Історія повторюється. І вона має повторюватись правильно

Україна є тим відважним островом, що стоїть сам проти ворожих сил, як це колись робила Британія у Другу світову війну.

"Якого народу вони нас вважають? Невже вони не розуміють, що ми ніколи не припинимо боротися проти них, доки не дамо їм урок, який вони й світ ніколи не забудуть?" (В.Черчилль)

Найбільша, найкривавіша війна в історії людства з часів 1945 р. - коли великі країни вважають, що можуть захоплювати менші. Це про Україну зараз. А колись в такому становищі опинилась Британія сама віч-на-віч з Гітлером.

Путін як колись Гітлер хоче змусити людей відчувати, що він може все. Україна змушує вірити путіна, що українці здатні на все. “Ми ніколи не припинимо протистояти їм, — казав Черчилль, — доки не дамо їм урок, який вони і світ ніколи не забудуть”. Британці пам’ятають це як момент на передовій — чоловіки, жінки, діти в укриттях під дощем німецьких бомб щоночі. Квартали зникали, вогняні бурі лютували, історичні місця руйнувалися.

Як колись Гітлер націлився на цивільне населення, так путні хоче змусити українців скоритися бомбам — жорстокими нальотами, спрямованими на підрив духу. Це виснажує людей, вони не можуть спати всю ніч, існує постійна небезпека деморалізації.

Україна є тим відважним островом, що стоїть сам проти ворожих сил, як це колись робила Британія у Другу світову війну. Якщо ми зазнаємо невдачі, тоді весь світ, включно зі Сполученими Штатами, порине в безодню нового темного віку.

Щоночі українці тримають своє небо від повітряних обстрілів, та надсилають удари у відповідь – ми даємо їм відсіч.

Черчилль бачив Третій Рейх як екзистенційну загрозу свободі й людяності. Українці бачать те ж саме – з боку рф та колективного путіна. Гітлер сподівався на капітуляцію Британії влітку 1940 року. Але Черчилль відмовився. — “Миру з Гітлером бути не може”, — наполягав він, його впертість трималася під тиском, який зламав би інших.

Один зі способів швидко закінчити цю війну, — вірив Черчилль, — переконати ворога не словами, а діями, завдаючи сильних і несподіваних ударів. Черчилль бачив у Гітлері руйнівну силу, що поверне конфлікт до Європи. Чи бачать європейці таку загрозу в росіянах?

Путін розв’язав цю війну - і ми не менш рішучі завдавати ударів у відповідь, доки український народ не позбудеться цього злочинця та його методів. Як Британія під час 2 С.В. не могла домовлятись з Гітлером, так Україна не може домовлятися з путіним, який стирає бомбардуванням українські міста. Бо це означає прийняти умови переможених, а тоді путін зажадає нашу армію і зробить нас державою рабів.

“Ми добрі. Гітлер поганий. Ми протистоятимемо йому”, — казав Черчилль. Історія повторюється. Компромісу зі злом не існує. Черчилль називав Гітлера збоченим, демонічним божевільним, геноцидним маніяком.

Черчилль діяв Гітлеру на нерви, як Зеленський путіну: “Нацистська Німеччина (читай - путінська росія) така гуманна. Усе, що вони просять, — право жити і залишити їх у спокої, щоб підкорювати і вбивати слабких?"

Україна бореться самотужки. Як колись після падіння Франції боролася з нацистами Британія, чекаючи, коли решта світу приєднається до боротьби. Британія боролася за час, ведучи війну за виживання. Те ж саме робить Україна.

“Якщо потрібно, ми продовжимо війну самі, і ми цього не боїмось” – казав Черчилль, намагаючись залучити підтримку президента США Рузвельта.

Битви криваві і не завжди успішні, втрати накопичуються, ускладнюючи підтримку морального духу. Як Британія була залежала від імпорту їжі, сировини та зброї, так залежна сьогодні Україна від зовнішньої допомоги країн-партнерів. Британії було б важко перемогти, якби США не включили свою допомогу - мільярди доларів на зброю для оборони. Тоді Штати стали великим арсеналом демократії.

Американці мають знати, що як колись Британія, так тепер Україна потребують їхньої допомоги продовжувати боротьбу. Допомога нам потрібна відчайдушно. Вона потрібна нам зараз. Дії наших військових на полі бою, поведінка наших чоловіків і жінок по всіх містах, які витримують ворожі бомбардування, свідчить про це.

