Чи може книжка конкурувати з гаджетом? А головне — чи повинна? Чи можуть гаджети допомогти заохотити дітей до читання?
Це питання звучить щоразу гучніше: від дитячої кімнати до книжкових форумів і панельних дискусій. У сучасному світі, де дитина ще до школи впевнено свайпає по екрану смартфона, нам, видавцям, авторам, батькам, учителям доводиться не захищати книжку від гаджетів, а знаходити спосіб поєднати їхні сильні сторони. З метою — заохотити дітей читати. І це не стільки компроміс, як новий шлях.
На XIII міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» ми обговорювали цю тему разом із колегами — паблішеркою Оленою Носоненко, авторкою Анастасією Євдокимовою, дитячою письменницею Марією Артеменко. Дискусія вийшла жвавою і відвертою. Адже реальність така: діти обирають емоцію. Гаджет дає її швидко. А що дає книжка?
Поєднання книжок і гаджетів — ризик і небезпека чи нові можливості
Сучасна дитяча книжка має конкурувати не з іншими книжками, а з YouTube, TikTok, іграми та анімацією. І саме тому ми змінюємо підходи. Ми створюємо книжки, які поєднують гру, емоцію, відкриття. Використовуємо AR/VR-технології, геймифікацію, комікси, поп-ап конструкції, ілюстрації, які оживають. Наприклад, серія коміксів про Пса Патрона стала справжнім вибухом. Бо книжка з яскравим візуалом, знайомим героєм і дотепним сюжетом — це саме те, що може змагатися за увагу дитини на рівні з гаджетами. Читання стало частиною мультиплатформеного споживання історій, коли на одну історію одночасно з’являються книга, гра, мультсеріал. Таких прикладів є чимало: Мавка, Майнкрафт, Динозаври, Білосніжка тощо.
Ще один приклад геймифікації книжки — видання Анастасії Євдокимової «Що воно таке? Українська література». У ній є кросворди, пазли, завдання. Сама авторка жартує, що її книга цікава для аудиторії від 11 до 111 років.
Навіть штучний інтелект радить у протистоянні «книжки — гаджети» переходити від конкуренції до синергетичного партнерства. Це не означає, що книжка повинна мати електронні елементи. Вона повинна розважати по максимуму: мати рухомі елементи, комбінувати пазли, картинки, кросворди, розвивати дрібну моторику. До речі, видавництво «Ранок» першими в Україні видали книгу pop-up. Мета таких книжок не просто розважити, а ще й зробити так, щоб книжка стала звичкою дитини змалку. Книжка змінюється, але звичка жити з книжкою залишається.
Які світові тенденції щодо книжок та гаджетів варто втілювати в Україні
Я побував у десятках бібліотек і книгарень Європи та США. Мене надихає, як там будують спільний простір для книжки, читача і технологій. У бібліотеці Стенфордського університету — десятки людей із книжками в руках. У книгарнях мережі Barnes & Noble, яка була на межі банкрутства 5–7 років тому, а зараз переживає ренесанс — родини з дітьми, які просто читають разом. І це не музей книжки. Це живий простір, де книжка — частина щоденного життя.
Україні варто йти цим шляхом. Нам необхідно оновити бібліотеки, зробити книжку доступною, простою, живою. Колись ми з командою й ініціативою літературної агенції BaraBooka створили серію книжок для початкового читання — яскравих, коротких, цікавих. Але шкільні бібліотеки не мали змоги їх обрати чи закупити. Цю проблему ще доведеться вирішити. І я знаю, як.
Є ще один факт, який не дає мені спокою: лише 34% дітей віком 8–18 років отримують задоволення від читання. Це світова статистика, але й в Україні бачимо те саме. І поки ми не зробимо книжку привабливою, доки не знайдемо правильні формати, діти обиратимуть інші форми контенту. Але важливо розуміти: вони не проти книжки. Вони просто шукають те, що їх зачепить. І якщо книжка викликає емоцію — вони її прочитають.
Книжка може співіснувати з гаджетом і не втрачати дитячу увагу
У видавництві ми беремо на озброєння все найкраще, що є в гаджетах: інтерактивність, емоцію, візуальну динаміку. Але лишаємо головне від книжки — зміст. Бо книжка, на відміну від гаджета, формує внутрішній світ. І поки дитина бачить книжку поруч, чує, як хтось читає, бачить, як читають дорослі — вона виросте із книжкою в серці.
Сучасний книжковий тренд серед видавців — книжки, де менше тексту, а більше ілюстрацій. Стиль називається pictures books — майже ілюстрація. Комікси, манхви підпадають під цей стиль, бо це особливий вид мистецтва. І стовідсотково переконаний, що ті, хто читають комікси, рано чи пізно почнуть читати складніші тексти й книжки.
Якщо раніше ми протиставляли книжки гаджетам, то зараз ставимо їх поряд. Вони можуть доповнювати одне одного, можуть співіснувати. Мова про те, щоб книжка стала другом, а не зобов’язанням. Щоб дитина обирала книжку не тому, що «треба», а тому, що цікаво.
Мрійте. Читайте. Діліться книжками. І так, користуйтеся гаджетами — але не замість книжки, а разом із нею.
