Чому, попри війну, міжнародні компанії залишилися в Україні?
Триває другий рік кривавої бійні. Те, що здавалося нереальним рік тому, зараз стало буденним.
24 лютого 2022-го, коли почалося повномасштабне вторгнення країни-агресора, я була у Києві у відрядженні. Тоді перестороги і попередження стосовно планів Москви мене не зупиняли. Адже мені здавалося абсолютно химерним, щоб у європейській країні могло таке статися.
Тимчасове затьмарення тирана, божевілля безкарності та ницість, які призвели до нинішньої трагедії, дуже мене гнітять. Бо для мене особисто Україна це не лише держава, де я керую бізнесом для польської групи Імпел. Це країна, яку я люблю, де я жила шість років. Це країна, де у мене друзі, де я знаю багато міст і місць, де я мала і маю можливість працювати, як на мене, з найкращою командою у світі.
Я дуже детально згадую, що я думала про ситуацію взагалі та бізнес в Україні, коли вулицями українських міст поїхали російські танки.
Коли я повернулася до Польщі, я почувалася неймовірно безпорадною, розгубленою, бо у той пекельний час я залишила своїх людей, друзів, країну, де я провела стільки чудових років… Після перетину кордону я була вже в безпеці, а вони ні. Якийсь період я тільки і думала про те, як можу допомогти нашим людям і загалом українцям. І як багато інших – долучилася до гуманітарної діяльності.
Вочевидь, я, як багато інших, вважала, що це короткостроковий конфлікт і все закінчиться після двох тижнів, чи, можливо, декількох місяців. Але все виявилося значно складнішим.
З моменту повномасштабного російського вторгнення бізнес тут практично завмер, ніби чекаючи, що ж буде далі. І в такому стані залишався майже два місяці. І це не декілька десятків компаній. Лише з Польщі до 24 лютого 2022-го в Україні мали справи 2486 фірм. Той масштаб економічного заціпеніння досі важко уявити.
Пригадується сентенція «Inter arma silent Musae» римського політика й оратора Марка Туллія Цицерона — коли говорять гармати, музи мовчать. Бізнес, якщо він не пов’язаний із ВПК, у таких карколомних моментах також не схильний до балачок.
Зважаючи на це, цілком резонним є запитання: чому не зникли з українського ринку міжнародні чи закордонні компанії? Невже всі плекали такі ж рефлексії та сантименти, як і я?
Спробую відповісти. По-перше, навіть за великого бажання, це не так просто. Бізнес зав'язаний на грошах, людях, майні. Згорнути справу або піти з цього ринку дуже складний і тривалий процес. Хоча на той момент, гадаю, це не був основний чинник.
По-друге, у багатьох власників міжнародних компаній в Україні в цей дуже лихий час включилася соціальна відповідальність бізнесу за своїх співробітників та їхні сім'ї.
Коли я спілкувалася з власником групи Імпел, ми домовилися просто: не знаємо, що на нас чекає і як довго лютуватиме війна, розуміємо, що в цих умовах складно планувати взагалі, не кажучи вже про розвиток або фінансовий успіх компанії, але моє завдання зробити все, щоб зберегти справу та робочі місця для наших співробітників.
І так думали багато власників, з якими я спілкувалася. У рамках соціальної відповідальності бізнесу паралельно з'явилися ще інші активності закордонних компаній у рамках підтримки України – гуманітарна та соціальна допомога для людей, які змушені були виїхати з України.
По-третє, багато закордонних компаній навіть не замислювалися виходити з України, оскільки факт, що вони залишаються, став маніфестом того, що вони цілком підтримують Україну. Те, що закордонний бізнес залишився, це переконливий доказ солідарності з українцями та українською економікою, це доказ віри у нашу спільну перемогу та перспективу.
Протягом цього року ми всі встигли зрозуміти, що беремо участь не в спринті, а в марафоні. Довелося усвідомити це побіжно, але те, що я бачу насправді, – ніхто із закордонних корпорацій не готовий здаватися. Багато хто сповідує принцип Цицерона: зроби, якщо можеш.
Підтвердженням цьому є той факт, що уже понад 1750 польських компаній зголосилися взяти участь у відбудові України.
- Процедура виконання виконавчого листа чи судового наказу: права сторін Павло Васильєв вчора о 16:55
- Тренди нормативно-правового регулювання водневих технологій у 2024 році Олексій Гнатенко вчора о 13:36
- Як українським трейдерам успішно працювати на Nord Pool: умови доступу та юридичні тонкощі Ростислав Никітенко вчора о 12:25
- А3. За межами звіту Наталія Качан вчора о 10:00
- Важливе право на повторну ВЛК: практичний досвід і нюанси Світлана Приймак вчора о 09:54
- Адвокатські справи із корупційними злочинами: як формується відповідальність Дмитро Зенкін вчора о 09:47
- Підстави усунення спадкоємців від права на спадкування за законом Євген Морозов вчора о 09:46
- Мобілізували студента? Суд каже: незаконно Арсен Маринушкін 08.12.2024 17:55
- Неналежне (неповне, недостатнє) обґрунтування позовної заяви: наслідки для заявника Євген Морозов 08.12.2024 10:23
- Как получить отсрочку студентам с проблемами в ЕГЭБО Віра Тарасенко 07.12.2024 19:29
- Наслідки первинної державної реєстрації транспортного засобу без сплати митних платежів Євген Морозов 07.12.2024 08:23
- Надання Україні кредиту $50 млрд від G7 опинилося під загрозою Любов Шпак 06.12.2024 18:55
- Бронювання кінцевих бенефіціарних власників Сергій Рябоконь 06.12.2024 14:14
- Наявність обов’язку доказування підстав для вжиття заходів забезпечення позову Євген Морозов 06.12.2024 13:52
- Тренди в інтер'єрному дизайні 2025 Алеся Карнаухова 06.12.2024 11:10
-
Падіння кривавого диктатора. Шість фактів про режим Башара Асада
доповнено 6497
-
Ваша особистість змінюється, коли ви говорите іноземною мовою — дослідження
Життя 4367
-
Від першого аніме у світі Толкіна і сучасної екранізації Гете до магії Івана Купала: прем'єри тижня
Життя 4232
-
Фантастичні зимові локації: вісім найкращих лижних курортів Італії — фото
Життя 4109
-
Росія виводить війська. Як поразка Кремля в Сирії вплине на війну в Україні
3793