Окремі проблемні аспекти правового статусу заповідача (частина 1)

   Загальновідомо, що окремі суб’єкти цивільно-правових відносин володіють правом на складення заповіту. Чи можуть вчинити вищевказаний правочин шістнадцятирічні фізичні особи, які працюють за трудовим договором? 

    На мою думку, вказані учасники цивільно-правових відносин володіють правом на складення заповіту. Зазначену точку зору я спробую обґрунтувати за допомогою таких доводів. 

    По-перше, право на заповіт гарантовано не всім учасникам правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України вчиняти вказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повною цивільною дієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певних юридичних фактів. Тобто, ч. 1 ст. 34 ЦК України закріплює в собі безпосередню вказівку про те, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірного надання окремим суб’єктам правових відносин такої здатності є інші юридичні факти,  зокрема так звана «емансипація». Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку та працює за трудовим договором. 

    По-друге, правовому статусу найманого працівника властиві певні ознаки. Зокрема вищезазначена особа повинна добросовісно та своєчасно виконувати різноманітні обов’язки, які охоплені трудовим договором, підписаним нею. Але не потрібно забувати про те, що належне виконання таких дій вимагає від зазначеної особи глибокого осмислення та максимального зосередження. Тому, враховуючи вищезазначені доводи, працювати за трудовим договором, можуть тільки фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність. 

    По-третє, відсутність в фізичних осіб, які досягши шістнадцятирічного віку, в той же час працюють за трудовим договором, права на складення заповіту, обумовить обов’язкове настання певних за своєю суттю правових наслідків. Зокрема зазначені учасники правових відносин не зможуть розпоряджатися тієї чи іншою частиною майна, яке належить їм на праві приватної власності, шляхом вчинення певних правочинів, наприклад, заповіту.