Лібералізація як реанімація

Навіщо Україні потрібна лібералізація валютного регулювання

У Кабінету Міністрів черговий дедлайн: залишилося трохи менше місяця, аби домовитися про нові умови реструктуризації зовнішнього боргу перед іноземним кредиторами. Мабуть, з цієї причини і розмови про відставку Дениса Шмигаля пішли на другий план.  Україна повідомила закордонним інвесторам, що розраховує реструктуризувати борг в умовах війни до закінчення мораторію на виплати до 1 серпня поточного року. Але це стосується лише державного боргу.

З приватними компаніями ситуація інша. Ті українські компанії, які залучали зовнішнє фінансування, досі не можуть оплачувати свої накопичені зобов’язання з обслуговування боргів. Ця ситуація напряму не впливає на хід переговорів держави з кредиторами, однак прогрес в приватному секторі підвищив би очікування зовнішніх кредиторів та інвесторів щодо України і додав впевненості щодо перспективи у перспективі погашення боргів – і кредиторам, і позичальникам.

Натомість ситуація для бізнесу залишається непростою. Валютні обмеження, які почали діяти в Україні з початку широкомасштабного вторгнення, все ще значно обмежують фінансові операції компаній. Це рішення було виправданим у перші місяці 2022 року, аби забезпечити макроекономічну стабільність. Проте ситуація змінюється, і сьогодні ці обмеження заважають залучати закордонні кошти для відновлення української економіки.

Очевидно, що без участі зовнішнього капіталу відновлення України неможливе. Його залучення без вирішення накопичених проблем обслуговування зовнішніх боргів фактично неможливе. Такою є сувора логіка бізнесу: жоден зовнішній інвестор не вкладе в Україну свої кошти, поки не отримає розуміння, що вони будуть повернуті. Якщо ж ми будемо покладатися виключно на державні кошти, то перетворимося на заручників політичної ситуації в різних країнах. Чого варта хоча б ситуація навколо президентських перегонів у США, які проходять під гаслом «завтрашнього Апокаліпсису».

Відтак Україні  потрібно діяти проактивно. Окремі позитивні зрушення є. Наприклад, у травні цього року Національний банк України прийняв найбільший пакет пом’якшення валютних обмежень для підприємств з початку повномасштабної війни. Зокрема, НБУ дав бізнесу можливість репатріювати «нові» дивіденди. Однак, на репатріацію «нових» дивідендів було накладене обмеження на рівні 1 млн євро на місяць, що з огляду на масштаби України – це ще менше ніж капля в морі.

Крім того, Нацбанк надав можливість оплати процентних платежів за «старими» зовнішніми кредитами, що відповідно до умов кредитного договору підлягають сплаті в період із 24 лютого 2022 року. Але і тут також було накладене обмеження. В межах одного договору для прострочених процентних платежів надано можливість переказувати не більше 1 млн євро в еквіваленті за один календарний квартал. Чесно кажучи, настільки терплячих кредиторів у світі небагато.

11 липня НБУ ухвалив черговий пакет послаблення, дозволивши сплачувати відсотки за єврооблігаціями. Це крок в правильному напрямку і позитивний сигнал для бізнесу. Однак це не дозволяє вирішити проблему фінансових зобов’язань інвесторів, які накопичилися за час після початку широкомасштабного вторгнення Росії.

Українським промисловим підприємствам зараз надзвичайно важливо отримати можливість повністю закрити проблеми, що накопичились з оплати минулих купонів. Це допоможе повернути довіру зовнішніх кредиторів до українського бізнесу. Валютна лібералізація є однією з ключових умов для розвитку бізнесу, орієнтованого на експорт, зокрема, аграрної та металургійної галузей. Нагадаю, що Сили оборони України загнали російський чорноморський флот до портів базування, відновивши експортний потенціал нашої економіки.

Валютна лібералізація є критично важливою енергетичних компаній, для яких триває найбільша в історії України ремонтна кампанія. Російські ракети та дрони невипадково націлені на енергетичні об’єкти: за оцінками Київської школи економіки та МВФ, збитки в енергетиці перевищують 56 мільярдів доларів. Це означає, що для стабільної роботи та відновлення енергетичних потужностей необхідно залучати зовнішні інвестиції та підтримувати довіру міжнародних партнерів.

Саме тому українському бізнесу доцільно надати можливість вчасно обслуговувати існуючі кредити і залучати нові. Сьогодні такий звичний у цивілізованому світі алгоритм є вагомим елементом формування іміджу України. Експортери зможуть підтримати економіку України, продаючи свої товари за кордон і поповнюючи валютні резерви. Енергетичні підприємства будуть активно залучати гроші у відновлення зруйнованих станцій та будівництво нової генерації. Не забувайте, що стан енергетики не лише створює побутовий дискомфорт для мільйонів громадян України, але і є вагомим фактором розвитку економіки.

Тому Національному банку варто попрацювати над створенням сприятливих умов для стабільної роботи промисловців, аграріїв та енергетиків, які є ключовими донорами наповнення українських бюджетів різних рівнів. Нагадаю, що нещодавно був опублікований оновлений Меморандум з Міжнародним валютним фондом (МВФ), в якому зазначено, що Україна продовжить подальшу валютну лібералізацію. Приватний капітал став уже важливою складовою відновлення України від наслідків війни. Кошти, які вкладатимуть приватні інвестори, допоможуть відновити економіку, створити нові робочі місця та покращити інфраструктуру. Саме тому необхідно максимально спростити залучення інвестицій в країну, роблячи процес інвестування простішим і зручнішим для всіх.