Більшість дитячих будинків України не розраховують на допомогу держави
Принаймні, такий висновок можна зробити на підставі звіту одного благодійного фонду, який протягом майже чотирьох місяців розвозив комплекти постільної білизни по дитячим будинкам на теренах України.
Принаймні, такий висновок можна зробити на підставі звіту одного благодійного фонду, який протягом майже чотирьох місяців розвозив комплекти постільної білизни по дитячим будинкам на теренах України. Географія проекту вражає, адже жодної територіально-адміністративної одиниці нашої держави не оминув проект «Солодкий сон в кожен дитячий будинок». Ще влітку 2013 року до нашого фонду стали надходити заявки від сиротинців з усієї України з проханням допомогти у придбанні найнеобхіднішого – наволочок, простирадл, рушників, адже за відсутності належного фінансування, зробити це самотужки дитбудинки не в змозі.
Старт проекту відбувся в жовтні 2013, тоді ж відбулась прес-конференція, де серед присутніх представників влади, був і директор дитячого будинку міста Вишгород Микола Дрижак. Пан Микола тоді підтвердив нагальність благодійної акції – його заклад був одним з перших, куди приїхав вантаж. Колеги пана Миколи з деяких інших регіонів були ще більш категоричними відносно актуальності благодійного проекту, адже, за їх словами, державного фінансування їм категорично не вистачає, тому допомога приватних меценатів інколи є справжнім святом для вихованців.
Така картина, на жаль, існує скрізь – від західних до східних регіонів, від Півночі до Півдня. За словами фахівців, державна машина у питанні догляду за сиротами здебільшого фінансує утримання соціальних працівників та забезпечення сплати дитбудинками комунальних платежів, а не розвитку системи дитячих будинків сімейного типу та фінансування програми усиновлення та пропагування сімейних цінностей, стимулювання бажання українців усиновлювати та залишати дитину в своїй біологічній родині. Чомусь наші чиновники вкотре дивно розставляють пріоритети: замість того, аби дати дитині родину і направити гроші на фінансування родинного майбутнього, держава витрачає купу грошей на супутнє: роботу соціальних працівників, «комуналку», нескінченні ремонти… За неодноразово оприлюдненими даними, фактичні затрати на утримання дитини, залежно від типу закладу, держава спрямовує від 6 до 9 тисяч гривень на місяць. При цьому 85% – це саме те «супутнє», що аж ніяк не відноситься до самої дитини-сироти. А близько 15% цієї суми дійсно витрачається на потреби дитини, як правило, це кошти на харчування.
Тож допоки державні мужі будуть жити за принципом «а після нас – хоч потоп», на якісні зміни не варто очікувати. Отже, українським дітям, які залишись без батьківської опіки, навряд чи можна розраховувати на гідні умови життя, хіба що тільки існування…
P.S. Ось чому в Україні зараз розгортається широкомасштабна інформаційна кампанія щодо переваг впровадження деінституалізації та реформи системи захисту дітей. Ця кампанія об’єднала чимало благодійних і громадських організацій в Україні та відкрита для усіх небайдужих, хто може допомогти реалізувати її завдання. Більше інформації про завдання проекту можна дізнатись тут.
- Дзеркало брехні: чому пластичний скальпель не зцілить тріщини у свідомості Дмитро Березовський 16:09
- Охорона спадкового майна безвісно відсутніх осіб: ключові правові нюанси Юлія Кабриль вчора о 15:45
- Як встановити цифрові правила в сім’ї та навчити дитину керувати гаджетами Олександр Висоцький вчора о 11:22
- Тиха енергетична анексія: як "дешеві" кредити дають іноземцям контроль над генерацією Ростислав Никітенко вчора о 10:15
- Свідомість, простір-час і ШІ: що змінила Нобелівка-2025 Олег Устименко вчора о 10:06
- Як мислити не про грант, а про розвиток: 5 стратегічних запитань до проєкту Олександра Смілянець вчора о 09:56
- Бібліотека в кожній школі: чому британська ініціатива важлива для майбутнього Віктор Круглов вчора о 09:52
- Українська національна велика мовна модель – шанс для цифрового суверенітету Світлана Сидоренко вчора о 03:31
- Від символу до суб’єкта: як Україні вибудувати сильний голос у світі Ольга Дьякова 12.10.2025 11:02
- Як ШІ трансформує грантрайтинг – і чи професійні грантрайтери ще нам потрібні Олександра Смілянець 12.10.2025 06:21
- Як розвинути емоційну стійкість і відновлюватися після життєвих ударів Олександр Скнар 11.10.2025 19:58
- Як скасувати незаконний розшук ТЦК через суд: алгоритм дій та приклади рішень Павло Васильєв 11.10.2025 14:53
- Як грантрайтинг змінює жіноче підприємництво в Україні і чому цьому варто вчитись Олександра Смілянець 11.10.2025 09:57
- Мовчання – не золото. Як правильна комунікація може врятувати репутацію у кризу Вікторія Мартинюк 09.10.2025 16:58
- Як зрозуміти, чи ваш ІТ-продукт росте правильно: ключові метрики, які бачать інвестори Анна Одринська 09.10.2025 15:50
- Помилки у фінансовій звітності: погляд аудитора 219
- Як скасувати незаконний розшук ТЦК через суд: алгоритм дій та приклади рішень 124
- Роздуми щодо законопроєкту № 13628 120
- Як власникам бізнесу оптимізувати податки та мінімізувати штрафи у період війни в Україні 76
- Як ШІ трансформує грантрайтинг – і чи професійні грантрайтери ще нам потрібні 70
-
"Багаж – це не право людини". У WizzAir виступили проти скасування плати за ручну поклажу
Бізнес 34867
-
Чи має значення вік у коханні: результати опитування серед українців
Життя 21093
-
"Санкції штовхають в обійми". Росія стала основним постачальником лігроїну до Венесуели
Бізнес 14445
-
Як зрозуміти, що час змінювати роботу – і не зробити фатальну помилку
Життя 12544
-
Найдорожчі стартапи у світі, створені українцями: 10 історій успіху
Життя 4377