Законопроект 3303 або більше прав слідчим та прокурорам

Як вам варіант, коли запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або особистої поруки буде приймати слідчий особисто?! Тобто, сам склав підозру, сам перевірив її обгрунтованість...

Законопроектом 3303 вносяться ряд змін до КПК з метою дотримання розумних строків та розвантаження судів, прокурорів, унеможливлення випадків уникнення відповідальності.

На наше переконання, законопроектом запропоновані зміни, які можуть як розвантажити суди, так і суттєво обмежити права, свободи осіб.

Так, наприклад, запропоновано зміни до ст. 135 КПК України, якими передбачено право органу досудового розслідування публікувати повістки про виклик в загальнодержавних засобах масової інформації або на офіційних сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування.

На наше переконання, такі зміни можуть призвести до зловживання з боку правоохоронних огранів, фактично узаконивши їх право не надсилати повістки, здійснювати в подальшому безпідставні приводи. Більше того, в першій частині запропонованої зміни мова йде про будь-яку особу, проте вже в другому реченні вказано, що саме підозрюваний вважається належним чином повідомлений про виклик в разі публікації повістки на веб-ресурсі органу досудового розслідування.

Викликає також занепокоєння право слідчого, прокурора отримувати інформацію від операторів зв’язку на підставі постанови, а не на підставі ухвали слідчого судді (ст. 159 КПК України). В такому випадку можна зазначити про те, що мова не йде про рівність прав сторони обвинувачення й сторони захисту, знову ж постає питання про зловживання правом, яке неодноразово використовувалось слідчими до прийняття нового КПК України в 2012 році.

Стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання або особистої поруки слідчим в тій редакції, яка запропонована також важко погодитись (ч. 4 ст. 176 КПК України). Під час обрання міри запобіжного заходу слідчим суддею перевіряються не тільки ризики, а й наявність обґрунтованої підозри у вчинення злочину. В разі надання повноважень обирати запобіжний захід слідчому, запобіжник у вигляді перевірки обґрунтованості підозри зникне. Більше того, такі зміни будуть суперечити сталій практиці ЄСПЛ щодо перевірки обґрунтованості підозри.

Вважаємо ,що таке право може бути надане слідчому лише в разі розслідування злочину невеликої, середньої тяжкості і лише в разі, якщо підозрюваний проти цього не заперечує.

Доповнення ч. 6 ст. 182 КПК України обов’язком заставодавця надати стороні обвинувачення, суду документу щодо походження грошових коштів є фактичним дублюванням положень ЗУ “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” згідно із положеннями якого, функція перевірки походження грошових коштів в разі внесення застави покладається на банківські установи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, копія клопотання про застосування запобіжного заходу із додатками вручається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше, ніж за 3 години до початку розгляду клопотання. В чинній редакції цієї статті також зазначено, що разом із подачею клопотання, слідчий зобов’язаний також надати докази вручення такого клопотання з додатками підозрюваному, обвинуваченому. В законопроекті ж дана норма про докази вручення вилучена, що на практиці призведе навпаки до затягування розгляду клопотання в суді, коли буде встановлено, що клопотання або не було взагалі вручено, або ж вручено буквально перед засіданням.

Незрозумілим для сприйняття є формулювання п. 5 ч. 1 ст. 208 КПК України в якості підстав для затримання особи: “якщо фактичні дані, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів, свідчать про причетність особи до вчинення органів досудового розслідування, прокуратури та/або суду”.

Варто відмітити запропоновані позитивні зміни в ч. 4 ст. 213 КПК України щодо обов’язку посадової особи повідомити орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги про затримання особи негайно, але не пізніше однієї години з моменту затримання.

В 2012 році однією із позитивних змін, був обов’язок щодо внесення відомостей про злочин до ЄРДР протягом 24 годин. В подальшому, більшість органів досудового розслідування почали массово реєструвати заяви про злочин в порядку ЗУ “Про звернення громадян” або до так званого Журналу єдиного обліку. Як наслідок, більшість заяв про злочин наразі реєструється за ухвалами слідчих суддів. Запропоновані законопроектом зміни щодо відсутності обов’язку внесення відомостей в ЄРДР за відсутності ознак складу злочину призведуть до ще більшого нехтування положеннями ст. 214 КПК України.

Позитивними є також зміни до ч. 3 ст. 233 КПК України, згідно із якими чітко прописане право слідчого, прокурора до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи, провести обшук. Також в якості підстави для такого проникнення додано вчинення в житлі тяжкого, особливо тяжкого злочину, протиправне утримання особи.

Розширення п. 5 ч. 3 ст. 234 КПК України тим, що замість зазначення житла чи іншого володіння можна вказати конкретну особу, яку планується обшукати є безперспективним та або не буде використовуватись на практиці (під час обшуку житла чи іншого володіння за рішення слідчого може бути проведений обшук особи - ч. 5 ст. 236 КПК України), або ж буде призводити до зловживань (обшук особи й одночасний обшук приміщення із подальшим “узаконенням”).

Негативними є доповнення ст. 240 КПК України правом вилучення під час слідчого експерименту речей, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, оскільки в даному випадку йде підміна понять “слідчий експеримент” й обшук.

Вважаємо також нелогічним надання права на вручення повідомлення про підозру затриманій особі внаслідок складності провадження протягом 48 годин з моменту затримання (ч. 2 ст. 278 КПК України). Звертаємо увагу, що під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, особі лише повідомляються підстави затримання, проте не повідомляється чіткою і зрозумілою мовою, в чому саме особа підозрюється. Статтею 28 КПК України, зазначено, кожна процесуальна дія або процесуальне рішення мають бути виконані або прийняті в розумні строки. Таким чином, перебування особи в статусі затриманої протягом 48 годин без повідомлення про підозру значно звужує права особи (ст. 42 КПК України), призводить до порушення розумних строків.