Перефразовуючи Черчилля - ми не знемагатимемо і не здамося. Ми йтимемо до кінця. Ми битимемося на морях і океанах. Ми битимемося з дедалі більшою впевненістю і силою в повітрі. Ми захищатимемо нашу землю, хоч би якою була ціна. Ми битимемося на пляжах. Ми битимемося в полях і на вулицях. Ми битимемося на пагорбах. Ми ніколи не здамося.

HISTORY REPEATS ITSELF. AND IT MUST REPEAT CORRECTLY.

“What kind of people do they think we are? Is it possible they do not realize that we shall never cease to persevere against them until they have been taught a lesson which they and the world will never forget?” (W. Churchill)

The greatest, bloodiest war in human history since 1945 occurs when large countries believe they can seize smaller ones. This is about Ukraine today. Once, Britain found itself in a similar position, standing alone face-to-face with Hitler.

Putin, like Hitler before him, wants to make people feel that he can do anything. Ukraine forces Putin to believe that Ukrainians are capable of anything. “We shall never cease to stand against them,” Churchill said, “until we have taught them a lesson which they and the world will never forget.” The British remember this as a moment on the front line — men, women, and children in shelters under the rain of German bombs every night. Neighborhoods vanished, firestorms raged, and historic sites crumbled.

Just as Hitler targeted civilians, Putin seeks to force Ukrainians into submission with bombs — brutal airstrikes aimed at breaking their spirit. It exhausts people; they cannot sleep through the night, and there is a constant danger of demoralization.

Ukraine is that brave island standing alone against hostile forces, as Britain once did. If we fail, then the entire world, including the United States, will plunge into the abyss of a new dark age. Every night, Ukrainians hold their skies against air raids and strike back — we give them resistance.

Churchill saw the Third Reich as an existential threat to freedom and humanity. Ukrainians see the same — from Russia and the collective Putin. Hitler hoped for Britain’s capitulation in the summer of 1940. But Churchill refused. “There can be no peace with Hitler,” he insisted, his stubbornness holding firm under pressure that would have broken others.

One way to end this war quickly, Churchill believed, was to convince the enemy not with words but with actions, delivering powerful and unexpected blows. Churchill saw Hitler as a destructive force that would bring conflict back to Europe. Do Europeans see the same threat in Russia today?

Putin unleashed this war — and we are no less determined to strike back until the Ukrainian people rid themselves of this criminal and his methods. Just as Britain during World War II could not negotiate with Hitler, Ukraine cannot negotiate with Putin, who wipes out Ukrainian cities with bombardments. To do so would mean accepting the terms of the defeated, after which Putin would demand our army and turn us into a slave state.

“We are good. Hitler is evil. We will resist him,” Churchill said. History repeats itself. There is no compromise with evil. Churchill called Hitler a perverse, demonic madman, a genocidal maniac.

Churchill got under Hitler’s skin, just as Zelensky does with Putin: “Nazi Germany (read: Putin’s Russia) is so humane. All they ask is the right to live and be left alone to conquer and kill the weak?”

Ukraine fights alone. Just as Britain, after the fall of France, battled the Nazis, waiting for the rest of the world to join the fight. Britain fought for time, waging a war for survival. Ukraine does the same today.

“If necessary, we will continue the war alone, and we are not afraid of it,” Churchill said, trying to enlist the support of U.S. President Roosevelt.

The battles are bloody and not always successful; losses pile up, making it hard to maintain morale. Just as Britain depended on imports of food, raw materials, and weapons, Ukraine today relies on external aid from partner countries. It would have been hard for Britain to win without U.S. assistance — billions of dollars in defensive weapons. Back then, the States became the great arsenal of democracy.

Americans must know that just as Britain once did, Ukraine now needs their help to continue the fight. We need that help desperately. We need it now. The actions of our soldiers on the battlefield and the resilience of our men and women in cities enduring enemy bombardments testify to this.

Paraphrasing Churchill — we shall not flag or fail. We shall go on to the end. We shall fight on the seas and oceans. We shall fight with growing confidence and strength in the air. We shall defend our land, whatever the cost may be. We shall fight on the beaches. We shall fight in the fields and in the streets. We shall fight in the hills. We shall never surrender.