Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.09.2016 15:35

Яким може бути шлях України в епоху Четвертої промислової революції

Голова оргкомітету Київського міжнародного економічного форуму

Розвиток світу вийшов на черговий поворот, спрямувавши у бік Четвертої промислової революції. В нових умовах країни світу змагатимуться за місце серед тих, хто володіє провідними технологіями. Як нам не втратити шанс, який надає історія напередодні кардина

Четверта промислова революція — це новий етап світового розвитку, про який багато говорили під час цьогорічного форуму в Давосі. Індустрія 4.0 передбачає поєднання в єдину систему автоматизованого виробництва та цифрових технологій, використання кіберфізичних систем, Інтернету речей тощо. Базою для її старту стали розвинені країни G20.

Україні не варто стояти осторонь цього процесу, хоча дуже багато втрачених можливостей протягом останніх 25 років виштовхують нас на периферію світових процесів. Але шанси стати частиною глобального прогресу у нас є. Що ж для цього потрібно?

Який шлях обрати?

Перш, ніж переходити до практичних кроків, треба закласти теоретичний фундамент. Якщо країна чітко не визначила своєї мети та не вказала конкретний шлях до неї, успішною вона не стане. Слово «реформи», яке зараз лунає скрізь, саме по собі означає лише зміни, але не вказує, куди ми йдемо.

В економічному та суспільному дискурсі України сьогодні панує ультраліберальна позиція. Всі говорять про необхідність горизонтальних змін — дерегуляцію, скорочення державного апарату, правоохоронну реформу тощо. Коли ж заводиш мову про участь держави у використанні інструментів розвитку, це критикується як шлях до корупції.

Про те, що Україні слід вийти з «ідеологічного полону» лібералізму, постійно нагадує один із найвідоміших економістів сучасності Ерік Райнерт, який неодноразово приїжджав до нашої столиці для участі у Київському міжнародному економічному форумі (КМЕФ). За його словами, концепція мінімального втручання держави та сили «невидимої руки ринку» залишилася в 1980–90-х роках.

Більша частина стратегій, що пропонуються Україні, на переконання пана Райнерта є непродуктивними. Наприклад, перетворення на сільськогосподарського гіганта викличе дві серйозні проблеми: низький рівень зарплат та економічну еміграцію населення. Інша стратегія, яку можна назвати «Україна — це Китай для ЄС», також передбачає бідне населення, та й ми не маємо технологічних виробництв Китаю. Значні обмеження має й так звана стратегія «експортного тигра», адже ЄС дає можливість Україні експортувати до себе лише в тих обсягах, які не загрожують інтересам її членів.

На думку пана Райнерта, яку я цілком поділяю, зробити Україну заможною може лише комплексна реіндустріалізація. Адже, за винятком декількох експортерів нафти, без індустріалізації жодній країні не вдавалось стати багатою. Досить продавати пшеницю в Італію та купувати там спагеті вдесятеро дорожче! Треба експортувати продукти переробки, а не сировину. Вбиваючи свою промисловість, будь-яка країна зіткнеться зі значної еміграцією населення. В той час як в умовах Четвертої промислової революції саме людський ресурс є основним для зростання економіки.

Воля, гроші та усвідомлення змін

Отже, зі стратегією зрозуміло — Україні потрібен розвиток промисловості. І для цього необхідні «лише» дві речі — політична воля та гроші.

Реформи завжди робляться «зверху», а не «знизу» — в цьому впевнений інший спікер КМЕФ Артуро Бріс. Саме влада має прийняти стратегії реіндустріалізації й дати чіткий сигнал інвесторам. Також держава має закласти фундамент для зростання. А саме: створити інфраструктуру в широкому сенсі (не тільки дороги та комунікації, але й індустріальні парки, венчурні та інші фонди), забезпечити захист інтелектуальних прав, розвернути освіту і науку обличчям до потреб економіки.

Звісно, для швидкого зростання потрібні не лише політична воля та бажання бізнесу.  Розвиток у парадигмі Індустрії 4.0 потребує вкладення в економіку значних коштів. Як їх залучити? Це питання сьогодні надважливе. І саме йому, до речі, буде присвячено другий день КМЕФ-2016. Ми будемо шукати відповіді під час дискусій, для участі в яких Київ відвідають численні представники іноземних компаній, зацікавлених будувати бізнес-відносини з Україною.

До речі, працюючи з іноземними інвесторами, важливо не забути про сприяння внутрішнім інвестиціям. Адже ніхто не буде вкладати гроші з-за кордону, якщо самі українські бізнесмени не інвестуватимуть у свою країну.

Хочу наголосити на ще одному аспекті. Якщо ми бажаємо розвиватися в напрямку Індустрії 4.0, нам потрібен не просто розвиток промисловості, але й широке впровадження інновацій. Сьогодні численні українські розробники успішно використовують найсучасніші ІТ-технології для закордонних замовників. Але чомусь передові технології майже не впроваджуються на вітчизняних підприємствах. Що ж робити?

Наші промисловці мають усвідомити, що кардинальні зміни, які несе з собою Індустрія 4.0, вже на порозі. Для цього український хайтек-бізнес та профільні асоціації мають відіграти активну просвітницьку роль. Успішні українські хай-тек-компанії можуть стати локомотивами руху до Індустрії 4.0 й доносити до промисловців важливість високих технологій саме в їхніх секторах. І в цьому разі Четверта промислова революція зможе стати для України реальністю та запорукою зростання.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net