Чому вам потрібно "озеленювати" свій бізнес у 2019-му

Дорого не впроваджувати кліматичні технології, а намагатися уникнути цього світового тренду 

Сьогодні в Україні маятник публічного діалогу хитнувся до антиекологічності. В розвиненій частині світу «зелений» напрямок просувають регулятори, громади або сама держава. Кліматичні теми займають суттєву частину порядку денного Президента Франції Еммануеля Макрона, прем’єра Канади Джастіна Трюдо, а в Китаї практично заборонили будувати нові заводи з виробництва автівок з двигунами внутрішнього згоряння, європейські країни одна за одною встановлюють кінцеві строки їхньої експлуатації. Тим часом українські політики-популісти просторікують, що «наша країна бідна, ми не потягнемо “зелені” технології, їх можуть собі дозволити лише багаті». Втім, математика тут явно не сходиться: нібито бідна країна щедро спрямовує гроші платників податків на викопну енергетику, в першу чергу, вугільну. Лише на одну з програм підтримки державного сектору вугільної промисловості буде виділено 1,63 млрд грн з податків, які сплачуємо ми з вами, — це фіксує Закон про бюджет на 2019 рік.  

Найчастіше саме лобісти викопної енергетики поширюють хибну ідею про невигідність для населення переходу до кліматичних технологій. Однак в існуючих тарифах ігноруються, наприклад, втрати продуктивності аграрних виробництв та земельних банків через засмічення викидами теплових електростанцій. Тобто, в тарифах взагалі не враховуються екстерналії — витрати, які несе третя сторона за угодою двох сторін. Якщо говорити просто, моя домовленість на постачання тепла від вугільної ТЕЦ означає, що десь є третя сторона, яка дихає її димом. Погіршення самопочуття цієї третьої сторони спричиняє витрати для національної системи охорони здоров’я та сімейних бюджетів цілком конкретних людей. Але ці витрати не враховані у вартості послуги постачання тепла. 

Один з наслідків зміни клімату — це підвищення рівня води у світовому океані. Згідно з дослідженням наших колег з Екодії в результаті цього явища 34 українських міста можуть бути частково затоплені, 6 містечок та 62 села можуть бути затоплені повністю. Окрім колосальних втрат державної та приватної власності, інвестицій, інфраструктури тощо, матимемо біля 75 000 кліматичних переселенців. І як тільки ми почнемо рахувати всю вартість шкоди від зміни клімату в тарифах, одразу стає зрозуміло, що і сонячна, і вітрова енергетика, як і переробка сміття вже давно є конкурентноздатні та вигідні.

Європа вже проходила цей шлях 

Ще 30-40 років тому Рейн називали “Стічною канавою Німеччини”. Промислове забруднення було характерне для багатьох річок у різних країнах. Але за рахунок активної екологічної політики та широкого громадського руху багато країн Євросоюзу стимулювали зміни і змогли створити такі правила ведення бізнесу, в яких функціонує система екологічного правосуддя. З одного боку, вони почали враховувати оплату за екстерналії, з’явилася система податків і штрафів за викиди, з’явилися нові екологічні стандарти тощо. З іншого — країни створили багато стимулів, зокрема фінансових, щоб запускати «зелені» бізнеси. 

В окремих випадках це було стимулювання на рівні держави, десь — активна позиція громадськості, яка змусила політиків рухатись до екологічних змін. Є думка, що екологічний рух наприкінці 1980-х став одним з чинників розпаду СРСР. Саме тоді з’явилась величезна кількість організацій, які почали відстоювати екологічні права громадян, а Чорнобильська катастрофа стало каталізатором усвідомлення суспільством необхідності цих змін. 

Зараз ми спостерігаємо формування «зеленої» економіки, яка для багатьох країн є драйвером розвитку. Дуже великий її компонент — це скорочення: втрат, кількості відходів через технологічне переоснащення та зміни технологій виробництва.

Наступна складова — створення циклічних і каскадних економічних моделей, за яких фактично не утворюється відходів. Головна теза: якщо ваш бізнес-процес генерує відходи, значить ви робите щось не так. Якісний виробничий цикл утворює не відходи, а додаткові продукти. До того ж, формується середовище підтримки інноваційних стартапів: з 2010 по 2016 рік «зелені» стартапи по всьому світу отримали $55 млрд венчурного капіталу.

Інтерес, страх і жадібність 

На глобальних ринках уже активно формується багатотрильйонна індустрія кліматичних технологій, в яких Україна поки що доволі мало представлена. Моя теза, як українському бізнесу увійти в «зелену» еру, базується на трьох мотивуючих емоціях: інтерес, страх, жадібність. 

Інтерес — це найпростіше. Що таке «зелені» технології? Що в них цікавого? 

Страх — коли починають виникати питання на кшталт: які ризики зміна клімату несе для мого бізнесу чи для регіону, в якому я проводжу свою діяльність? Чи впорається мій агробізнес з новими умовами зрошування чи температурами, вологістю, новими шкідниками? Чи будуть продуктивними працівники, які дихають викидами електростанції, чи доведеться витрачати забагато грошей на медичні страховки? Чи витримає енергосистема міста зимові й літні екстремальні температури? Моделювання подібних ризиків — це нові реалії бізнесу, як і створення технологій вже не тільки для запобігання зміні клімату, але й для адаптації до неї. У цей великий сегмент сучасної економіки потрібно включитися. 

Це і є третя складова — жадібність. Компанії бачать, що на цьому заробляють інші та хочуть долучитися. Кліматичні рішення, як правило — це системи і технології з високою доданою вартістю. Робити алюміній вигідніше ніж добувати глинозем для алюмінію. Але робити літаки радикально вигідніше ніж робити алюміній. Це підйом в ланцюжку доданої вартості. 

Сьогодні я бачу зростання українських компаній, які захоплюють експортні ринки, але є дефіцит капіталу всередині країни. І одне з важливих завдань — залучення серйозних гравців з серйозними грошима. Потрібно переходити до фінансування компаній, які орієнтуються на розширення бізнесу та нові ринки. Для цього потрібна велика кількість джерел капіталу, але якщо в інших країнах капітал залучають саме через державне стимулювання, то в нас це може бути через прибуткові сектори економіки. В таких умовах багато компаній не витримають і зникнуть ще на ранніх стадіях. Втім, обов’язково будуть ті, що виживуть і долучаться до глобального ринку кліматичних продуктів, технологій і сервісів.