілля, а не на якість продуктів.

Наразі відходи пакування становлять до 30% маси твердих побутових відходів в Україні. За теперішньої моделі господарювання «видобуток – виробництво – використання – видалення» ці 30% йдуть на звалище, забираючи з собою масу цінних ресурсів, що, по суті, не були у вжитку.

Оскільки в Україні більша частина відходів врешті потрапляє на звалище або узбіччя/поля/ліси, то важливо щоб вони не знаходилися там тисячі років. Тому один із видів можливої оптимізації – здатність пакування до біологічного розкладання. Це значить, що, наприклад, викинутий на узбіччя паперовий стаканчик може стати їжею для мікроорганізмів ґрунту й вже через кілька місяців його на обочині не буде. Але навіть у такому разі проблема безповоротної втрати ресурсів не вирішується. Тому біорозкладне пакування можна назвати рішенням «кращим із гіршого». 

Найкращим з точки зору довкілля є підхід до поводження з відходами, коли пакування повторно використовується чи стає матеріалом для виробництва інших товарів. Адже в такому разі менше сміття опиняється на звалищах й, крім того, менше виробничих процесів ініціюється для видобутку та переробки сировини. Такий підхід «кругової економіки» («circular economy») в розвинених країнах вже став стратегічним напрямом розвитку. У цьому контексті виготовлення простого пакування, яке можна легко залучити до системи переробки сміття, існуючої, наприклад, в Канаді, може сприяти успіху на канадському ринку.

4. Органічні продукти.

Що типово думають люди. Органічні продукти точно не мають ніяких токсинів і тому є екологічними.

Як все є насправді. Твердження «органічний» може стосуватися товарів виготовлених із сільськогосподарської сировини: харчових продуктів, кормів, одягу, косметики. Специфіка органічного сільськогосподарського виробництва та переробки полягає у виключенні з технологічного процесу штучних хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, консервантів, стимуляторів росту та гормонів. Тому вірогідність їх вмісту у кінцевому продукті мінімальна. Але, знову, якість харчових продуктів це питання стандартизації й харчової безпеки. Але не екології.

Натомість, цінність органічних практик для довкілля полягає у обмеженні використання мінеральних добрив та пестицидів, які забруднюють поверхневі та підземні води та винищують грунтові мікроорганізми. Органічна сільськогосподарська практика фокусується на стимуляції функціонування ґрунту як природної екосистеми, що сприяє накопиченню вуглецевих з’єднань у ньому. Оскільки для цього вуглець вилучається з атмосфери, то це вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату.

5. Зменшене споживання енергії /води .

Що типово думають люди. Це допомагає економити гроші. А це що, має якийсь вплив і на довкілля?

Як все є насправді. Тут буде доречно розглянути дані щодо виробництва електроенергії в Україні. Сукупно 90% її отримується на атомних (АЕС) та теплових (ТЕС) електростанціях.

Aльтернативна генерація у цій системі займає менш як 1%. Пригадаймо, що АЕС для виробництва електроенергії використовують ядерне паливо, а ТЕС для цього спалюють переважно газ та вугілля. Відповідно, це несе ядерні ризики та веде до викидів забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферу.

Отже, зменшене споживання / виробництво електроенергії в Україні вестиме до пониження необхідних об’ємів ядерного палива та його відходів; менших геологічних та ландшафтних зрушень при видобутку вугілля та уранової руди; меншого забруднення атмосфери.

Водоспоживання тісно пов’язане з енергетикою. Через потребу перекачування, попередньої підготовки та кінцевого очищення, енергетичні ресурси складають до 30% собівартості води. Водночас, у сьогоднішній системі генерації енергії вода є і робочим елементом (напр., пар, що обертає турбіну генераторів на TEC та АЕС; робоче тіло на ГЕС). Тому, понижене використання води фактично веде до менших потреб енергетичних ресурсів. А останнє вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату.

Чим краще експортер орієнтується в екологічних аспектах виробництва та споживання, тим більшу «ринкову силу» він має. А зменшення негативних впливів на довкілля споживач на розвинутих ринках охоче підтримує грошима. Саме тому важливо розуміти основні концепції екології та захисту довкілля. Це дозволить не «скотитися» до грінвошингу та почати вибудовувати довгострокову «зелену» стратегію виробництва та просування свого товару на міжнародних ринках.