Окремі аспекти предмету заповідального відказу

      Чинне законодавство гарантує заповідачеві право на заповідальний відказ. Чи може предмет такого розпорядження охоплювати майно, що не належить до складу спадщини? 

    Правове регулювання вищевказаного питання здійснюється за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентація цивільних правовідносин, функціонуючих з приводу заповідального відказу, відбувається: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)), а також поточними законами (Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV (надалі по тексту – ЦК України)). 

        Вітчизняне законодавство закріплює різні за своєю сутністю можливості, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий  характер. Зокрема згідно зі вказівкою, яка передбачена ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 

         Подібну за своєю суттю норму закріплюють інші нормативно-правові акти, які є одними з найважливіших частин вітчизняної системи приватного права.  Наприклад, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. 

     Кожній зі згаданих правомочностей властиві відповідні юридичні ознаки. Зокрема право розпорядження, будучи найбільш складним за своїм змістом, водночас може реалізовуватися у відповідному порядку різними способами, одним з яких в свою чергу згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України визнано заповіт. 

      Право на вчинення згаданого правочину гарантовано виключно заповідачу. Зокрема, як закріплено ч. 1 ст. 1234 ЦК України, заповіт дозволено скласти фізичній особі з повною цивільною дієздатністю. 

      Даній особі чинне законодавство гарантує всілякі за своєю сутністю права. Зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач може охопити своїм заповітом усю спадщину або її частину. 

    Зазначений правочин може охоплювати різні за своїм змістом вказівки. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 1237 ЦК України заповідачеві дозволено зробити в своєму заповіті заповідальний відказ. 

    Вищевказаному розпорядженню притаманні відповідні юридичні ознаки. Зокрема у відповідності до норми, яка передбачена ч. 1 ст. 1238 ЦК України, предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за якимось іншим речовим правом майнового права чи речі, що належить або не належить до складу спадщини.

     Таким чином, заповідальному відказу притаманні різні юридичні ознаки. Зокрема багатогранний предмет вказаного розпорядження може охоплювати різні юридичні дії, окремі з яких, наприклад, полягають в переданні спадкоємцем відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права чи речі, що в свою не належить до складу спадщини.