Перспективні напрямки розвитку бізнесу на Сході

Яка мозаїка шансів цікавіша: зростання нових центрів у Казахстані та Узбекистані чи спокійна стабільність Естонії та Литви?

Східні ринки – це мозаїка можливостей, де кожна країна має свої унікальні відтінки. Казахстан і Узбекистан, як нові магніти для капіталу, зростають завдяки переміщенню російських ресурсів, у той час як Естонія і Литва світяться стабільністю в сфері IT та фінтеху. Але будь-який бізнес, перш ніж зануритись у ці води, повинен уважно зважити всі хвилі й течії, щоб вибір був точним і обдуманим.

Розглядаючи можливість виходу на східні ринки, варто брати до уваги різноманітність країн та їхні специфічні економічні, політичні та геополітичні умови. Вибір країни зазвичай безпосередньо пов'язаний з тим, яким видом бізнесу займається компанія, якою є її стратегія розвитку, які інвестиційні можливості вона має. Сервісна компанія буде керуватися іншими критеріями вибору, ніж виробнича компанія. Тим не менш, для кожного з них важливими є загальні економічні параметри та перспективи країни, що аналізуються в контексті розширення, рівень правової стабільності і, перш за все – як яскраво ілюструє конфлікт між Росією та Україною – геополітичні умови.

Від початку російської агресії проти України я спостерігаю, як різко змінюється економічна ситуація в країнах, що межують з Росією. Україна зазнала величезного економічного спаду, що є очевидним, зважаючи на те, що війна відбувається на її теренах, і це ускладнилося міграцією мільйонів українців і втратою частини території. З іншого боку, такі країни, як Казахстан і Узбекистан, наприклад, стали бенефіціарами ситуації. Переміщення російського капіталу на їхні простори сприяло динамічному економічному зростанню.

Аналізуючи зміни, що відбуваються на східних ринках, особливо за останні три роки, я впевнена, що для компаній, задіяних у нафтогазовому, енергетичному та логістичному секторах – безпосередньо або навіть опосередковано, тобто в рамках надання послуг для цих секторів, – Казахстан є цікавим ринком. Протягом багатьох років я стежу за розвитком цієї країни, політичними змінами, що відбуваються, процесом поступової незалежності від Росії, побудовою середнього класу, активною співпрацею з Китаєм, зокрема скасуванням віз для китайських громадян, або стратегічним рішенням про будівництво нового Шовкового шляху, який має стати ключовим логістичним хабом між Європою та Азією. Уряд Казахстану також впроваджує численні реформи для залучення іноземних інвестицій, пропонуючи податкові пільги та економічні зони, що ще більше підвищує привабливість цього ринку.

Також, Узбекистан, який донедавна був однією з найбільш закритих країн світу, відкрився для світових ринків близько восьми років тому після смерті президента Карімова, що створило нові інвестиційні можливості. Країна пропонує особливо привабливі умови в енергетичному, текстильному та сільськогосподарському секторах. Однак варто зазначити, що Узбекистан через свою історичну ізоляцію стикається з дефіцитом освічених управлінських кадрів і неготовністю ринку до певних рішень, а точніше – з необхідністю створювати ринкові ніші в багатьох сферах практично з нуля, що вимагає значних фінансових ресурсів з точки зору планів розвитку та інвестицій. Ринок просто не готовий до певних рішень, тому що він їх не знає. Звичайно, це можна розглядати в контексті цікавого потенціалу. Додатковим плюсом для Узбекистану є постійно збільшуване молоде населення, яке відкриває перспективи для зростання в таких секторах, як освіта, технології та послуги.

З іншого боку, такі країни, як Естонія та Литва, немов магніт, притягують інвесторів у сфері ІТ, фінтеху та стартапів і, як країни-члени Євросоюзу, забезпечують законодавчу стабільність, а також легкий доступ до внутрішнього ринку ЄС та можливість отримати вигоду від європейських фондів.

Я вважаю, що кожна з цих країн пропонує унікальні можливості для розвитку бізнесу, але вибір правильного ринку вимагає індивідуального підходу та розуміння місцевих економічних, політичних і культурних умов. Остаточне рішення завжди має бути добре продуманим і відповідати специфіці бізнесу та стратегічним цілям компанії.

З Україною складніше. Західний бізнес, наче капітан корабля, що бачить обіцяний берег, але стримується через шторм попереду. Війна, яку розв'язала Росія, нагадує цей шторм: з його невпинними ударами по інфраструктурі та виробничих потужностях, що роблять економічний ґрунт України нестабільним для довготривалих інвестицій. Політичні хмари й економічна невизначеність створюють атмосферу, де ризик посилення конфлікту лякає навіть найбільш відважних інвесторів, змушуючи їх чекати, поки горизонт проясниться.