Судова реформа по-українськи: нікого не чую, нічого не бачу

Беззаперечним є той факт, що для того, щоб реформи були ефективними, їх мають проводити фахівці, які безпосередньо працюють в тій чи іншій сфері. Тому, якщо б потрібно було провести реформу в енергетичній галузі, то логічним було б, якщо б до розроблення її положень залучалися енергетики, якщо необхідно внести ключові зміни до законодавства, яке регулює освіту - то мали б залучатися освітяни.

На підтвердження зазначеного вище, можна навести досвід Великобританії. Коли у цій державі розробляли закон про товщину канатів для кораблів, то до цього процесу були залучені працівники портів, капітани суден та моряки, виробники захисних рукавиць, представники текстильної промисловості, а також страховики. Саме така співпраця забезпечила прийняття закону, який успішно, без будь-яких змін, функціонує вже багато років.

Думаю, саме в такому ключі необхідно проводити ефективну реформу правосуддя: для розроблення підвалин законодавства у сфері судочинства, мали б долучатися судді. Щонайменше, потрібно було б створити умови для висловлення працівниками Феміди своїх пропозицій щодо способів проведення такої реформи, а їхні слушні зауваження, мали б враховуватися. Це дало б можливість уникнути в майбутньому будь-яких позовів проти держави.

Однак зважаючи на те, що судді вже вкотре звертаються до Президента України, Голови Верховної Ради України та Голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя їхні зауваження щодо механізму здійснення судової реформи залишаються проігнорованими.

Проблема полягає ось в чому: проектом Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» передбачено звільнення всіх суддів, які були призначені на випробувальний п’ятирічний строк, після його закінчення, натомість судді, які були призначені на свої посади безстроково – і надалі відправлятимуть правосуддя. Тобто, мова йде про звільнення тих працівників Феміди, які зайняли свої посади в результаті успішного проходження конкурсу. Адже з 2012 року призначення відбувалося виключно на конкурсних засадах шляхом відкритого та прозорого добору на посади.

Таким чином судді, які були призначені за новими правилами, під ретельним наглядом офіційних спостерігачів, експертів Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (  CEPEJ   ), представників міжнародних фондів, засобів масової інформації та інших організацій, будуть звільнені, у разі прийняття змін до Конституції України.  

У своєму зверненні до вищих посадових осіб держави (текст листа нижче) судді зазначали, що «закріплення у Конституції вказаної норми призведе до порушення  принципів юридичної визначеності та рівності однойменних суб’єктів у внутрішньодержавному праві. У загальному розумінні це означає те, що до рівнозначних суб’єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їх властивості.

Тому очевидним  є  те, що закріплення у Конституції України норми про автоматичне припинення повноважень суддів  виходячи фактично лише з критерію часу призначення їх на посаду, не відповідатиме вимогам міжнародних правових стандартів та Висновкам Венеціанської комісії.

… Як зазначається у пункті 51 Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи  CM / Rec (2010)12, якщо суддю прийнято на посаду на випробувальний або фіксований термін, рішення про підтвердження або подовження такого призначення має прийматися лише відповідно до пункту 44, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи, тобто процедура безстрокового призначення суддів має бути відома на момент їх призначення на посаду вперше та залишатись для них незмінною.

Отже, усім суддям, станом на час призначення яких діяло положення Закону про обрання їх безстроково після закінчення п’ятирічного строку повноважень, повинне бути забезпечене право бути обраними безстроково » .

Запровадження такого неоднакового підходу створюватиме передумови для майбутніх позовів про визнання звільнень незаконними та поновлення суддів на раніше займаних посадах, оскільки ст. 25 Основного Закону забороняє будь-які прояви дискримінації. А тому не виключено, що може скластися ситуація, за якої спершу звільнять усіх суддів, які були призначені на випробувальний термін, наберуть замість них нових, адже правосуддя потрібно буде комусь здійснювати, а потім звільнення перших буде визнано незаконним, і на одну і ту ж посаду в районному суді будуть претендувати одразу дві особи. 

Питання чи потрібно Україні стільки суддів, і що потім роботи, зважаючи на хід проведення судової реформи, Президента України та народних депутатів не хвилює взагалі.

Наводжу нижче повний текст звернення