Що підпадає під категорією "додаткове благо" у випадку прощення частини валютного кредиту? Яка сума включається за Податковим кодексом до сукупного доходу платника податку підлягає, відповідно, оподаткуванню?
На сьогодні актуальним є запитання: чи підлягає оподаткуванню сума прощеного банком кредиту в іноземній валюті? Адже ще в минулому році на ринку набрала популярності схема, коли клієнт (фізична особа) сплачує банку в добровільно порядку частину заборгованості за валютним кредитом, як правило від двадцяти до п’ятдесяти відсотків від суми загального боргу, а банк прощає клієнту в односторонньому порядку решту боргу за кредитом.
Однак в такому випадку банк, зауважимо, не будучи податковим агентом клієнта в даній операції, надає податковій дані в формі 1-дф про отримання клієнтом прощення за валютним кредитом. А органи державної фіскальної служби вважають вказану суму «додатковим благом» і ставлять питання про оподаткування вказаної суми. Та чи відповідає такий підхід податкової закону? І в яких випадках у фізичної особи, яка отримала прощення за валютним кредитом, виникає зобов’язання зі сплати податку з доходу фізичної особи?
На наш погляд, у наведеному вище випадку прощення боргу прямий підхід фіскальних органів є помилковим, і як правило за законом в фізичної особи або взагалі не виникає додаткового блага і податкових зобов’язань за ним, або ж податкове зобов’язання значно менше, від того, що планує нарахувати податкова. Однак відразу обмовимось, ситуація в цьому питанні не є простою і вимагає індивідуального аналізу конкретної ситуації, що буде зрозуміло написаного нижче, тому викладений в цій статті матеріал не завжди є готовим рецептом до дій.
Фізичні особи мають сплачувати податок з доходу, тобто з усіх визначених ст. 164 Податкового кодексу України (далі — ПК України) доходів. Інші доходи, не включені до бази оподаткування, за податковим кодексом доходами для цілей оподаткування не вважаються, і з них податок не сплачується. Окремий перелік таких доходів, які не входять до бази оподаткування, наведено в ст. 165 ПК України.
Якщо проаналізувати податковий кодекс, то можна умовно виокремити базові варіанти: прощення частини основного боргу (тіла кредиту) за валютним кредитом до закінчення строку позовної давності (найбільш розповсюджений випадок), прощення відсотків, пені й штрафів за кредитом до закінчення строку позовної давності та прощення суми боргу кредитором (банком) після закінчення строку позовної давності. Розглянемо окремо кожен із зазначених основних випадків.
Перший варіант. Враховуючи, що в переважній більшості договорів валютних кредитів передбачається спочатку зарахування відсотків, пені й штрафів нарахованих за кредитом, а лише потім — погашення основного тіла кредиту, то як правило основною сумою, яка підпадає під прощення, є частина тіла кредиту. У такому випадку за підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України вказана сума входить до складу сукупного доходу платника податку як додаткове благо.
Однак за пунктом 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Тобто, якщо сума частини кредиту в іноземній валюті, яку Ви фактично оплатили банку, перевищує суму основного боргу, перераховану в гривні за курсом НБУ на 01.01.2014 року, тоді податкове зобов’язання у Вас не виникає. Враховуючи зміну курсу валюти, як правило саме такий варіант і має місце.
Другий варіант. Вам прощено відсотки, пені й штрафи за кредитом до закінчення строку позовної давності. У такому випадку, за підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 ст. 165 ПК України вказана сума взагалі не входить до складу доходу фізичної особи, й не підлягає оподаткуванню. Вказане стосується не лише валютних, але й гривневих кредитів.
Третій варіант. Прощення Вам боргу за кредитом відбулось, але податкова вважає, що таке прощення відбулось поза межами строку позовної давності. У такому випадку за підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 ст. 164 ПК України вся вказана сума, нарахована Вам, підлягає оподаткуванню як додаткове благо. Однак тут можна доводити: 1) строк позовної давності насправді не сплинув на дату прощення, доведення зазначеного — питання індивідуальне й тому в цій статті детально не описується; 2) нарахування боргу насправді здійснено Вам помилково. Однак третій варіант є нечастим, бо якщо всі визнали борг, то строки позовної давності поновилися. А якщо визнання боргу не було, то податковій важко довідатись про відповідне зобов’язання.
Додаткове Зауваження: навіть у випадку гривневого кредиту на єдине іпотечне житло, вся сума прощеного боргу (включаючи тіло кредиту) не включається до доходу платника податку за підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 ст. 165 ПК України.
Підсумовуючи викладене, можливий алгоритм дій: якщо Ви знаєте, що податкова отримало інформацію щодо прощення Вам боргу банком, не чекаючи їх рішення, напишіть аргументований лист про відсутність податкового боргу, або ж, якщо певна сума все ж входить до Вашого сукупного доходу як додаткове благо, самостійно подайте податкову декларацію, й якій вкажіть правильну суму, і не чекайте, поки податкова нарахує податок на дохід фізичної особи на всю суму прощеного боргу.
