Нова редакція Закону «Про виконавче провадження»: законодавчі новели

09 березня 2011 року набирає чинності нова редакція Закону «Про виконавче провадження» (надалі – закон), який запроваджує деякі нововведення, пов’язані зі здійсненням примусового виконання рішень судів та інших компетентних органів державної влади.

 У зв’язку з цим представляємо Вам певні новели, які можуть так чи інакше вплинути на ведення Вашого бізнесу.

 

 

Щодо зміни найменування юридичної особи

 Новий закон[1] визначає, що у разі зміни найменування юридичної особи (а також зміни прізвища/імені/по батькові фізичної особи) державний виконавець за наявності підтверджуючих документів вправі змінити назву сторони власною постановою, яка підлягає затвердженню начальником відділу ДВС.

  Раніше зазначена зміна відбувалася виключно за рішенням суду , внаслідок чого недобросовісний боржник мав легальну можливість затягувати процедуру виконання.

  Щодо строку пред’явлення виконавчих документів до виконання

  !ВАЖЛИВО! Якщо за законом у попередній редакції виконавчі документи пред’являлися до виконання протягом 3 років, то нова редакція[2] встановлює зазначений строк в 1 рік. Це, з-поміж іншого, означає, що після спливу такого однорічного строку за відсутності реального виконання вимоги стягувача будуть вважатися погашеними та не підлягатимуть примусовому виконанню надалі.

  Щодо надсилання кореспонденції

 Нова редакція закону[3] визначає, що постанови про:

 -         відкриття виконавчого провадження, та

-         повернення виконавчого документа стягувану

 в обов’язковому порядку повинні надсилатися рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення. З огляду на це, якщо зазначені постанови направлені простою кореспонденцією, то особа буде вважатися неналежно повідомленою з відповідними правовими наслідками.

 Крім того, слід мати на увазі, що відтепер боржник буде вважатися належно повідомленим про відкриття виконавчого провадження у тому разі, якщо відповідна постанова направлена на адресу, що зазначена у виконавчому документі. Відтак, слід порадити відповідачам точно зазначати свою адресу суду/іншому органу, який уповноважений видавати виконавчі документи, для уникнення проблем при здійсненні виконавчого провадження.

  Щодо повернення викового документа за заявою стягувача

 Нова редакція закону[4] передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачу за його власною письмовою заявою не позбавляє йогоправа на повторне звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження. Відтак, боржникам, які домовляються зі стягувачами про добровільне виконання рішення слід грамотно оформлювати відповідні правовідносини та не погоджуватися на процедуру, пов’язану із поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою, задля уникнення можливості стягнення.

  Щодо арешту коштів на рахунку

 Нова редакція закону[5] встановлює, що арешт, накладений державним виконавцем на кошти на рахунках боржника, автоматично поширюється на всі кошти, розміщені на рахунках, які будуть відкриті після накладення зазначеного арешту.

  Щодо проведення оцінки

 Нова редакція закону[6] деяким чином змінює підхід до обов’язкового залучення незалежного оцінювача до оцінки майна. Якщо за попередньою редакцією закону обов’язкова незалежна оцінка проводилася у разі перевищення вартості майна 1 700 гривень, то відтепер така норма виключена із зазначенням того, що обов’язкова незалежна оцінки має проводитися лише у разі складності процедури або наявності заперечень боржника або стягувача.

 Крім того, окремо зазначено, що звіт про оцінку, який складається незалежним оцінювачем у разі проведення окремої процедури оцінки, буде чинним виключно протягом 6 місяців[7]. Після цього за необхідності потрібно буде проводити нову процедуру оцінки.

  Щодо механізмів примусової реалізації

 Якщо попередня редакція закону дозволяла здійснювати примусову реалізацію майна боржника виключно на аукціонах та прилюдних торгах, то нова редакція[8] передбачає, що рухоме майно, вартість якого не перевищує 2 550 гривень, якщо проти цього не заперечує стягувач, реалізується на комісійних умовах. На наш погляд, така процедура зможе дещо прискорити процедуру продажу майна, яке проблематично реалізувати на аукціонах.

 Крім того, нова редакція закону[9] прямо встановлює, що у разі першої нереалізації майна воно підлягає уцінці державним виконавцем не більш, ніж на 30 % (у перший раз)/50 % (у другий раз). Така норма покликана певним чином захистити боржника від продажу його майна за очевидно заниженими цінами.

  Щодо звернення стягнення на кошти відокремлених підрозділів

  Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення за кошти відокремлених підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи. Нова редакція законувиключає таке обмеження та дозволяє звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів у будь-якому разі.

  Щодо оскарження дій державного виконавця

 Нова редакція закону певним чином змінює підвідомчість розгляду скарг на дії державного виконавця. Так, якщо сторони й надалі мають право подавати скаргу до суду, який видав виконавчий документ, то інші зацікавлені особи повинні подавати скарги до адміністративного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.