Що не так зі стратегічним курсом Нацбанку

Нацбанк ставить собі лише одну мету – наприкінці 2019 року вийти на показник інфляції 5%+- 1%, а кілька років після цього інфляція має бути, за їх планами, нижче 5%. Переконаний, це нереальні показники. І так вважаю не лише я, а й значна кількість  експертів. Чому?

На Україну чекають ризики значно більші, ніж показала Рада НБУ у основних засадах. Днями, я в же писав про це у власному блозі.

http://blog.liga.net/user/sryibalka/article/30992

Навіть Кабінет Міністрів прогнозує вищу інфляцію на наступний рік. У проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2019-2021 роки закладенй показник 6,5%.

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63995

А у власному офіційному пронозі, що був затверджений постановою, Уряд передбачає показник зростання споживчих цін наступного року, за різними сценаріями, від 7,4% до 12,4%.

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/546-2018-%D0%BF

Насправді інфляція може бути ще вищою.

Ймовірно, урядовцям вдасться домовитись з МВФ, і наша держава отримає ще один транш кредиту. Але якою ціною? Знову підвищенням тарифів на газ? Тобто знову це вдарить по цінах?

І навіть черговий зовнішній займ не вирішить усіх проблем, які точно дадуть про себе знати після президентських виборів. Тобто у другій половині наступного року.

Чого ще не вистачає в Основних засадах монетарної політики? Взаємодія між НБУ та Урядом має бути максимально ефективною. І це не лише вимога закону, а практика усіх успішних країн.

Національний банк має підтримувати економічну політику Кабміну. Така декларація міститься у документі. Але як? Жодної конкретики.

Єдине, що є, це автори документу передбачають можливість довгострокового рефінансування з боку НБУ для банків аби ті кредитували реальний сектор економіки. Але тут же вони виключають цю можливість на наступний рік. Очевидно, ніхто цього не збирається робити і надалі. Хоча підтримка високотехнологічних експортерів дешевими кредитами могла би збільшити приплив валюти в країну. А це не просто б зміцнювало макроекономічну стабільність та сприяло би економічному розвитку, а й стимулювало би до структурних змін. Досить продавати за кордон сировину і жити у злиднях.

Якщо Національний банк видавав би банкам дешеве рефінансування виключно під кредити вітчизняним реальним експортерам із достатнім рівнем технологій, якщо б Уряд підтримував би цей процес компенсацією частини процентної ставки, ми мали б гарні результати для всієї економіки. І це відчув би на собі кожний громадянин – через стабільність курсу, цін, банків, наявність достойних робочих місць.

Переконаний, у сьогоднішній складній ситуації, коли влада вже повинна готувати антикризовий план, Рада НБУ мала би відобразити в Основних засадах стратегічні рекомендації для Уряду. Очевидно, загальна економічна, бюджетна , боргова та торговельна політика Кабміну серйозно впливатимуть і на інфляцію, і на загальну стабільність.

Навіть у різних власних документах Національний банк дає різні прогнози. В інфляційному звіті (липень 2018) зростання ВВП у 2019 році прогнозується на рівні 2,5%, а у 2020 році – 2,9%. А у стратегічному документі «Основні засади грошово-кредитної політики» є  лише нечітка фраза: «протягом наступних років темп зростання економіки України становитиме 3-4%».

І якщо Нацбанк буде лише «закручувати грошові гайки» та висмоктувати ресурси з економіки, ситуація точно не покращиться, а і без того надто слабке зростання може швидко перетворитися на спад.

Тому закликаю членів Ради НБУ та правління Нацбанку провести спільне засідання з урядовцями для узгодження антикризової політики на найближчі два роки і напрацювання спільного антикризового плану. Це має бути спільний план реформ, які не можна відкладати на період після президентських і парламентських виборів.

Також потрібно наповнити реальним змістом контрольні функції Ради НБУ за виконанням Основних засад – щоквартально та за підсумками року. Чому, наприклад, не встановлюються конкреті показники щодо золотовалютних резервів? Потрібно було чітко виписати показники ефективності KPI для Правління Нацбанку та їх відповідальність за можливе невиконання основного документу грошово-кредитної політики у 2019 та наступних роках.

Конституція України відводить Раді НБУ дуже важливу роль. Основні засади грошово-кредитної політики мали б бути не формальним прикриттям дій правління Нацбанку, а дороговказом для дій всіх органів влади.

Століттями однією з головних проблем України було невміння еліти об’єднатися перед черговою кризою. Сьогодні ще є трохи часу, і я закликаю усіх політиків та державних діячів не втратити черговий шанс.